Рішення

від 03.02.2011 по справі 12/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р.                         Cправа 12/187-10

за позовом    Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

                      залізниця», м. Київ     

до                   Асоціація «Союз-Метал 2000», м. Вінниця    

про                стягнення 33 345,59 грн.

                                                    Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій , за участю представників:

від позивача              -  М. Сотник за довіреністю;

від відповідача         -  не з'явився.       

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Асоціації «Союз-Метал 2000»на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»заборгованості за договором оренди  № 779-НМ від 27.05.2009р. в загальному розмірі 33 345,59 грн., з них: 29 859,06 грн. –борг, 3041,44 грн. –пеня, 445,09 грн. –3% річних.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 03.02.2011р., в якій просить стягнути з відповідача 29000 грн. боргу, 1724,80 грн. пені, 252,41 грн. 3% річних.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного 27.05.2009р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»та Асоціацією «Союз-Метал 2000» договору нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі вокзалу  станції Вінниця Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»відповідачу  було надано в оренду нерухоме майно торгівельне обладнання, яке знаходиться на балансі вокзалу станції Вінниця. Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та балансоутримувачу відповідно 70% та 30% щомісяця,  не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

З 27.05.2010р. договір оренди розірвано у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.3. договору оренди Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводити орендну оплату.

Відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань в частині проведення розрахунків з балансоутримувачем за договором, в результаті чого утворилась заборгованість з орендної плати за січень-травень 2010 року в розмірі 29 859,06 грн..

Пів час розгляду справи відповідачем частково проведено розрахунки за договором в розмірі 859,06 грн..

Таким чином, розмір заборгованості по орендній платі становить 29 000 грн..

Відповідач  вимоги суду викладені в ухвалах  від 01.12.2010р., від 10.12.2010р.  та від 23.12.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання  не виконав.  Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що ухвала про порушення провадження у справі від 01.12.2010р. вручена відповідачу під розписку 09.10.2010р., про що свідчить поштове повідомлення № 20409406. Однак, конверт з ухвалою від 10.12.2010р. повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує  знаходження відповідача за адресою вказаною в позовній заяві та ухилення останнього  від отримання кореспонденції суду.

За таких обставин,  суд вважає, що  вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що  у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р.  № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином,  суд вважає за можливе розглянути справу за  наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

27 травня 2009 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(позивач, за договором Орендодавець)  та Асоціацією «Союз-Метал 2000» (відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі вокзалу  станції Вінниця Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –нежитлові вбудовані приміщення (майно), загальною площею 517,3 кв.м., розташоване за адресою: 21100, м. Вінниця, пл. Героїв Сталінграду, 1, на 1-му поверсі: №№ 10-26, 32-37, 78, 79 та в тунелі переходу: №№ 22, 23, двоповерхової цегляної з підвалом будівлі залізничного вокзалу (літ. А) , що перебуває на балансі вокзалу станції Вінниця Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(Балансоутримувач) і є державною власністю.

Відповідно до розділу 3 договору оренди №779-НМ, орендна плата за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції - квітень 2009р.) становить 29769,84 грн.

Згідно п. 3.5 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейства) та балансоутримувачу відповідно 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно додаткового договору №1 від  18.09.2009р. до договору оренди було внесено зміни в розділ 1 «Предмет договору»і викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно-нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 498,3 кв.м. розташоване за адресою: 21100, м. Вінниця, пл. Героїв Сталінграду,1, на першомуповерсі : №№10-26, 32-37, 78,79 та в тунелі переходу: №№22, двоповерхової цегляної з підвалом будівлі, пго перебуває на білане і вокзалу, в результаті чого були внесені 'зміни в п.3.1. розділу 3 «Орендна плата», в якому зазначено, що орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є Інформація пре індекс інфляції - серпень 2009р.) становить 29063,17грн., яка в подальшому коригується на індекс інфляції.

З 27.05.2010р. договір оренди розірвано у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.5.3. договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача,  відповідач в період   січень-травень 2010 року виконує взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків за договором частково та з порушенням строків визначених  цим  договором.  В результаті наведених порушень  утворилась заборгованість в розмірі 29 000 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 29 000 грн. заборгованості за договором.

Судом також розглянуто вимоги про стягнення 1724,80 грн. пені та 252,41 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.2 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені та 3% річних  судом встановлено, що вказані суми є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на  наведене, позов підлягає  задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись   ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:    

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Асоціації «Союз-Метал 2000» (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а, код 33263438) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. –боргу; 1724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 80 коп.  -  пені;  252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 41 коп.  –3% річних; 318 (триста вісімнадцять) грн. 36 коп. –витрат зі сплати державного мита та  236 (двісті тридцять шість) грн. -   витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення направити відповідачу.

                                                                       Повне рішення складено 07.02.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу - (21017, м. Вінниця, вул. Чернігівська, буд. 1-а,)