Рішення

від 03.02.2011 по справі 20/325-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/325-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.11р.

Справа № 20/325-10

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю аграрно-виробничого об'єднання "Новоолександрівське", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 

до  Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ в особі Філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область 

про визнання недійсним кредитного договору

                                                                                               Суддя  Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: Іванцова Г.В., довіреність № б/н від 11.05.2010р.

від відповідача: Кучерева Н.В., довіреність № 2656 від 23.11.2010р. 

Суть спору :  

Позивач звернувся з позовом в якому просить визнати недійсним договір №1233-05/2005 від 28.12.05р. укладений між ТОВ "Новоолександрівське" та  "Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком" та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті підстави, що  :

- договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 215, ст. 203, ст.. 1056-1 Цивільного кодексу України, а саме п. 3.4., в якому зазначено, що у випадку порушення позичальником (позивачем) п. 2.2. договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 35 % річних. Позивач вважає, що умови даного пункту надають банку право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки, що суперечить ст. 1056-1 Цивільного кодексу України «Встановлений  договором  розмір  процентів  не  може  бути збільшений  банком,  іншою  фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.»;

-  кредитний договір не містить відомостей про відповідальність банку, що як вважає позивач, суперечить вимогам ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.

21.12.2010р. відповідач надав відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

В засіданні від 18.01.11р. оголошувалася перерва до 27.01.2011р.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ,-

 ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2005 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю аграрно-виробниче об'єднання «Новоолександрівське»(позичальник) та відповідачем Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області" (Банк) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1233-05/2005.

Відповідно до умов договору Банк  надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може  перевищувати 1000000,00(один мільйон грн..00коп) гривень (ліміт кредитної лінії) , на умовах , передбачених цим Договором .

Згідно пункту 2.2.  дата остаточного повернення всіх отриманих  в межах кредитної лінії сум кредиту –20 листопада 2006р. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня , у якому сталося таке перевищення. Уразі  несвоєчасної сплати за кредит відповідно до п.п. 3.2.,3.3. цього договору , датою  остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.

Пунктом  3.2. договору встановлено , що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму  фактичного  щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої  відсоткової ставки у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків річних.

У випадку  порушення Позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом  виходячи із відсоткової ставки у розмірі 35% відсотків річних , порядок нарахування та сплати  яких встановлюється згідно п.3.2. цього договору.  Судом встановлено, що за правовою природою сторонами укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1233-05/2005 від  29 грудня 2005 року  ,який   є договором  кредиту , тому відносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Глави 71 ЦК України «Позика.Кредит.Банківський вклад» .

Позивач просить визнати недійсним договір №1233-05/2005 від 28.12.05р. посилаючись на ті підстави, що :

-договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 215, ст. 203, ст.. 1056-1 Цивільного кодексу України, а саме п. 3.4., в якому зазначено, що у випадку порушення позичальником (позивачем) п. 2.2. договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 35 % річних;

-умови пункту 2.2. договору надають банку право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки, що суперечить ст. 1056-1 Цивільного кодексу України «Встановлений  договором  розмір  процентів  не  може  бути збільшений  банком,  іншою  фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.»;

-кредитний договір не містить відомостей про відповідальність банку, що як

-вважає позивач, суперечить вимогам ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими  , що не підлягають задоволенню з наступних підстав :

Відповідно ч. 1 п. 4, п. 7 ст. 179  Господарського кодексу України при   укладенні  господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі:      вільного  волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на   свій   розсуд  будь-які  умови  договору,  що  не  суперечать законодавству.

Господарські   договори    укладаються    за    правилами, встановленими Цивільним  кодексом України з урахуванням особливостей,     передбачених      цим      Кодексом,      іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п.п. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони при укладенні   спірного договору  досягли домовленості щодо сплати процентної ставки у розмірі  35% річних  у випадку  порушення Позичальником встановленого п. 2.2.   договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту  , що не можна  вважати  порушенням    статті 1056-1 ЦК України яка регулює ,  що розмір  процентів  та  порядок  їх  сплати  за   договором визначаються  в  договорі залежно від кредитного ризику,  наданого забезпечення,  попиту і пропозицій,  які  склалися  на  кредитному ринку,  строку користування кредитом,  розміру облікової ставки та інших факторів.   Встановлений  договором  розмір  процентів  не  може  бути збільшений  банком,  іншою  фінансовою установою  в односторонньому

порядку. Позивач не надав доказів , що банк порушив умови договору , та приписи статті 1056-1 ЦК  України та збільшив в односторонньому порядку  розмір процентів.

Необґрунтовані посилання  позивача на ті підстави,що кредитний договір не містить  відомостей про відповідальність Банку .

Згідно статті 1054 ЦК України  за кредитним договором банк ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові  у розмірах та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, за кредитним договором банк несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язань щодо надання кредиту.

Пунктом 5.1. спірного договору  передбачена відповідальність Банку  у вигляді неустойки та відшкодування збитків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Крім   п.п. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України ,  що визначають зміст та істотні умови господарського договору, частина 2 статті 345 Господарського кодексу України  визначає  зміст   саме кредитного договору, в якому  передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки , порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін  щодо видачі та погашення кредиту, всі зазначені умови містить спірний Кредитний договір.

Відповідно п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України   правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).      Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

Відповідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства,

- особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

- волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі,

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсність правочину викладені в статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладене, суд   не вбачає підстав для визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії №1233-05/2005 від 28.12.2005р. укладеного між    Товариством з обмеженою відповідальністю аграрно-виробниче об'єднання «Новоолександрівське»(позичальник) та  Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк"  недійсним, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  відносяться на позивача.

Керуючись статтями  49,   82-84,   Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                                          Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

            01.02.2011р.