Рішення

від 25.01.2011 по справі 62/294-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

62/294-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р.                                                            Справа № 62/294-10

вх. № 9951/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д. 

при секретарі судового засідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

позивача - Шаповалова В.М. дов. б/н від 01.09.2010р.

відповідача - Писаренко В.І. дов.№ 06-1/2192 від 28.09.2010р.

третьої особи - не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боз Транс", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП фірма „Деріс”,сел. Руська Лозова  

до  Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Боз Транс", м. Харків  звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору застави № 31 від 17.07.09 р., укладеного між ним та відповідачем - ПАТ "АКБ "Базис", мотивуючи позовні вимоги тим, що вказаний договір  суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.10р.  до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ПП фірму „Деріс”.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з"явився,  витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.11р.,  Приватне підприємство Фірма "Деріс" знаходиться за адресою 62332, Харківська область, Дергачівський район, с.Руська Лозова, вул.Белгородська, 1А.

Ухвали господарського суду, які надсилались на юридичну адресу третьої особи повернуті до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (згідно довідки поштового відділення).

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відповідно до якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А отже, третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

02.07.09р. між відповідачем (ПАТ "АКБ "Базис") та третьою особою (ПП фірмою „Деріс”) було укладено кредитний договір №16/09, відповідно до умов якого  позивач відкриває третій особі непоновлювальну  кредитну лінію в сумі 630000,00 грн. строком по 01.07.10р. на поповнення обігових коштів, зі сплатою 22% річних.

З метою забезпечення виконання третьою особою (ПП фірмою „Деріс”) зобов"язань за згаданим кредитним договором, між позивачем (ТОВ "Боз Транс") та відповідачем було укладено договір застави №31 від 17.07.09р.

Згідно п.1.1. договору застави  №31 від 17.07.09р. позивач (заставодавець) передає, а відповідач (заставодержатель) приймає транспортні засоби, згідно переліку - Додаток №1 до договору застави), вартість яких відповідно до звітів про експертну оцінку від 23.12.08р. становить 450416,00 грн.

Згідно переліку майна, переданого в заставу (Додаток №1 до Договору) позивач передав відповідачеві у заставу наступне майно: сідловий тягач - Е RENAULT PREMIUM, червоний, держ. №АХ9095ВС, оціночна вартість 175692,00 грн.; напівпричеп/цистерна - Е, BSL CVG 03, синій, держ. №АХ0995ХТ, оціночна вартість 177208,00 грн.; фургон-с КАМАЗ 53212, білий, держ. №АХ3580ВН, оціночна вартість 83383,00 грн.; причіп бортовий - Е, ГКБ 8352, сірий, держ. №АХ1789, оціночна вартість 14133,00 грн. Загальна вартість майна, переданого в заставу за договором застави  №31 від 17.07.09р.  складає 450416,00 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору застави №31 від 17.07.09р., позивач посилається на те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору поруки, а тому позивач не набув статусу майнового поручителя, а отже він не може бути стороною за спірним договором застави. Також позивач вказує на те, що сторони, укладаючи спірний договір застави не досягли згоди щодо такої його істотної умови як  розмір забезпечення зобов"язання та термін виконання вимог відповідача (заставодержателя).

Проте, суд не може погодитись з висновками позивача щодо недійсності договору застави №31 від 17.07.09р. з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої –п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до ст.203 ЦК України, є такі:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним  і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено   законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання  боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна переважно перед іншими кредиторами. Застава  виникає  на  підставі  договору,  закону або рішення суду (ст.1 Закону України "Про заставу", ст.572 ЦК України).

Згідно ст. 11 Закону України "Про заставу" (аналогічні положення якої містить ст.583 ЦК України), сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також  особа,  якій  власник  у  встановленому  порядку передав майно і право застави на це майно.

Таким чином, чинним законодавством не вимагається обов"язкове укладення  заставодавцем та заставодержателем договору поруки для можливості в подальшому укласти договір застави.

Згідно наведених вище спеціальних норм закону, що регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань як застава, необхідною умовою для укладання особою договору застави є наявність у неї права відчужувати заставлене майно.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, власником майна, що є предметом застави за спірним договором (сідловий тягач - Е RENAULT PREMIUM, червоний, держ. №АХ9095ВС, оціночна вартість 175692,00 грн.; напівпричеп/цистерна - Е, BSL CVG 03, синій, держ. №АХ0995ХТ, оціночна вартість 177208,00 грн.; фургон-с КАМАЗ 53212, білий, держ. №АХ3580ВН, оціночна вартість 83383,00 грн.; причіп бортовий - Е, ГКБ 8352, сірий, держ. №АХ1789, оціночна вартість 14133,00 грн.) є позивач, а отже він може бути заставодавцем за договором застави згаданого майна.

Таким чином, посилання позивача, в якості підстави для визнання недійним договору застави №31 від 17.07.09р., на те, що він не міг бути стороною (заставодавцем) за цим договором, оскільки не набув статусу майнового поручителя, є безпідставними, необгрунтованими та базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

Крім того, мотивуючи позовні вимоги про визнання договору застави №31 від  17.07.09р. недійсним, позивач також посилається на те, що  сторонами не узгоджено  таких істотних умов договору застави як  розмір забезпечення та термін виконання вимог за цим договором.

Зокрема, позивач зазначає, що спірним договором не визначено розмір відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, можливих збитків та строку їх сплати.

Згідно ст.3 Закону України "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики,  кредиту,  купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які  можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

В даному випадку такою угодою є договір застави №31 від 17.07.09р.

Положеннями статті 573 ЦК України також передбачена можливість  забезпечення заставою вимог, які можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п.2.1. договору застави №31 від 17.07.09р.,  зобов"язання, забезпечені заставою вважаються Боржником  (ПП Фірма "Деріс") виконаними, якщо сума кредиту у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування 630000,00 грн., відсотки по ньому погашені в строк до 01.07.10р., а також сплачені можливі штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору й відшкодовані інші витрати на здійснення забезпеченого заставою зобов"язання. Виконання основного зобов"язання здійснюється шляхом, вказаним у кредитному договорі.

Відповідно до п.1.1. договору застави №31 від 17.07.09р., заставою за цим договором забезпечується виконання ПП Фірма "Деріс" в повному обсязі зобов"язань по поверненню кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та можливих збитків, розмір, строк та умови повернення яких встановлюються кредитним договором №16/09 від 02.07.09р.

Так, згідно п.2.2, 2.4.,2.5 Кредитного договору №16/09 від 02.07.09р. плата за кредит встановлюється в розмірі 22%. Сплата відсотків здійснюється позичальником в останній робочий день кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Погашення кредиту здійснюється позичальником в строк до 01.07.10р., шляхом перерахування  грошових коштів на рахунок відповідача.

Якщо сума, що перераховується позичальником, недостатня для погашення заборгованості в повному обсязі, в першу чергу позичальник сплачує прострочену  заборгованість за нарахованими відсотками  та комісією, в другу чергу - прострочену заборгованість за кредитом, в третю чергу - поточну заборгованість за нарахованими відсотками та кредитом, в останню чергу сплачується неустойка (пеня,

штрафи).(п.3.3. Договору).  

Таким чином, твердження позивача стосовно не визначення у договорі застави №31 від 17.07.09р. строків та умов повернення кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені та штрафних санкцій є необгрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ "Боз Транс" про визнання недійсним договору застави №31 від 17.09.09р.

Керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 216, 230, 572, 583 ЦК України, ст. 1, 3, 11 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя                                                                                 Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №62/294-10 підписано 28.01.11р.