Постанова

від 25.01.2011 по справі 18/189/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/189/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.01.2011 р.           справа №18/189/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,

суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Воробйова І.К. - директор,

від відповідача:від третьої особи:Булейко А.А. - представник за довіреністю,не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” м.Запоріжжя

на рішення господарського судуЗапорізької області

від14.10.2010 року

по справі№18/189/10 (суддя Носівець В.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Сі Гейт Ейдженсі” м.Одеса

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачаприватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” м.Запоріжжятовариства з обмеженою відповідальністю “Сі Лайт ЛТД” м.Одеса

простягнення 36057,84 грн. основного боргу за надані послуги транспортного експедирування, 3585,34 грн. пені, 813,57 грн. 3 % річних та 1444,57 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі №18/189/10  позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Сі Гейт Ейдженсі” м.Одеса (далі –ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі”) до приватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” м.Запоріжжя  (далі –НПКО “ТАТА”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю “Сі Лайт ЛТД” м.Одеса (далі - ТОВ “Сі Лайт ЛТД”) про стягнення 36057,84 грн. основного боргу за надані послуги транспортного експедирування, 3585,34 грн. пені, 813,57 грн. 3 % річних та 1444,57 грн. інфляційних (згідно уточнення до позовної заяви від 14.10.2010 р.)- задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні, обґрунтовані, доведені належним чином та підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі”.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту  наявності  у нього письмових заявок відповідача, а також узгодження сторонами договору №75 як вартості послуг, та і   їх ставок.

Скаржник зауважує, що часткова несплата  відповідачем виставлених третьою особою рахунків  є наслідком того, що у рахунках ТОВ “Сі Лайт ЛТД”  зазначена вартість послуг  значно перевищує  обумовлені договором ставки, що спочатку були встановлені сторонами.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання представник позивача просив  оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Представник відповідача в  судовому засіданні висловилися на підтримку заперечень, які викладено в апеляційній скарзі.

Третя особа явку свого представника до судового засідання не забезпечила, незважаючи на те, що про дату, місце та час слухання справи була повідомлена належними чином.

Представники сторін не заперечували проти розгляду  апеляційної скарги у відсутності  представника третьої особи, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 цього Кодексу, судова колегія дійшла висновку, що відсутність третьої особи не є перешкодою  для подальшого розгляду  справи за наявними  в ній матеріалами  відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ " Сі Лайт ЛТД” ( виконавець) та ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” (замовник) 16.11.2009 р. укладено договір транспортного експедирування № 75, п. 1.1 якого визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем за дорученням та за рахунок замовника транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів замовника, а також надання інших, не передбачених даним договором послуг, які сторони можуть надати один одному по даному договору.

Послуги надаються згідно письмовим заявкам замовника, які є невід'ємною частиною даного договору та в яких зазначається: вид транспортно-експедиторського обслуговування, найменування вантажоотримувача, транспортні характеристики вантажу, строки виконання зобов'язань, підтвердження оплати вартості послуг виконавцем, перелік інших послуг, які замовник доручає виконавцю, а також інші додаткові інструкції по доставці та видачі вантажу отримувачу.

Загальна сума договору визначається як сума вартості послуг згідно додаткам (заявкам) до даного договору (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Довіреністю (вих. № 1791 від 21.12.2009 р., видана строком до 31.12.2009р.)  відповідач доручив ТОВ “Сі Лайт ЛТД” здійснити усі необхідні дії, пов'язані із отриманням, експедируванням та доставкою на адресу ПП “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” вантажу, який прибув у контейнерах ССLU3963623, ССLU3052904 по коносаменту ХNGLEG0910011.

На виконання умов договору, 08.12.2009 р. та 29.12.2009 р.  ТОВ “Сі Лайт ЛТД” здійснило експедирування вантажу у контейнерах ССLU3038207, FSCU3448929, ССLU3963623, ССLU3052904, що підтверджується міжнародними транспортними накладними: CMR 0709 І/1 від 08.12.2009 р., CMR 2909 І/1 від 08.12.2009 р., CMR 2309 І/1 від 29.12.2009 р. та CMR 0409 І/2 від 29.12.2009 р., які є підписаними з боку виконавця і замовника.

Отже, замовник прийняв послуги з транспортно-експедиторської доставки контейнерів ССLU3038207, FSCU3448929, ССLU3963623, ССLU3052904, надані виконавцем.

Відповідно до п.2.2.2 договору, замовник  надає виконавцю за  факсом або електронною поштою транспортні заявки не пізніше, ніж за 72 години для організації міжнародного перевезення, та не пізніше, ніж за 48 годин для організації місцевого перевезення.

Пунктом 2.2.4 договору визначено, що замовник забезпечує митне оформлення та завантаження/розвантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення протягом 48 годин з моменту прибуття ТЗ у пункт призначення, який зазначений у заявці.

У розділі 3 договору визначений порядок розрахунків: замовник оплачує: послуги виконавця, морський фрахт та інші платежі, пов'язані із виконанням даного договору, шляхом 100 % оплати на розрахунковий рахунок виконавця; оплата послуг виконавця по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів замовника, здійснюється у національній валюті України по рахункам, які виставлені згідно із попередньою письмово узгодженими ставками протягом 3-х банківських днів із дня отримання рахунку; експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб на користь, із коштів, за рахунок та по дорученню клієнта (вантажоотримувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які надходять на рахунок експедитора від клієнта, не переходять до його власності та не є виручкою, а вважаються транзитними для наступної оплати перевезення та інших послуг третіх осіб. У власність експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законом. Дана умова договору не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, клієнтів замовника або інших осіб (п.п. 3.1., 3.2., 3.7. договору).

Вантаж вважається прийнятим замовником з моменту підписання відповідного товаросупровідного документу (п. 4.2.4 договору).

Пунктом 4.3.2. договору встановлено, що замовник відшкодовує витрати за простій автомашин після 2-х діб вільного часу у розмірі 550 грн. за добу за автомашину.

Згідно із п.п. 4.3.1., 4.3.5. договору, замовник несе відповідальність перед виконавцем за користування контейнерним та іншим обладнанням понад встановленого строку (демередж), згідно із умовами та тарифами, встановленими суднохідною лінією, власністю якої дане обладнання і є.

ТОВ “Сі Лайт ЛТД” були виставлені рахунки на сплату демереджу (штраф за понаднормоване використання контейнерів), транспортно-експедиторське обслуговування та зберігання в порту, а саме: рахунок № 101018 від 04.01.2010 р. на суму 1479,82 грн., рахунок № 912373 від 30.12.2009 р. на суму 9394,65 грн., рахунок № 912374 від 30.12.2009 р. на суму 164,42 грн., рахунок № 101027 від 05.01.2010 р. на суму 1485,22 грн., рахунок № 101028 від 05.01.2010 р. на суму 823,32 грн. та рахунок № 101276 від 27.01.2010 р. на суму 2854,16 грн.

Так, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 2309 І/1 від 29.12.2009 р. та CMR 0409 І/2 від 29.12.2009 р., відбулося надмірне використання автомобілів, які перевозили вантаж у контейнерах ССLU3963623, ССLU3052904. Відповідно до відмітки Запорізької митниці, митне оформлення було завершене 14.01.2010 р. та вантаж у цей же день був доставлений на склад вантажоотримувача. Отже, вбачається, що ПП “НКПО “ТАТА” не виконало умови договору щодо забезпечення вчасного митного оформлення та завантаження/вивантаження транспортного засобу, наданого для виконання перевезення протягом 48 годин (двох діб вільного часу) з моменту прибуття транспортного засобу в пункт призначення, вказаний у заявці, і, відповідно, виконавець вимагав від замовника відшкодування витрат за простій ТЗ у період з 13.01.2010 р. по 14.01.2010 р у розмірі 550 грн. за добу з одного автомобіля.

Кількість днів прострочення використання вказаних контейнерів з 13.01.2010 р. по 22.01.2010 р., ТОВ “Сі Лайт ЛТД” у рахунку-фактурі № СЛ0000000015 від 14.01.2010 р. на суму 1927,36 грн. зазначило суму за надмірне використання автотранспорту, яка склала 1600,80 грн.; у рахунку-фактурі № СЛ0000000034 від 10.02.2010 р. суму за надмірне використання автотранспорту, що склала 6080,66 грн.; у рахунку-фактурі № СЛ0000000040 від 12.03.2010 р. суму за надмірне використання автотранспорту, що склала 3318,54 грн.

Представник позивача пояснив суду, що замість рахунку-фактури № СЛ0000000034 від 10.02.2010 р. на суму 6080,66 грн. та рахунку-фактуру № СЛ0000000040 від 12.03.2010 р. на суму 3318,54 грн., ТОВ “Сі Лайт ЛТД” повинно було виставити рахунок на 599,20 грн. у зв'язку із невірним розрахунком.

ТОВ “Сі Лайт ЛТД” виставило ПП “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” за транспортно-експедиторське обслуговування контейнерів ССLU3038207, FSCU3448929, ССLU3963623, ССLU3052904, рахунки-фактури, а саме: № СЛ0000000001 від 05.01.2010 р. на суму 54 401,19 грн., № СЛ0000000002 від 05.01.2010 р. на суму 2 480,16 грн., № СЛ0000000015 від 14.01.2010 р. на суму 1927,36 грн.,  № СЛ0000000020 від 18.01.2010 р. на суму 816,12 грн., № СЛ0000000026 від 27.01.2010 р. на суму 1 061,52 грн.,   № СЛ000000414 від 29.12.2009 р. на суму 52 405,50 грн., № СЛ0000000024 від 25.01.2010 р. на суму 1 479,82 грн. та 599,20 грн. Всього ТОВ “Сі Лайт ЛТД”, було надано послуг (разом із сумою відшкодування витрат за простій ТЗ) на загальну суму 123 970,87 грн., а після перевиставлення двох зазначених вище рахунків, на загальну суму 115 170,87 грн.

Відповідач вказані рахунки-фактури оплатив частково, борг у розмірі 36 057,84 грн., який у себе включає і суму за надмірне використання автотранспорту, і вартість демереджу, є несплаченим з боку ПП “НКПО “ТАТА”.

Листом № 15 від 08.01.2010 р., адресованим директору ТОВ “Сі Лайт ЛТД”, ПП “НПКО “ТАТА” гарантувало оплату 42 683,82 грн. по рахункам № 1 від 05.01.2010 р. на суму 40 203,66 грн., № 2 від 05.01.2010 р. на суму 2 480,16 грн. за надані послуги згідно умов договору № 75 від 16.11.2009 р. по транспортно-експедиторським послугам за доставку контейнерів ССLU3038207, FSCU3448929, ССLU3963623, ССLU3052904, до 13.01.2010 р.

Однак, до встановленого у вказаному вище листі строку відповідач повністю не сплатив борг перед виконавцем.

У зв'язку із невиконанням замовником своїх обов'язків за договором, ТОВ “Сі Лайт ЛТД” направило ПП “НПКО “ТАТА” претензію № 1 від 04.02.2010 р. про стягнення боргу, у якій просило в добровільному порядку виконати покладене на замовника зобов'язання щодо сплати боргу та пені у розмірі 35913,66 грн.

ПП “НПКО “ТАТА” направило лист (№ 35 від 26.02.2010 р., стосовно претензії № 1 від 04.02.2010 р.), у якому зазначило, що для прийняття рішення по суті заявлених вимог ПП “НПКО “ТАТА” не має у своєму провадженні деяких документів, тому просило направити на його адресу необхідні документи.

ТОВ “Сі Лайт ЛТД” вдруге  направило ПП “НПКО “ТАТА” претензію № 1 від 16.02.2010 р., у якій просило сплатити 46256,31 грн. боргу та пені, а також направило рахунки.

Відповідно до п. 3.6. договору сторони складають акт виконаних робіт протягом 3-х днів після зарахування оплати на рахунок виконавця. ТОВ “Сі Лайт ЛТД” були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг), однак, з боку замовника, вони є непідписаними.

Відповідач, в порушення умов договору, лише частково оплачував виставлені рахунки-фактури, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед ТОВ “Сі Лайт ЛТД” у розмірі 36057,84 грн.

Між ТОВ “Сі Лайт ЛТД” (цедент) та ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” (цесіонарій, позивач) 12.04.2010 р. укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (надалі договір цесії).

В порядку та на умовах, визначених договором цесії, ТОВ “Сі Лайт ЛТД” відступає ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі”, а ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” набуває право вимоги, належне ТОВ “Сі Лайт ЛТД” і стає кредитором за договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р. між ТОВ “Сі Лайт ЛТД” і ПП “НПКО “ТАТА” (боржник). За даним договором ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язків за договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р. До ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” переходить право вимоги ТОВ “Сі Лайт ЛТД” в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення даного договору. Право вимоги, що відступається ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі”, засвідчується договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р. Право на вимогу від боржника належного виконання обов'язків за договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р. переходить до ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” у рахунок сплати непогашеної кредитної заборгованості ТОВ “Сі Лайт ЛТД”  (п.п. 1, 2, 2.1, 5 договору цесії).

Згідно п. 8 договору цесії, цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Згідно листа (вих. № 365 від 15.06.2010 р.) ТОВ “Сі Лайт ЛТД” повідомило приватне підприємство “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА”, про укладення 12.04.2010 р. між ТОВ “Сі Лайт ЛТД” та ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” договору відступлення права вимоги (цесії) щодо договору транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р.

За таких обставин,  ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ПП “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” 36057,84 грн. основного боргу за надані послуги транспортного експедирування, 3585,34 грн. пені, 813,57 грн. 3 % річних та 1444,57 грн. втрат від інфляції (згідно уточнення до позовної заяви від 14.10.2010 р.), яку рішенням від 14.10.2010 року по справі №18/189/10  задоволено в повному обсязі.

 Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення 36057,84 грн. основного боргу за надані послуги транспортного експедирування, 3585,34 грн. пені, 813,57 грн. 3 % річних та 1444,57 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Правовідносини щодо надання послуг з перевезення вантажу виникли між ТОВ “Сі Лайт ЛТД” та ПП “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” на підставі договору транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р.

Згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом,  вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення глави 65 “Транспортне експедирування” ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Такі самі положення встановлені нормами ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” (ст. 9) та приписами ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу.

Тобто, укладаючи правочин, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити надані ТОВ “Сі Лайт ЛТД” транспортно-експедиторські послуги у повному обсязі не припинено.

Доказів належного виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р., а саме оплати наданих транспортно-експедиторських послуг у строк та на умовах передбачених договором, відповідач  суду як першої, так і апеляційної інстанції не надало.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст.ст. 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, право на вимогу від боржника належного виконання обов'язків за договором транспортного експедирування № 75 від 16.11.2009 р. перейшло до ТОВ “Сі Гейт Ейдженсі” у рахунок сплати непогашеної кредитної заборгованості ТОВ “Сі Лайт ЛТД”, за таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в частині стягнення 36057,84 грн. боргу, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 даного Кодексу (ст. 934 ЦК України).

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 14 44,545 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з 29.01.2010 р. по 14.10.2010 р. та 813,57 коп. 3 % річних за період з 29.01.2010 р. по 14.10.2010 р. відповідно до представленого уточненого розрахунку.

Суд першої інстанції задовольнив інфляційні втрати та 3% річних в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Також позивачем заявлено до стягнення  3585,34 грн. пені  за період  з 29.01.2010 р. по 31.07.2010 р. відповідно до уточненого розрахунку.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.4  договору встановлено, що за прострочку платежу замовник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочки такого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати (недоплати) за кожен день прострочки.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши арифметичні розрахунки позивача, погоджується з висновком господарського суду Запорізької області  про задоволення позовних вимог в частині стягнення  пені в розмірі 3585,34 грн.

Заперечення відповідача,  які викладені в апеляційній скарзі, та, на його думку, є підставами для скасування оскарженого рішення, судовою колегією до уваги не приймаються за безпідставністю, оскільки спростовуються вищевикладеним, а також матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну правову оцінку, а тому прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі №18/189/10 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об'єднання “ТАТА” м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко            

          Н.В.Ломовцева

Надруковано: 9 прим.

                              1,2 . позивачу; 3,4. відповідачу; 5,6 третій особі. 7. у справу; 8 ДАГС; 9.ГСЗО.