Рішення

від 24.01.2011 по справі 20/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"24" січня 2011 р.                                                                            Справа  № 20/2

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Людмила»

до відповідача Приватного підприємства «Агроніка»

про стягнення в сумі 14 440 грн. 34 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Людмила»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з Приватного підприємства «Агроніка»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість, за отриманий Відповідачем ячмінь, в сумі 12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., збитки від інфляції в розмірі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 40 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 30 коп., та відсотки за користування чужими коштами в розмірі 817  (вісімсот сімнадцять) грн. 64 коп..

11 січня 2011 року в господарський суд подана заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 17), в якій Позивач, з підстав вказаних у даній заяві, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість, за отриманий Відповідачем ячмінь, в сумі 12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., збитки від інфляції в розмірі 702 (сімсот два) грн. 80 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 62 коп., та відсотки за користування чужими коштами в розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 95 коп.. В судовому засіданні від 11 січня 2011 року представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Позивача в судове засідання від 11 січня 2011 року не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні усі докази, необхідні для вирішення спору, а також те, що явка повноважних представників сторін не визнавалася судом обов'язковою –господарський суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позов не подав. Представник Відповідача в судове засідання двічі не з'явився. Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 25).

Враховуючи вищевказане, та те, що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та міркувань з приводу позову, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 2 листопада 2009 року Відповідач отримав від Позивача ячмінь, в кількості 13 210 кілограм, на загальну суму 12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 54 від 2 листопада 2009 року (а.с. 8). В даній накладній не визначено строку оплати за отриманий Відповідачем ячмінь.

4 червня 2010 року Позивач направляв Відповідачу претензію, в якій висвітлив вимогу про сплату суми заборгованості.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням часу пересилки, вищевказаний семиденний строк для оплати закінчився 14 червня 2010 року. Відповідно, з 15 червня 2010 року Позивач має право не лише вимагати сплати заборгованості за отриманий Відповідачем товар, але й нараховувати на нього інфляційні та річні.

На момент подачі позовної заяви до суду, та станом на 24 січня 2010 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп..

Доказів погашення боргу Відповідач суду не представив.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до детального розрахунку позовних вимог (а.с. 18), за період з 15 червня 2010 року по 10 січня 2011 року, сума трьох процентів річних складає 216 (двісті шістнадцять) грн. 62 коп..

У відповідності до детального розрахунку позовних вимог (а.с. 18), за період з 15 червня 2010 року по грудень місяць 2010 року включно, сума інфляційних складає 702 (сімсот два) грн. 80 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в сумі 702 (сімсот два) грн. 80 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 216 (двісті шістнадцять) грн. 62 коп..

Крім того, Позивач ставить позовну вимог про стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими коштами в розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 95 коп.. Свої вимоги Позивач обґрунтовує частиною 3 статті 692 та частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України (а.с. 17).

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України: предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України: предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу дії частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України: у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України: якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз вищевказаних норм права вказує на те, що вони стосуються виконання та відповідальності (сплата процентів за користування чужими грошовими коштами) саме по договору купівлі-продажу. При цьому, проценти за користування чужими грошовими коштами, визначені в частині 3 статті 692 Цивільного кодексу України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання по договору купівлі-продажу.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було укладено з цього приводу (купівлі ячменю) письмового договору.

Водночас, згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу дії частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, забезпечення виконання зобов'язання можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину) в якому безпосередньо обумовлено таке забезпечення виконання зобов'язання.

Враховуючи усе вищевказане, господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими коштами в розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 95 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агроніка», 33028, м. Рівне, вул. Остафова, 27, код 31728935 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Людмила», 35825, Рівненська область, Острозький район, с. Лебеді, код 31299237 –12 550 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 216 (двісті шістнадцять) грн. 62 коп. річних, 702 (сімсот два) грн. 80 коп. інфляційних, 134 (сто тридцять чотири) грн. 69 коп. витрат по держмиту та 220 (двісті двадцять) грн. 13 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 27.01.2011р.

   Суддя                                                                Василишин А.Р.