Рішення

від 01.02.2011 по справі 20/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"01" лютого 2011 р.                                                                            Справа  № 20/211

Суддя Василишин А.Р. розглянувши  матеріали справи

за позовом Кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки

до відповідача Приватного підприємства “Буд-Сектор”

третя особа Острозька районна рада

про спонукання до виконання мирової угоди від 14 липня 2010 року.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Пасічник М.В. (дов. № 16/33-10 від 30.04.10р.).

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство Зарічненської райспоживспілки (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Буд-Сектор” (надалі - Відповідач), в якій просить зобов'язати Відповідача виконати пункт 2.5. мирової угоди від 14 липня 2010 року затвердженої ухвалою суду Рівненської області по справі № 3/49 та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму штрафу за мировою угодою від 14 липня 2010 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Представник Відповідача в судове засіданні від 27 грудня 2010 року не з'явився. Поштове відправлення (а.с. 15), яке направлялося Позивачу за юридичною адресою повернулося з відміткою відділення зв'язку: “за закінченням терміну зберігання”.

13 січня 2011 року Позивач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав заяву про уточнення позовних вимог від 13 січня 2011 року (а.с. 21-24), в якій просить зобов'язати Відповідача виконати пункт 2.5. мирової угоди від 14 липня 2010 року затвердженої ухвалою суду Рівненської області по справі № 3/49 протягом 7 календарних днів від дня набрання чинності рішенням суду; зобов'язати Відповідача поставити та встановити всі інші обов'язкові та допоміжні прилади, які зазначені у акті приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року для безпечної та безперебійної роботи котла, а саме: пункт 3 установка пульта, пункт 4 регулятор погодовий ECL 300 з карткою С75, пункт 5 датчик температури накладний ESM-11, пункт 6 датчик температури внутрішній ESM-10, пункт 7 датчик температури зовнішній ESM-11, пункт 9 клемна панель для наст. монтажу ECL Comfort, пункт 11 комплект без 1 3 бар/с.о., пункт 13 клапан перепускний AVDO 25 кутовий 1, пункт 23 насос UPS 26-60 з гайками накладними G 2 x RH 1 ј, пункт 24 насос UPS 26-80 з гайками накладними G 2 x RH 1 ј; стягнути з Відповідача на користь Позивача суму штрафу за мировою угодою від 14 липня 2010 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Суд зауважує, що Позивач у вказаній заяві фактично визначив ще одну позовну вимогу, а саме, зобов'язати Відповідача поставити та встановити всі інші обов'язкові та допоміжні прилади, які зазначені у акті приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року для безпечної та безперебійної роботи котла.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд наголошує на тому, що письмову заяву передбачену частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач подав після початку розгляду справи по суті, а тому суд не приймає вказану заяву в частині визначення нової позовної вимоги щодо зобов'язання Відповідача поставити та встановити всі інші обов'язкові та допоміжні прилади, які зазначені у акті приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року для безпечної та безперебійної роботи котла.

В судовому засіданні від 1 лютого 20111 року представник Позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви від 13 січня 2011 року (а.с. 21-24), в повному обсязі.

В судове засідання від 18 січня 2011 року Представник Відповідача не з'явився. Водночас, Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання (а.с. 32), в якому Відповідач, в зв'язку з перебуванням у довгостроковому відрядженні у місті Києві та неможливістю взяти участь у розгляді справи та направити на адресу суду заперечення на позовну заяву, просить відкласти розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання від 1 лютого 2011 року Представник Відповідача не з'явився. Водночас, Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання (а.с. 37), в якому Відповідач, в зв'язку з перебуванням на лікарняному та неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, просить відкласти розгляду справи на іншу дату.

Суд зауважує та наголошує на тому, що Відповідач подаючи клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 32, 37) не додав до останніх жодних доказів на підтвердження обставин висвітлених у даних клопотаннях.

Слід зазначити, що нормами чинного законодавства не обмежено коло представників юридичних осіб в господарських судах, що зокрема, визначається частинами 1, 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

1 лютого 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву (надалі –Відзив; а.с. 38-39), в якому, з підстав наведених в останньому, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Суд зауважує, що Відповідачем до Відзиву не додано  жодних доказів які б підтверджували обставини викладені в ньому.

Оскільки Відповідачу давалось достатньо часу для подання своїх доводів, заперечень та відповідних доказів, а також враховуючи наявність в матеріалах справи письмового відзиву, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований підлягає до задоволення. При цьому господарський суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 18 вересня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду № 18/09 (надалі –Договір; а.с. 7-8), згідно з умовами якого Відповідач зобов'язався за дорученням Позивача на свій ризик виконати з власних матеріалів комплекс робіт по реконструкції ресторанного комплексу в смт. Серники Зарічненського району Рівненської області.

В зв'язку з порушенням Позивачем умов Договору Відповідач звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Позивача заборгованості по вказаному Договору в сумі 297 933 (двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 60 коп..

Ухвалою суду від 14 липня 2010 року по справі № 3/49 (а.с. 10) затверджено мирову угоду від 14 липня 2010 року (надалі – Мирова угода; а.с. 9), укладену між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до 2.5. Мирової угоди, Відповідач до 9 серпня 2010 року зобов'язався замінити для Позивача котел опалення “ЕКО”, який використовується, на електронний котел опалення “Галан” 25 кВТ з автоматикою ТРК +НТ, що зазначений у акті приймання виконаних підрядних робіт до Договору за травень 2008 року.

Однак, Відповідачем порушення умови пункту 2.5. Мирової угоди стосовно зобов'язання замінити для Позивача котел опалення “ЕКО”, який використовується, на електронний котел опалення “Галан” 25 кВТ з автоматикою ТРК +НТ, що зазначений у акті приймання виконаних підрядних робіт до Договору за травень 2008 року

У відповідності до пункту 3.1. Мирової угоди, спори, що виникають по даній мировій угоді вирішуються в господарському суді.

Пунктом 3.3. Мирової угоди передбачено, що за неналежне виконання своїх обов'язків, в тому числі за прострочення терміну заміни котла опалення “ЕКО” на електронний котел опалення “Галан” 25 кВТ з автоматикою ТРК +НТ, що зазначений у акті приймання виконаних підрядних робіт до Договору за травень 2008 року передбачене пунктом 2.5. Мирової угоди до 9 серпня 2010 року Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Суд критично оцінює доводи Відповідача висвітлені у Відзиві щодо посилання на статтю 193 Господарського кодексу України відносно невиконання Позивачем своїх обов'язків по Мировій годі в минулому, як на підставу свого не виконання умов Мирової угоди.

Суд зауважує, що на час звернення Позивача з позовною заявою до суду та розгляду даної справи, Позивачем виконанні умови Мирової угоди щодо своїх зобов'язань. Чинним законодавством, зокрема статтею 193 Господарського кодексу України, не передбачено, що невиконання Позивачем умов Мирової угоди в минулому звільняє Відповідача від виконання своїх зобов'язань по Мировій угоді.

Крім того, суд не бере до уваги твердження Відповідача, що відсутність у Мировій угоді даних, які Позивачем свідомо не були вказані, стосовно номеру, потужності та дати виготовлення котла “ЕКО”, який на даний час використовується Позивачем, що в свою чергу, створює загрозу отримання від Позивача не того котла, який поставлявся Відповідачем Позивачу.

Суд зауважує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Відповідач не був позбавлений права самостійно внести чи вимагати від Позивача внесення до Мирової угоди даних стосовно номеру, потужності та дати виготовлення котла “ЕКО”, який на даний час використовується Позивачем. Підписання сторонами мирової угоди та скріплення її своїми печатками свідчить про досягнення згоди між Позивачем та Відповідачем щодо умов Мирової угоди та наявність волевиявлення Позивача та Відповідача на здійснення даного правочину.

Крім того, Мирова угода була затверджена ухвалою суду від 14 липня 2010 року по справі № 3/49 (а.с. 10) і на даний час набрала законної сили та не скасована в порядку визначеному чинним законодавством.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, те що Відповідачем не виконано умови Мирової угоди суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані, Відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд зауважує, що Позивачем у позовній заяві поставлено дві вимоги, а саме: немайнову вимогу - зобов'язання Відповідача виконати пункт 2.5. мирової угоди від 14 липня 2010 року та майнову - стягнення штрафних санкцій в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України: державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно підпункту пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”, державне мито справляться в такому розмірі: із заяв майнового характеру ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 (сто дві) грн. 00 коп.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.); із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про  справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство встановлюється ставка державного мита в такому розмірі - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті дорівнює 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп..

На підставі вищевикладеного Позивач мав сплати 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп., проте сплатив 102 (сто дві) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 784 від 6 грудня 2010 року (а.с. 30).

Враховуючи вищевказане у даному судовому рішенні господарський суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача до державного бюджету України неоплачене державне мито за немайнову вимогу в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп..

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство “Буд-Сектор” (33000, м. Рівне, вул. Джона Ріда, 8, код 33450307) виконати пункт 2.5. мирової угоди від 14 липня 2010 року затвердженої ухвалою суду Рівненської області по справі № 3/49 протягом 7 календарних днів від дня набрання чинності рішенням суду.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Буд-Сектор”, 33000, м. Рівне, вул. Джона Ріда, 8, код 33450307 в доход державного бюджету України –85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Буд-Сектор”, 33000, м. Рівне, вул. Джона Ріда, 8, код 33450307 на користь Кооперативного підприємства Зарічненської райспоживспілки, 34000, Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Фестивальна, 12, код 30717592 –10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано  07.02.2011р.

Суддя                                                                Василишин А.Р.