Рішення

від 08.02.2011 по справі 27/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 р.   Справа № 27/56   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

 судді  Михайлишин В. В.   

при секретарі   Осудар І. Б.

розглянувши матеріали

за позовом  Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (вул. Кловський Узвіз, 9/1, Печерський район, м. Київ, 01021) в особі філії УМГ "Прикарпатрангаз" Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (БЛВУМГ)  (п/с 7, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701);

до відповідача  Кінотеатр "Джерело"  (вул. Проспект Відродження, 30, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200)

про стягнення заборгованості за транспортування природного газу в сумі 388, 91 гривень.     

За участі представників сторін:

Від позивача: Ткачук О.В. -  юрисконсульт (перепустка видана Богородчанським ЛВУМГ, довіреність № 355 від 29.12.2010 року).   

Від відповідача: представник не з'явився.

встановив:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Прикарпатрангаз" Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (БЛВУМГ) (далі –позивач) звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до кінотеатру "Джерело" (далі - відповідач) про стягнення 354,78 гривень  заборгованості, з яких 300,12  гривень - основний борг, 19,75 гривень - пеня, 4,88 гривень - 3 % річних та 30,03 гривень - інфляційні збитки.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 102, 00 гривень державного мита та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за  договором № 881 на транспортування природного газу від 04.01.2003 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.12.2010 року.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2010 року, 17.01.2011 року, 27.01.2011 року розгляд справи відкладено на 13.01.2010 року, 27.01.2011 року та 08.02.2011 року відповідно, у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Водночас, позивачем 01.02.2011 року подано, в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог (Вх. №  919/11 - свх. від 02.02.2011 року), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 382, 82 гривень, з яких 330, 12 гривень - основний борг, 21, 72 гривень - пеня, 4, 88 гривень - 3 % річних та 26, 10 гривень - інфляційних збитків, а також витрати пов'язані з розглядом справи. Заява прийнята судом до розгляду, справа розглядається відповідно до зменшених позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.                              

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та     ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.01.2003 року між позивачем, ВАТ Івано-Франківськгаз" та відповідачем (споживач) укладено трьохсторонній договір № 881 на транспортування природного газу (далі –договір), відповідно до п. п. 1.1 якого позивач та ВАТ "Івано-Франківськгаз" зобов'язувалися надати послуги споживачу з транспортування природного газу, а споживач зобов'язується оплатити надані послуги в обсягах, зазначених у п. 2.1 цього договору.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2003 року і діє в частині транспортування газу щорічно, якщо про протилежне за 10 днів не повідомить зацікавлена сторона, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх  повного здійснення (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору розподіл обсягів газу по добах здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу газу, закупленого споживачем та підтвердженого ОДУ ДК "Укртрансгаз". Обсяги газу, зазначені в п. 2.1 цього договору є орієнтовні. Допускається зміна місячних обсягів газу у відповідності з потребами споживача по погодженню з постачальником газу та ОДУ "Укртрансгаз". Про зміну обсягів газу споживач повідомляє УМГ "Прикарпатрангаз" та ВАТ "Івано-Франківськгаз" письмово за 15 днів до початку місяця.

Позивачем та ВАТ "Івано-Франківськгаз", як постачальниками передано покупцю у грудні 2006 року газ в обсязі 3, 852 тис. м. куб., у січні 2007 року в обсязі 2, 053 тис. м. куб.,  у лютому 2007 року в обсязі 1, 545 тис. м. куб., у березні 2007 року в обсязі 1, 173 тис. м. куб. та у лютому 2008 року в обсязі 3, 600 тис. м. куб.

Факт поставки природного газу позивачем відповідачу за договором підтверджується актами відпуску газу згідно показів приладів обліку за грудень 2006 року від 03.01.2007 року, за січень 2007 року від 02.02.2007 року,  за лютий 2007 року від 03.03.2007 року, за березень 2007 року від 03.04.2007 року та за лютий 2008 року від 03.03.2008 року, підписані представниками філії Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ "Прикарпатрангаз" і Коломийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Івано-Франківськгаз", згідно з якими відповідачу передано за вищенаведені періоди 12, 223 тис. м. куб. природного газу.

За умовами п. 6.2 договору, оплата послуг по транспортуванню природного газу проводяться споживачем на підставі актів прийому –передачі газу та тарифу, що зазначений у п. 5.1 даного договору, у грошовому вигляді, шляхом перерахування на рахунок позивача та ВАТ "Івано-Франківськгаз" вартості послуг, що були надані позивачем чи ВАТ "Івано-Франківськгаз" у звітному місяці транспортування газу, до 10 числа, наступного місяця за звітним. Для позивача підставою для нарахування плати за транспортні послуги є підписаний уповноваженими представниками Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ "Прикарпатрангаз" і Коломийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Івано-Франківськгаз" акту і реєстру реалізації природного газу.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за транспортування газу, який підписаний повноважними особами позивача (копія знаходиться в матеріалах справи), заборгованість відповідача перед позивачем складає 330, 12 гривень.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання щодо оплати за природній газ та послуги з його транспортування не виконав.

Відповідності до вимог ст. 5, 6 ГПК України 14.07.2010 року на адресу відповідача позивач направив претензію за вих. № 322. Проте, відповідачем в порядку ст. 8 ГПК України відповіді на претензію не надано.

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 7.5 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов договору, покупець зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховувалась пеня, а також відшкодовує понесені УМГ "Прикарпатрангаз" та ВАТ "Івано-Франківськгаз" збитки.

Згідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником  у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, на підставі п. 7.5 договору та ст. ст. 549, 624 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 03.05.2010 року по 30.10.2010 року в сумі 21, 72 гривень за прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача відповідачу нараховано 3% річних в сумі 4, 88 гривень за період з 03.05.2010 року по 30.10.2010 року та інфляційні втрати в сумі 26, 10 гривень за період з січня місяця 2010 року по жовтень місяць 2010 року включно.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого, договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Позивачем та ВАТ "Івано-Франківськгаз", як постачальниками передано покупцю у грудні 2006 року газ в обсязі 3, 852 тис. м. куб., у січні 2007 року в обсязі 2, 053 тис. м. куб.,  у лютому 2007 року в обсязі 1, 545 тис. м. куб., у березні 2007 року в обсязі 1, 173 тис. м. куб. та у лютому 2008 року в обсязі 3, 600 тис. м. куб.

Факт поставки природного газу позивачем відповідачу за договором підтверджується актами відпуску газу згідно показів приладів обліку за грудень 2006 року від 03.01.2007 року, за січень 2007 року від 02.02.2007 року,  за лютий 2007 року від 03.03.2007 року, за березень 2007 року від 03.04.2007 року та за лютий 2008 року від 03.03.2008 року, підписані представниками філії Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ "Прикарпатрангаз" і Коломийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Івано-Франківськгаз", згідно з якими відповідачу передано за вищенаведені періоди 12, 223 тис. м. куб. природного газу.

За умовами п. 6.2 договору, оплата послуг по транспортуванню природного газу проводяться споживачем на підставі актів прийому –передачі газу та тарифу, що зазначений у п. 5.1 даного договору, у грошовому вигляді, шляхом перерахування на рахунок позивача та ВАТ "Івано-Франківськгаз" вартості послуг, що були надані позивачем чи ВАТ "Івано-Франківськгаз" у звітному місяці транспортування газу, до 10 числа, наступного місяця за звітним. Для позивача підставою для нарахування плати за транспортні послуги є підписаний уповноваженими представниками Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ "Прикарпатрангаз" і Коломийського управління по експлуатації газового господарства ВАТ "Івано-Франківськгаз" акту і реєстру реалізації природного газу.

Однак, відповідач в порушення умов трьохстороннього договору № 881 на транспортування природного газу від 04.01.2003 року не провів своєчасно та у повному обсязі розрахунки за послуги по транспортуванню природного газу, внаслідок чого станом на 30.10.2010 року за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 330, 12 гривень.   

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Ці ж вимоги закріплені у ст. 193 Господарського кодексу України.

За правилами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником  у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, на підставі п. 7.5 договору та ст. ст. 549, 624 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 03.05.2010 року по 30.10.2010 року в сумі 21, 72 гривень за прострочення платежу.

В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачеві 26, 10 гривень - інфляційних втрат за період з січня місяця 2010 року по жовтень місяць 2010 року включно та 4, 88 гривень - 3% річних за період з 03.05.2010 року по 30.10.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський  суд  оцінює  докази  за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог від 01.02.2011 року (Вх. № 919/11 - свх. від 02.02.2011 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за надані послуги по транспортуванні природного газу в сумі 330, 12 гривень, пеню в сумі 21, 72 гривень, інфляційних втрат в сумі 26, 10 гривень та 3% річних в сумі 4, 88 гривень. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 612, 624, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 230, 231, 232  Господарського кодексу України, ст. ст. 5, 6, 8, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

вирішив:

позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (вул. Кловський Узвіз, 9/1, Печерський район, м. Київ, 01021) в особі філії УМГ "Прикарпатрангаз" Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (БЛВУМГ) (п/с 7, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701) до відповідача: кінотеатр "Джерело" (вул. Проспект Відродження, 30, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) про стягнення заборгованості за транспортування природного газу в сумі 382, 82 гривень  –задовольнити повністю.

Стягнути з кінотеатру "Джерело" (вул. Проспект Відродження, 30, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код 20531900) в користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (вул. Кловський Узвіз, 9/1, Печерський район, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії УМГ "Прикарпатрангаз" Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (БЛВУМГ) (п/с 7, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701, ідентифікаційний код 00153133) –382, 82 гривень (триста вісімдесят дві гривні вісімдесят дві копійки), з яких  330, 12 гривень - заборгованість за надані послуги по транспортуванні природного газу, 21, 72 гривень - пеня, 26, 10 гривень - інфляційні втрати, 4, 88 гривень - 3% річних, а також 102, 00 гривні (сто дві гривні) державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                            Михайлишин В. В.

                                                                      Повне рішення підписане 08.02.2011 року.

                                                                                Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"