Рішення

від 02.02.2011 по справі 12/212/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/212/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "02" лютого 2011 р.                                                 Справа №  12/212/10

                                                              м. Миколаїв

За позовом:Одеської залізниці, (65023, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19),

До відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” , (54002,  м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1),

Про:стягнення коштів у сумі 17649 грн. 60 коп.

Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ніколащенко С.О. довіреність № 84 від 04.01.11 р.

Від відповідача: Висоцький В.П. довіреність № 532 від 25.08.10 р.

СУТЬ СПОРУ: Одеською залізницею пред'явлено позов до  Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” про стягнення коштів у сумі 17649 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються несплатою оплати за простої вагонів.     

Відповідач письмовій відзив по суті спору надав, проти позову заперечує у повному обсязі.

02.02.2011 року за згодою представників сторін відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

         Між сторонами 12 жовтня 2009 року  був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП «Нібулон».

В квітні 2010 року на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці прибули вагони з вантажем на адресу ТОВ СП «Нібулон», які були затримані на станції Кульбакіно Одеської залізниці у зв'язку з відмовою в прийнятті вантажоодержувачем ТОВ СП «Нібулон»і простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання.

Відповідно до положень п. 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін   обчислюється   з   24-ої   години   дати   вивантаження   вантажу   /контейнеру/ засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.2000 року передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п.46 Статуту залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах /контейнерах/ у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки /на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо/.

Пунктами 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458, встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформлюється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ 23-а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Всі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів»на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого «Повідомлення...»не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання /телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником/.

Затримка вагонів підтверджується актом № 9 від 24.04.2010р. про затримку вагонів на станції Кульбакіно Одеської залізниці, актом загальної форми ст. Миколаїв-Вантажний        № 433 від 28 квітня 2010 року, актом станції Миколаїв –вантажний на затримку вагонів на підставі акта форми ГУ-23а ст. Кульбакіно № 9 від 27.04.2010 р., наказом № 86 про затримку поїзда від 24.04.2010 р., вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 3502 інд. 4151-95-4152 24 квітня 2010 р. о 15 год. 10 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів № 9 від 24.04.2010 р.

Згідно накопичувальної картки № 30040798  нараховано збір за зберігання вантажу в вагонах в сумі 44124,00 грн., по накопичувальній картці № 30040799  нараховано збір за зберігання вантажу в вагонах в сумі 29416,00 грн. Відповідно до розрахунку суми належних залізниці платежів ТОВ СП «Нібулон»нараховано 14708грн. + ПДВ (20%) 2941 грн. 60 коп., всього сума складає 17649 грн. 60 коп.

На адресу відповідача була надіслана претензія № 102 від 21.06.2010 року, яка залишена без відповіді та задоволення.

      Позивач просить стягнути - 17649 грн. 60 коп. зберігання вантажу в вагонах у квітні місяці 2010 року.

      В  обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 46, 137 Статуту залізниць України.

      Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного.

     Єдиною та належною підставою затримання вагонів, може бути лише факт не прийняття вагонів відповідачем. Позивачем не надано доказів, що відповідач не прийняв або відмовився від прийому вагонів.

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до такого висновку.

         Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

         Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на під-ставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші об-ставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

-          письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

-          поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому

процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

         Відповідно до пункту 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізнич-ним транспортом організовується на договірних засадах.

         Пунктом 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначається договором.

        Згідно п. 2.1 Правил обслуговування залізних під`їзних колій взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи під`уїзних колій або договорами про подачу та збирання вагонів.  

         Між позивачем та відповідачем був укладений договір № ДН-4/98 від 12.10.2009 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП „НІБУЛОН”, яка належить Відпо-відачу і примикає стрілкою № 35 до під'їзної колії ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод ” станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці.

Пунктом 18.4 вказаного Договору, сторони узгодили, що Залізниця має право за-тримати поїзди на підходах до станції Миколаїв –Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством.

Відповідачем 27.04.2010 року до начальника станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці за вхідним  № 376 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці, був відправлений  лист за № 27-1/35, в якому Відповідач просив подавати вагони для вивантаження.

Також, відповідачем 26.04.2010 року до начальника станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці за вхідним  № 369 журналу реєстрації вхідної документації по станції Миколаїв –Вантажний Одеської залізниці, був відправлений  лист за № 26/35, в якому Відповідач просив подавати вагони для вивантаження.  

Впродовж всього часу коли виникли та тривали спірні правовідносини між пози-вачем та відповідачем, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується до-відкою про переробну здатність ТОВ СП „НІБУЛОН” у квітні 2010 року, у графі: „Виван-тажено вагонів на 17 год. 00 хв.” у період з 24.04.2010 року по 27.04.2010 року,  Відповідач постійно вивантажував вагони у кількості  98 одиниць.          

Підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем.

Позивач не надав  господарському суду належних доказів, які б доводили, що від-повідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів, проте, видав наказ № 86 від 24.04.2010 року про затримку вагонів з причини неприйняття вагонів вантажовласником ТОВ СП „НІБУЛОН”.

Довіреність № 347 від 31.12.2009 року, яка надана представнику відповідача для підписання ним відомостей плати за користування вагонами, пам'яток про користування вагонами, актів загальної форми, накопичувальних карток, облікових карток не передбачає повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам зазначеним у перелічених вище документах та повноважень, щодо визначення розміру плати за зберігання вантажу у вагонах та надання згоди на сплату послуг за зберігання вантажу у вагонах. Отже, особа, яка підписала відомості плати за користування вагонами і контейнерами та накопичувальну картку не має достатнього обсягу повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам зазначеним у перелічених вище документах та повноважень, щодо визначення розміру плати за зберігання вантажу у вагонах та надання згоди на сплату послуг за зберігання вантажу у вагонах.

Частиною 3 статті 43 ГПК України встановлено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем  не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місця.

          Отже, підстави для затримки вагонів з 24.04.2010 року по 27.04.2010 року відповідно до пункту 18.4. договору і стягнення з відповідача плати за зберігання вантажу у вагонах у позивача відсутні.

          За таких обставин, в позові слід відмовити.

 Враховуючи наведе, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України,  господарський суд,-

                                                      ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 07.02.2011 року.

   Суддя                                                        А.К.Семенов