Рішення

від 02.02.2011 по справі 5020-12/553

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/553

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 лютого 2011 року справа № 5020-12/553

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-12/553

за позовом:  Севастопольської міської Ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпроград”

    Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун»

про визнання недійсним договору застави прав на нерухоме майно від 15.12.2007,

за участю представників:

позивача –Близнюк О.А., начальник юридичного відділу, довіреність №03-15/26 від 10.01.2011;

відповідача (ТОВ “Гіпроград”) –не з'явився;

відповідача (ТОВ «Саус Таун») -  не з'явився;

Суть спору:

06.10.2008 Севастопольська міська Рада звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпроград”,      Товариства з обмеженою відповідальністю «Саус Таун»про визнання недійсним договору застави прав на нерухоме майно від 15.12.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.10.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/553.

У судовому засіданні 13.11.2008 задоволено клопотання позивача про виправлення  найменування відповідач ТОВ “Саун Таун” на “Саус Таун” оскільки при оформленні позовної заяви була допущена технічна помилка у його назві.

У задоволенні клопотання відповідача ТОВ “Саус Таун” про об'єднання справ   №5020-12/562 та №5020-12/553 відмовлено.

Ухвалою суду від 13.11.2008 провадження у справі №5020-12/553 зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Севастопольської міської Ради на постанову Господарського суду АРК від 26.10.2007 за пов'язаної з нею іншої справи №2-7/14230-2007А за позовом ТОВ «Гіпроград»до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.01.2011 провадження у справі №5020-12/553 поновлено.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце засідання повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача,  

в с т а н о в и в :

15.12.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпроград»(Заставодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Саус Таун" (Заставодержатель) був укладений договір застави прав на нерухоме майно (іпотеки) (надалі – Договір), за умовами якого з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за договором про фінансову допомогу, укладеного сторонами та посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., 15.12.2007 за реєстровим номером 5302, на суму 100 000 грн, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу майнові права на використання земельної ділянки (кадастровий номер 8536400000:01:016:0047), загальною площею 8,880 га, що знаходиться за адресою місто Севастополь, в районі пляжу у парку Победи, під забудову комплексу об'єктів та споруд рекреаційного призначення з елементами благоустрою (суперфіційне право) (арк.с.9-10).  

Згідно з пунктом 1.2 Договору предмет застави належить Заставодавцю на підставі постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2007 (справа                  №2-7/14230-2007А) про затвердження договору суперфіцій, укладеного 06.11.2007 між ТОВ „Гіпроград" та Севастопольською міською державною адміністрацією, що був зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 16.11.2007 за №040765900191.

Севастопольська міська Рада вважає, що договір застави прав на нерухоме майно (іпотеки) від 15.12.2007 був укладений з порушенням вимог діючого законодавства Україна, також порушує законі права та інтереси Севастопольської міської Ради, оскільки у                     ТОВ „Гіпроград" не було майнових прав на використання спірної земельної ділянки, тому, що договір суперфіцію був укладений з невповноваженою особою - Севастопольською міською державною адміністрацією, тому як розпорядження правом користування спірною земельною ділянкою для забудови повинна була здійснювати Севастопольська міська Рада. Зазначені дії відповідачів порушують права та інтереси Севастопольської міської Ради.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

За  Земельним   кодексом   України   право   на   землю   набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (розділ III).

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, проте на даний час розмежування земель державної та комунальної власності у місті Севастополі відповідно до вимог Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" не проведено.

У відповідності зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації.

Згідно з пунктом 10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

Пунктом 78 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми сталого соціально-економічного, екологічного і культурного розвитку м. Севастополя на період до 2015 року" №1017 від 27.07.2006 передбачено уточнення меж міст Севастополя та Інкермана, с. Кача та інших сільських населених пунктів.

Частиною першою статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У відповідності зі статтею 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Статтею 1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" №586-ХІV від 09.04.1999 передбачено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, крім земель, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а поза межами населених пунктів —відповідні органи виконавчої влади.

Отже, як було зазначено вище, оскільки межі міста Севастополя не встановлені, питання стосовно повноваження по розпорядженню землею може бути вирішено на підставі права виключно власника на розпорядження своєю власністю, розмежування прав комунальної та державної власності.

Статтею 413 Цивільного кодексу України вставнолено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Севастопольська міська державна адміністрація надала в користування                       ТОВ „Гіпроград" земельну ділянку для забудови загальною площею 8,880 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, у районі пляжу в парку Перемоги, проте право розпоряджатись спірною земельною ділянкою належить Севастопольській міській Раді.

Таким чином, судом встановлено, що предмет застави за Договором не належав ТОВ «Гіпрокрад», а тому Договір застави прав на нерухоме майно (іпотека) від 15.12.2007, який був укладений на підставі того, що майнові права на використання земельної ділянки, належать Заставодавцю —ТОВ „Гіпроград" є таким, зміст якого суперечить вимогам діючого законодавства.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення Договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Щодо клопотання відповідача ТОВ «Саус Таун»про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватну акціонерну компанію з обмеженою відповідальністю «Револьтос-Лімітед», суд зазначає наступне.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Представник відповідача у клопотанні зазначив, що 28.05.2008 ця компанія уклала договір купівлі-продажу обмеженого речового права (суперфіція) з ТОВ «Саус Таун»на спірну земельну ділянку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача не подав доказів того, що 28.05.2008 був укладений зазначений договір купівлі-продажу обмеженого речового права (суперфіція) з ТОВ «Саус Таун»на спірну земельну ділянку, а від так, то у суду не має підстав для залучення зазначеної компанії у якості третьої особи.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  повністю.

2.          Визнати недійсним договір застави прав на нерухоме майно (іпотеки) - майнові права на використання земельної ділянки (кадастровий номер 8536400000:01:016:0047), загальною площею 8,880 га, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, в районі пляжу у парку Победи від 15.12.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гіпроград" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Саус Таун", посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округа Кузьменко Н.П., 15 грудня 2007 року за реєстровим №5303.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіпроград" (95038, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вулиця Донська, 41 кв. 48, ідентифікаційний код 35110344) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Саус Таун” (99011, місто Севастополь, вул. Демидова, 13, ідентифікаційний код 35127976) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) державне мито в сумі 42,50 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                    підпис                                          І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 07.02.2011.