Постанова

від 03.02.2011 по справі 6/214-25/346

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   6/214-25/346                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач:  Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"03" лютого 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді  Парінова А.Б.,

суддів:                        Межевича М.В., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року у справі за позовом дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000162162302/3 та від 05.09.2005 р. №0000482302/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Господарського суду м. Києва  з позовом  до    Державної податкової  адміністрації України та Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 05.09.2005 р.  № 0000162302/3 та №0000482302/0  та рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 26.08.2005 р.  №8235/6/25-0515.

Рішенням суду першої інстанції, що було залишено в силі судом апеляційної інстанції, позов Дочірньої компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007 р. у справі № К-13077/06, № К-14285/06  (№ 25/346) постанова Господарського суду м. Києва від 17.11.2005 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду  від 25.01.2006 р. скасовані, а справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва для нового розгляду.

За результатами такого розгляду 17 грудня 2009 року Окружним адміністративним судом  м. Києва винесено постанову, якою у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної  скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч.1 ст. 255 КАС  постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов‘язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищим адміністративним судом України за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій ухвалою від 22 листопада 2007 року у справі 3 25/346 було встановлено наступні обставини.

ДПІ в м. Полтаві було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності філії Дочірньої компанії «Укргазвидобуваення»- газопромислового управління «Полтавгазвидобування»за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 168/26-2/00153100 від 14.04.2005р.

Спірні податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у місті Полтаві на підставі висновків акта № 168/26-2/00153100 від 14.04.2005р. з урахуванням результатів оскарження донарахованих сум податку та визначених штрафних санкцій в адміністративному порядку.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000162302/3 від 05.09.2005р. філії позивача ГУ «Полтавагазвидобування»визначено суму податкового зобов'язання за платежем рентна плата за нафту в розмірі 1 172 640,00 гри. (основний платіж), податковим повідомленням-рішенням № 0000482302/0 від 05.09.2005р. застосовано штрафні санкції щодо податку на додану вартість в розмірі 1 172 640, 00 грн.

Рішенням ДПА України № 8235/6/25-0515 від 26.08.2005р. повідомлення-рішення № 0000162302/0 від 18.04.2005р. ДПІ у м. Полтаві залишене без змін та застосовано до філії ДК «Укргазвидобування» газопромислового управління «Полтавагазвидобування»штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДПІ а акті перевірки встановлено факт передачі на переробку на давальницьких умовах філією позивача нафти у серпні та жовтні 2004р. в кількості по періодах: серпень - 3 635 тон, жовтень - 3 694 тон. За висновками податкового органу, в порушення ст.  3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р»та п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. № 256 філією не нараховано та не сплачено рентну плату за нафту до бюджету, що призвело до заниження такої плати в розмірі 1 172 640 грн.

Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.03 р. № 256 (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 вказаного Порядку (в редакції на час спірних правовідносин) підприємства, які добувають нафту, природний газ і газовий конденсат (крім добування природного газу і газового конденсату з морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами), вносять до державного бюджету рентну плату за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, що встановлюються державним бюджетом.  

Ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»встановлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату (крім видобутку природного газу із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за нафту - у, розмірі 160 гривень за одну тонну.

В силу положень п. 5 Порядку платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (крім видобутку природного газу з морських родовищ, який реалізуєхься за регульованими цінами) є підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату. За рішенням підприємства зазначену ренту плату можуть вносити безпосередньо його філіали та інші відокремлені підрозділи, які мають поточні рахунки в установах банку.

Наведене підтверджується також Постановою Кабінету Міністрів України № 1718 від 23.12.2004р. «Деякі питання застосування Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», якою роз'яснено, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та пунктів 2 і 5 Порядку платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (крім видобутку природного газу з морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) є усі, без винятку, підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату, незалежно від подальшого використання видобутої ними сировини (у тому числі її відпуску чи переробки).

Згідно з п. Порядку сума рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат визначається нафтогазодобувними підприємствами виходячи з обсягів відпущених ними нафти, природного газу і газового конденсату та ставок рентної плати (крім підприємств, що здійснюють видобуток на родовищах з важкодобувними та виснаженими запасами).

Стосовно посилання апелянта про те, що за спірний період платником рентної плати була ДК «Укргазвидобування»колегія суддів зазначає, що наведене твердження позивача не підтверджене належними доказами.

Отже, провівши аналіз фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що філією ДК «Укргазвидобування» ГПУ «Полтавагазвидобуання»не нараховано та не сплачено рентну плату до бюджету, що в подальшому призвело до заниження розміру такої плати на 1 172 640 грн., що за результатами проведеної перевірки було відображено в акті та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Спростовуючи доводи апелянта про те, що висновок суду першої інстанції про правомірність застосування штрафних санкцій не відповідає чинному законодавству, оскільки, на його думку, рентна плата в 2004 році встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», який не є законом про оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено відносини, що регулюються цим кодексом. Так, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до пп. 19 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Ст. 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, зокрема, є закон про Державний бюджет України.

Ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»встановлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату (крім видобутку природного газу із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України.

З наведеного вбачається, що Закон України «Про державний бюджет України»регулює відносини у сфері наповнення бюджету через справляння податків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать і рентні платежі.

Згідно із частиною 6 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування»,   порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих   бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Підпункт 17.1.3 Закону України № 2181-ІІІ передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення діяв в спосіб та в межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні справи застосував Закон України від 30.11.2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»до правовідносин, які виникли в 2004 році, то колегія суддів зазначає, що такі доводи заслуговують на увагу та є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки в даному випадку мало місце помилкове застосування норм матеріального права, що не вплинуло на правильне по суті вирішення питання.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив правильне по суті рішення, але з помилковим застосуванням матеріального права.

         Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду змінити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну  скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року посилання на Закон України від 30.11.2006 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя        

Судді

Постанову в повному обсязі виготовлено 03 лютого 2011 р.