Рішення

від 08.02.2011 по справі 40/57-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/57-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.11р.

Справа № 40/57-11

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Криворізьких міських електричних мереж", м.Кривий Ріг 

до  Комунального підприємства "Міський тролейбус", м.Кривий Ріг 

про зобов'язання укласти договір  

Суддя  Красота О.І.

Представники:

від позивача:        Голубченко В.В. (дов. № 282 від 17.05.2010 року);

від відповідача:    Мамонов В.В. (дов. № б/н від 08.02.2011 року);

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Криворізьких міських електричних мереж" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Міський тролейбус" (далі-Відповідач) про зобов'язання Відповідача укласти договір про встановлення засобів диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних та стягнути судові витрати.   

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

     Представник Відповідача проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити.

  Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

        В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

   Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Супровідним листом від 04.06.2010 року Позивач направив на адресу Відповідача для підписання та скріплення печаткою договір про встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних (а.с. 27-31).

Відповідно до направленого проекту договору про встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних, споживач електричної енергії (Відповідач), згідно з вимогами Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. (у редакції постанови НКРЕ № 1449 від 25.12.2008р.), має встановити засоби диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локальне устаткування збору і обробки даних для організації обліку електроустановок в межах терміну, зазначеного в п. 2.2.4. Договору, а саме до 18.11.2010р.

Відповідач надіслав відповідь на адресу Позивача та зазначив, що встановлення засобів диференційного обліку та локального устаткування збору і обробки даних на наших об'єктах господарювання потребує великих додаткових коштів, яких підприємство не має, спірний договір не підписав.

31.12.2010 року Позивач передав даний спір на вирішення господарського суду, шляхом подачі позову про зобов'язання Відповідача укласти спірний договір.

У відповідності до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при  укладенні договору не на підставі правового  акта  органу  державної  влади, органу влади   Автономної Республіки  Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені   судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Системний аналіз зазначених положень Цивільного та Господарського кодексів України, дає підстав для висновку, що в судовому порядку можуть бути вирішені питання щодо укладання лише певної категорії договорів, в тому числі тих, укладання яких є обов'язковим для сторін на підставі прямої вказівки закону. Що стосується спорів з укладення іншої категорії договорів, обов'язковість укладення яких прямо не встановлена законом, то їх може бути передано на вирішення суду лише за погодженням сторін.

Позивач у своєму позові вказує, що укладання спірного договору на встановлення засобів диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних є обов'язковим для сторін згідно положень п. 3.35 ПКЕЕ.

Відповідно до ч. 1 п. 3.35. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 910 від 17.10.2005р., із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕ № 105 від 04.02.2010р.) (далі –Правила) об'єкт (крім  багатоквартирних житлових будинків та населених  пунктів) з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок або заявленим обсягом споживання електричної енергії для нових електроустановок 50 тис. кВт. год. і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки даних у межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідно до договору.

Відповідно до ч. 3 п. 3.35. Правил період для встановлення локального устаткування збору та обробки даних, автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії споживача для організації обліку діючих електроустановок визначається окремим договором  між електропередавальною організацією та споживачем.

Також, відповідно до п. 3 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 910 від 17.10.2005р. "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" встановлено, що суб'єкти господарювання, на яких поширюється дія Правил, зобов'язані привести комерційний облік на належних їх електроустановках у відповідність до вимог п. 3.35. Правил для:

- площадок вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 550 кВт та більше протягом п'яти років від дати набрання чинності цією постановою;

- площадок вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок від 150 кВт до 550 кВт протягом шести років від дати набрання чинності цією постановою.

Таким чином, на споживача покладається обов'язок привести комерційний облік на належних йому електроустановках у відповідність до вимог пункту 3.35. Правил у певний встановлений строк (в залежності від приєднаної потужності електроустановок), забезпечити відповідний об'єкт засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних. Період для встановлення локального устаткування збору та обробки даних, автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії споживача для організації обліку діючих електроустановок визначається окремим договором між електропередавальною організацією та споживачем.

Вищенаведена Постанова НКРЕ № 910 від 17.10.2005р., та п. 3.35. ПКЕЕ, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містять положень (прямої вказівки), які б зобов'язували споживача укласти договір для встановлення локального устаткування збору та обробки даних, автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії споживача, не визначають жодних умов такого договору, окрім умови щодо визначення періоду для встановлення локального устаткування збору та обробки даних, автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії споживача для організації обліку діючих електроустановок.

Отже, з огляду на те, що укладення спірного договору не є обов'язковим для сторін згідно прямих вказівок закону, спір щодо укладання цього договору, може бути переданий на вирішення суду лише за наявністю згоди іншої сторони договору, або відповідної домовленості сторін (ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 649 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, і іншого не доведено сторонами, до пред'явлення даного позову до суду, Позивачем не було отримано згоди або погодження Відповідача щодо передачі даного спору на вирішення суду.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, за умов недотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 649 ЦК України, в частині отримання згоди (погодження) від іншої сторони на передачу спору про укладення договору на вирішення судом, в останнього відсутні підстави для задоволення даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з положень ст. 627 ЦК України, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

 О.І. Красота

Рішення підписано08.02.2011 року