Рішення

від 09.02.2011 по справі 3/208(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.11                                                                                           Справа№ 3/208(10)

Суддя    Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс”,

м. Львів

До відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Про  стягнення 14857,59 грн.

  В судове засідання з’явились:

від позивача : Семків Н.М. - представник

від відповідача : не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс”  до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення  14 857,59 грн.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалах господарського суду Львівської області від 11.01.2011р., 24.01.2011 р.

В судовому засіданні 24.01.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2011 року позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів, наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.  

В судовому засіданні 09.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

08.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс” (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, згідно п.1.1 якого Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на 1 та 2 поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою : м.Львів, пр.В.Чорновола 59, іменовані надалі як «Обєкт оренди»загальною площею 434,4 м.кв.

За орендоване приміщення відповідач зобов’язувався проводити оплату згідно умов договору, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково, заборгувавши ТзОВ „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс” 11 706,77 грн. орендної плати, в тому числі вартість спожитих комунальних послуг.

Позивачем на адресу відповідача 28.10.2010 року було направлено лист –повідомлення про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.'

Станом на день подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 706,77 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 627,88 грн. та три відсотки річних в сумі 146,52 грн. Крім цього, відповідно до п.п. 9.2, 9.2.3 договору позивачем нарахований штраф у розмірі 30 % від простроченої суми в розмірі 1838,71 грн., позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікованої ставки НБУ за весь період прострочення, що становить 537,71 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно умов укладеного договору від 08.12.2009 року між ТзОВ „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс” (Орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (Орендар), Орендодавець зобов’язувався прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, іменовані надалі як «Об’єкт оренди» загальною площею 434,4 м.кв.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору відповідач зобов’язувався щомісячно, не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за попередній перераховувати на поточний рахунок Позивача орендну плату в розмірі 5000 грн.

Згідно п.5.5 договору відповідач зобов’язувався щомісячно протягом трьох календарних днів з дати пред’явлення відповідного рахунку відшкодовувати вартість спожитих ним комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, з січня 2010 року по жовтень 2010 року позивачем виставлялися відповідачу рахунки по сплаті орендної плати та спожитих комунальних послуг, однак свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 11 706,77 грн., з них –6129,03 грн. орендної плати, відшкодування витрат за спожиту електроенергію –3380,32 грн. і теплопостачання –2197,42 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 146,52 грн.( з них: за прострочення оплат орендних платежів –28,69 грн., за прострочення оплат з відшкодування витрат за спожиту електроенергію –65,88 грн. –та теплопостачання –51,95 грн.) та інфляційні втрати в розмірі 627,88 грн. ( з них: за прострочення оплат орендних платежів –187,44 грн., за прострочення оплат з відшкодування витрат за спожиту електроенергію –294,26 грн. –та теплопостачання- 146,18 грн.) підлягають до стягнення.

Відповідно до п.9.2, 9.2.3 договору у випадку неналежної або несвоєчасної оплати за користування об’єктом оренди (орендної плати, експлуатаційних та постачальних відшкодувань) Орендар в залежності від строку прострочення, сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості з орендної плати –за прострочення від двадцяти до тридцяти банківських днів від встановленого строку та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Нараховані позивачем 30 % штрафу в сумі 1838,71 грн. та 537,71 грн. пені ( з них 148,98 грн. за порушення строків оплати орендних платежів, 213,65 грн. –відшкодування витрат за спожиту електроенергію та 175,08 грн.–теплопостачання) є правомірними та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи  відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача в сумі 148,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85   ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс” (79069, м. Львів, вул.Шевченка 323, код ЄДРПОУ 30582851) –11 706,77 грн. –основного боргу, 537,71 грн. - пені, 146,52 грн. - річних, 627,88 грн. - інфляційних збитків, 1838,71 грн. - штрафу,  148,58 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

 Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.02.2011 року.

Суддя