Рішення

від 07.02.2011 по справі 28/144-10-4707

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/144-10-4707

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2011 р.Справа  № 28/144-10-4707

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ";  

до відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ ЮГ"  

про стягнення 17220,94грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Олійник В.І.  - за дорученням;  

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „МОДУЛЬ ЮГ" (далі відповідач) про стягнення  заборгованості в сумі 15 000,64 гривень, пені в сумі 1593,97 гривень, 3% річних в сумі 626,33 гривень.

04.01.2011 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача заявлені суми.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, поважність причин відсутності не повідомив.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123  до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено: 10 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ” /постачальник/ та товариством з обмеженою відповідальністю „МОДУЛЬ ЮГ” /замовник/ був укладений договір №404-08/СІ. За умовами якого постачальник –позивач зобов'язався здійснити поставку та передати у власність , а замовник –відповідач прийняти та оплатити повітряний гвинтовий компресор SСК 151 виробництва компанії ALUP Kompressoren GmbH –Німеччина, осушувач рефрижераторний Buran SD 1000 AP Superplus, виробництва компанії Donaldson Filtration -  Німеччина /надалі обладнання),  на загальну вартість 300 012,78 гривень, згідно п.1.1 договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник поставляє обладнання у відповідності до специфікації, що є додатком №1 до договору та складає його невід'ємну частину.

Постачальник здійснює поставку обладнання на умовах DDP –м. Одеса склад замовника 9, згідно п.2.1 договору, п.2.2. договору передбачені строки поставки обладнання, а саме 10 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати відповідно п.3.1.1 договору.

Згідно п.3.1.1 договору, не пізніше трьох банківських днів від дати підписання вказаного договору замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 95% вартості обладнання, що складає 285 012,14 гривень в тому числі ПДВ, а відповідно п.3.1.2 протягом трьох календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки обладнання. Замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 5% вартості обладнання, що складає 15 000,64 гривень.

Відповідно наданих позивачем виписок банку –відповідачем було здійснено попередню оплату в сумі 285 012,14 гривень.

Після надходження коштів позивачем було здійснено поставку обладнання згідно накладної №КИ-0000326 від 16 квітня 2009 року та отримано відповідачем згідно довіреності серії ЯПН №293319 від 14 квітня 2009 року.

Обладнання відповідач отримав, а решту суми не сплатив, що змусило позивача звернутися до суду.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 1 593,97 гривень відповідно до п.4.2 договору та 3% річних в сумі 626,33 гривень відповідно до ст.. 625 ЦК України.

Представником відповідача був наданий відзив на позов, в якому відповідач звертає увагу суду на невиконання зі сторони позивача умов п.2.5 договору та просить суд у задоволені позову відмовити. Письмових доказів в підтвердження обставин викладених у відзиві на позов відповідачем не надано.

В свою чергу позивачем було надано письмове пояснення стосовно п.2.5 договору, яким передбачено, що пуск і налагодження обладнання здійснюється засобами та за рахунок постачальника за умови виконання замовником наступного: обладнання встановлене відповідно до вимог інструкції з експлуатації; придбано електричні кабелі необхідного перетину; придбано повітряні шланги та запірні вентилі для підключення до пневмосітки. При невиконанні замовником перерахованих вимог, проведення постачальником пусконалагоджувальних робіт стає неможливим. А відповідно до п.2.6 договору, постачальник здійснює пуск і налагодження обладнання протягом трьох днів від дня одержання повідомлення замовника про готовність обладнання до пуску й налагодження, за умови виконання замовником вимог п.2.5 договору. Таким чином, на думку позивача,  відсутні будь-які обставини для відмови у задоволені позову.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних  правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Так умовами договору передбачено, що решта суми 15 000, 67 гривень перераховується на поточний рахунок позивача протягом трьох календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки обладнання..

Поставка товару була здійснена 16 квітня 2009 року. Що підтверджується видатковою накладною № КИ-0000326 від 16 квітня 2009 року та довіреністю серії ЯПН №293319 від 14 квітня 2009 року, що відповідачем не спростовано.

Таким чином оплата повинна була бути здійснена до 16 травня 2009 року. Залишок суми відповідачем не сплачено, тому суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 15 000,64 гривень.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги, оскільки не надано жодного доказу в підтвердження обставин викладених у відзиві. Відповідача ухвалою суду від 17 січня 2011 року було зобов'язано надати докази виконання п.2.5 договору, вказана ухвала не виконана, доказів не надано.

Відповідно до п.4.2 договору, у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п.3.1.2 договору, замовник виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем надано розрахунок заявленої до стягнення суми пені згідно п.4.2  договору яка складає 1 593,97 гривень. Вказана сума перевірна судом та підлягає стягненню з відповідача

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його нарахованим правомірно та стягує з відповідача заявлені 3% річних в сумі 626,33 гривень.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем доказів  належного виконання зобов'язання на день розгляду справи суду не надано, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення  судового процесу покладаються на відповідача відповідно  до статей 44, 49 Господарського процесуального  кодексу  України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МОДУЛЬ ЮГ” (67806  Одеська область Овідіопольський район, с. Авангард, код ЄДРПОУ 35407028, р/р 26002150395800 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПРЕССОРС ІНТЕРНЕШНЛ” (04086 м. Київ вул. Петропавлівська, 54-А , код ЄДРПОУ 33104260, р/р 26005962481222 в Київській філії Першого Українського Міжнародного Банку МФО 322755) заборгованість в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 64 копійки, пеню в сумі 1 593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) гривни 97 копійок, 3% річних в сумі 626 (шістсот двадцять шість) гривень 33 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 172 (сто сімдесят дві) гривни 21 копійка, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили в порядку ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 8 лютого 2011 року.

            Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.