Постанова

від 12.02.2008 по справі 9/69-07-1394

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/69-07-1394

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" лютого 2008 р. Справа № 9/69-07-1394

 м. Одеса

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, Л.В. Поліщук  

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача - Чернопіщук М.М., Яриловець Д.А.  

від відповідачів:

ООССТ „Облспоживспілка” - Дущак Д.С.

ПП „Генеральний будівельний менеджмент” - Крюков М.А., Крюков А.О.

КП ОМБТІ та РОН -  не з'явився

від ІІІ особи -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент”

на рішення господарського суду Одеської області

від 15.06.2007р.

у справі № 9/69-07-1394

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Високий”

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, на стороні позивача Приватне підприємство „Фортуна-АС”

до Одеської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка”, Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент”, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги: Приватного підприємства „Фортуна-АС”

до Одеської обласної спілки споживчих товариств „Облспоживспілка”,  Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент”, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2008 р. №35 склад судової колегії змінено.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. (суддя Бакланова Н.В.) позов  Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Високий” (далі - ОСББ „Високий”) задоволений частково: визнано недійсним п. 1.1 договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р., укладеного між Одеською обласною спілкою споживчих товариств (далі –Облспоживспілка) та  Приватним підприємством „Генеральний будівельний менеджмент”, щодо включення обов'язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Облспоживспілки відповідно до свідоцтв про право власності та реєстраційних посвідчень, так як суд дійшов висновку про недійсність окремої частини договору купівлі-продажу юридичної особи від 02.12.2004 р.; скасовано державну реєстрацію права власності Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент” (далі - ПП „ГБМ”) на будинок за адресою м. Одеса, пров. Високий 12/14; припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання КП ОМБТІ та РОН провести реєстрацію будинку за Облспоживспілкою на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, в решті позову відмовлено. Також судовим рішенням провадження в частині позовних вимог третьої особи - ПП „Фортуна-АС”, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р. та про скасування реєстрації права власності на будинок за адресою: м. Одеса пров. Високий, 12/14 за ПП „ГБМ” припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, а решта позовних вимог ПП „Фортуна-АС” залишена без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки представник позивача без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням  ПП „ГБМ” звернулось з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, останні з яких полягають у скасуванні рішення від 15.06.2007 р., закритті провадження по даній справі та винесенні окремої ухвали щодо дій посадових осіб Облспоживспілки і Яриловця Д.А. за ознаками, передбаченими ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, з направленням до прокуратури Одеської області. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права та вважає, що він є повноправним власником юридичної особи ДП „Будсервіс” і відомчого житлового фонду Облспоживспілки, так як ці обставини встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2005 р. по справі № 22-23/321-05-10190. Крім того, ПП „ГБМ” зазначає, що оскільки ОСББ „Високий” у даному спорі захищає права та інтереси сторонніх фізичних осіб, а не свої власні, воно (ОСББ „Високий”) не може бути позивачем у господарському процесі, тому судом невірно застосовані норми ст. ст. 1, 2 ГПК України щодо підсудності справ за позовами фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та зроблено невірний висновок щодо права юридичної особи звертатися до господарського суду за захистом прав фізичних осіб. Також, на думку скаржника, господарський суд, визнавши частково недійсним договір купівлі-продажу від 02.12.2004 р. порушив Конституцію України, оскільки рішення суду від 20.12.2005 р. про визнання зазначеного договору дійсним набуло законної сили та є обов'язковим для виконання на всій території України. Крім того, скаржник посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу ніяким чином не порушує прав позивача по даній справі, що підтверджується, на його думку, ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. (том 1, а. с. 86). Наразі, скаржник вважає, що а ні продаж житлового фонду Облспоживспілки, а ні реєстрація права власності на нерухоме майно за ним ніяк не впливає на права та обов'язки ОСББ „Високий”. При цьому, як зазначає ПП „ГБМ”,  позивач не мав ніякого відношення до решти об'єктів житлового фонду, але суд вирішив питання про права і обов'язки осіб - мешканців інших будинків, які взагалі не вважають свої права порушеними. Крім того, на думку скаржника, мешканці гуртожитку по пров. Високий, 12/14, не можуть мати права власності на майно гуртожитку, а можуть лише ставити питання про захист свого права власності на квартири, які дійсно знаходяться у їхній власності, якщо це право порушено.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ „Високий” вважає, що рішення господарського суду від 15.06.2007 р. було прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права і просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

02.12.2004 р. між Одеською обласною спілкою споживчих товариств (продавець) та ПП „ГБМ” (покупець) укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства „Будсервіс”. В п. 1 договору зазначено, що продавець зобов'язується передати у власність ПП "ГБМ" юридичну особу ДП „Будсервіс” у розмірі 100% статутного капіталу та відомчий житловий фонд облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності, реєстраційних посвідчень і акту приймання-передачі, а покупець зобов'язується сплатити вартість юридичної особи відповідно до умов, визначених у цьому договорі. Статутний капітал ДП „Будсервіс” згідно з п.  1.2.5. договору становив 528000,00 грн. Договірна вартість юридичної особи ДП "Будсервіс" вказана в п. 3.1. становить 1500,00 грн.

20.12.2005 р. рішенням господарського суду Одеської області по справі № 22-23/321-05-10190 вищезазначений договір купівлі-продажу  було визнано дійсним, а 09.10.2006 р. КП ОМБТІ та РОН видало ПП „ГБМ” витяг № 12096365 про реєстрацію права власності на сімейний гуртожиток в м. Одесі по пров. Високий, 12/14, зазначивши підставу виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 02.12.2004 р. та рішення господарського суду від 20.12.2005 р.

22.08.2006 р. відбулася державна реєстрація позивача по справі - Об'єднання власників багатоквартирного будинку „Високий” (далі - ОВББ „Високий”, Об'єднання), членами якого стали власники 23 квартир у гуртожитку, розташованому в м. Одесі по пров. Високий, 12/14.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вважає, що зазначений вище договір купівлі-продажу, укладений між Облспоживспілкою і ПП „ГБМ”, порушує права власників квартир в будинку, який знаходиться за адресою: пров. Високий, 12/14, оскільки про його продаж не було повідомлено власників квартир; будинок проданий разом з квартирами власників, чим грубо порушено їх право власності передбачене ст. 316 ЦК України. Звідси позивач вважає, що оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним.

З аналогічним позовом звернулась і третя особа по справі.

Розглядаючи спір місцевий господарський суд позовні вимоги ОВББ „Високий” задовольнив частково, дійшовши висновку, що дійсно оспорюваний договір порушує права і охоронювані законом інтереси позивача по справі.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до вимог ст. ст. 173, 174, 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Господарські зобов'язання виникають, в тому числі, і з господарського договору.

Аналізуючи оспорюваний договір судова колегія приходить до висновку, що зазначений договір купівлі продажу являвся саме господарським договором.

Згідно до приписів ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відтак, з наведених вище норм матеріального права вбачається, що до спірних правовідносин слід застосовувати насамперед законодавство, котре регулює господарські зобов'язання, тобто ГК України, який саме в диспозиції ст. 207 визначив порядок визнання господарських договорів недійсними. Разом з тим, аналізуючи наведену вище норму матеріального права, судова колегія приходить до висновку, що ця норма не передбачає права особи, яка не являється стороною договору, але права чи охоронювані законом інтереси котрої цей договір порушує, самостійно звертатись до суду з вимогами про визнання такого договору недійсним. Отже, апеляційна інстанція вважає можливим застосування до визнання господарських договорів недійсними положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, диспозиція якої саме передбачає право особи - не сторони господарського договору - звертатись до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Але зазначена норма ГК України в господарському процесі повинна застосовуватись, насамперед, з врахуванням норм ГК України та ст. 1 ГПК України, котра передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись до господарського суду з даним позовом саме позивач повинний належними і допустимими доказами, у відповідності до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, довести суду обставини порушення оспорюваним договором купівлі-продажу саме його власних прав або охоронюваних законом інтересів.

Між тим, як вбачається із змісту позовної заяви, об'єднання власників багатоквартирного будинку „Високий” звернулось до господарського суду за захистом порушених прав власностібезпосередньо власників квартир будинку, які, на думку позивача, саме для цього і об'єдналися в юридичну особу - ОСББ „Високий”. При цьому, а ні в позовній заяві (т. 1, а. с. 2-5), а ні в заяві про доповнення позовних вимог (т. 1, а. с. 144), як і у відповіді на заперечення (т. 2, а. с. 32-34) позивач взагалі не посилається на будь-які обставини порушення безпосередньо його власних прав та охоронюваних законом інтересів. Як не посилається позивач в наведених вище документах і на наведені вище норми матеріального права, саме які встановлюють підстави визнання господарських договорів або цивільних договорів недійсними. Не посилався позивач, а суд не уточнив, на такі норми матеріального права і під час слухання справи в господарському суді, оскільки наявні в матеріалах справи протоколи судових засідань місцевого господарського суду згаданих вище уточнень не містять.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ГПК України, самостійно визначив підстави для визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, тоді як згадана обставина являється виключним правом лише позивача у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України. При цьому, господарський суд дійшов невірного висновку при аналізі Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” та взагалі не витребував і не дослідив статут позивача з підстав порушення оспорюваним договором прав і охоронюваних законом інтересів Об'єднання, наявності повноважень у останнього звертатись до суду з позовом в інтересах власників квартир –фізичних осіб за захистом саме права власності останніх (власників квартир).

Витребувавши статут Об'єднання, дослідивши позовні вимоги останнього з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а також проаналізувавши норми зазначеного вище Закону України „Про об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку” (далі –Закон про співвласників) інші норми матеріального права, судова колегія приходить до наступного.  

Відповідно до приписів Закону про співвласників, об'єднання це юридична особа, створена власниками квартир для сприяння використаннюїхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Цей закон, відповідно до своєї преамбули визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх правта виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Отже, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку таким будинком являється гуртожиток), як юридична особа, взагалі не наділяється правом захисту права власності майна його членів, яке складається з права власників щодо користування, володіння та розпорядження своїми квартирами і іншим майном, оскільки згаданим законом юридичній особі - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку - таких повноважень не надано. Наведені вище положення вбачаються і із залученого до матеріалів справи судовою колегією в якості доказу статуту Об'єднання.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції наведеним вище обставинам ніякої уваги не надав.  Крім того, господарський суд не звернув ніякої уваги і на ту обставину, що позивач, всупереч приписам ст. ст. 33, 34 ГПК України, взагалі не довів та навіть і не посилався на будь-які обставини, які б свідчили про порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів саме Об'єднання, а не власників квартир (членів об'єднання) з урахуванням мети та функцій об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно до закону і статуту.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що суд помилково задовольнив необґрунтований позов та прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України являється підставою для його скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не розглядає інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не впливають на вирішення даного спору та остаточний висновок суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. у справі № 9/69-07-1394 змінити виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

В позові Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Високий” відмовити.

Провадження в частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ПП “Фортуна-АС” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р., скасування реєстрації права власності на будинок за адресою: м. Одеса пров. Високий, 12/14 за Приватним підприємством „Генеральний будівельний менеджмент” припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

В решті позов ПП “Фортуна-АС” залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Високий” на користь Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент” 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати  господарський суд Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя                                                                                Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                      Таценко Н.Б.

Суддя                                                                                                      Поліщук Л.В.   

Постанова  підписана 15.02.2008 р.