Постанова

від 04.06.2008 по справі 9/69-07-1394

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/69-07-1394

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 9/69-07-1394  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий"

на постановувід 12.02.2008 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 9/69-07-1394

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий"(надалі –ОСББ "Високий")

доОдеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка"(надалі –Одеська облспоживспілка);ПП "Генеральний будівельний  менеджмент";КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

провизнання недійсним договору

третя особаПП "Фортуна –АС"

яка заявила самостійні вимоги на предмет спору до

Одеської обласної спілки споживчих товариств "Облспоживспілка";ПП "Генеральний будівельний  менеджмент";КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

провизнання недійсним договору, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача -          Чернопіщук М.М. (28.05.2008 р.),      Яриловець Д.А.

від відповідача-1-  Бондар Д.В.,    Бордаченко О.В. (28.05.2008 р.)

від відповідача-2-  Крюков М.А., Крюков А.О.

від відповідача-3-  не з'явились

від третьої особи-  Яриловець Д.А.

в судовому засіданні 28.05.2008 р. оголошувалась перерва

в судовому засіданні 04.06.2008 р. у зв'язку із зміною складу

колегії суддів розгляд справи розпочинався заново

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено частково: визнано недійсним пункт 1.1 договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р., укладеного між Одеською облспоживспілкою та ПП "Генеральний будівельний менеджмент", в частині включення обов'язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності та реєстраційних посвідчень; скасовано державу реєстрацію права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на будинок за адресою м. Одеса, пров. Високий, 12/14; припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна" провести реєстрацію будинку за Одеською облспоживспілкою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в решті позову відмовлено. Провадження за вимогами ПП "Фортуна-АС" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р., скасування реєстрації права власності на будинок за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 12/14 за ПП "Генеральний будівельний менеджмент" припинено; в решті позов ПП "Фортуна-АС" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду.

Рішення мотивовано тим, що Одеська облспоживспілка згідно договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р. відчужила відомчий житловий фонд ПП "Генеральний будівельний менеджмент", а тому в цій частині договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України. Враховуючи визнання частково недійсним договору купівлі-продажу юридичної особи, який був підставою для державної реєстрації права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на будинок, а також приймаючи до уваги те, що ПП "Генеральний будівельний менеджмент" не надало комунальному підприємству "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна" інших передбачених законом документів для державної реєстрації права власності на об'єкти житлового фонду, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на будинок по пров. Високий, 12/14. Також, суд припинив провадження в частині позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, оскільки ПП "Фортуна-АС" відмовилось від цих вимог, а оскільки останнє не надало витребуваних судом документів, суд першої інстанції решту позовних вимог третьої особи в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишив без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. (судді: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. змінено із викладенням резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої: в позові ОСББ "Високий" відмовлено; припинено провадження у справі в частині вимог ПП "Фортуна-АС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2004 р., скасування реєстрації права власності на будинок за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 12/14 за ПП "Генеральний будівельний менеджмент"; в решті позов ПП "Фортуна-АС" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду.

Постанова в тій частині, в якій апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції, мотивована тим, що договором купівлі-продажу від 02.12.2004 р. не були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача - ОСББ "Високий".

Не погоджуючись з постановою, ОСББ "Високий" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ПП "Генеральний будівельний менеджмент" проти касаційної скарги заперечує та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

В судовому засіданні 28.05.2008 р. оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлено про час і місце наступного судового засідання (т. 4 а. с. 171 на звороті, 192).

В судовому засіданні 04.06.2008 р. у зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.12.2004 р. між Одеською облспоживспілкою та ПП "Генеральний будівельний менеджмент" укладено договір купівлі-продажу юридичної особи –ДП "Будсервіс" Одеської облспоживспілки (надалі –Договір), відповідно до умов якого Одеська облспоживспілка передала, а ПП "Генеральний будівельний менеджмент" прийняло юридичну особу ДП "Будсервіс" та відомчий житловий фонд облспоживспілки.

Згідно акту приймання-передачі ДП „Будсервіс” та відомчий житловий фонд були передані продавцем покупцю, в тому числі й житловий будинок, що розташований за адресою: м. Одеса, пер. Високий, 12/14.

Як досліджено судами, 09.10.2006 р. КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна" здійснило реєстрацію права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на придбане нерухоме майно.

Поряд з цим, 22.08.2006 р. мешканцями будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пер. Високий, 12/14, було створено ОСББ "Високий".

Приймаючи рішення про задоволення первісного позову частково місцевий господарський суд підставно вказав на те, що Договір порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку –це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Статтями 4, 12, 16, 18, 23 цього ж закону, пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 2.6 Статуту позивача передбачалось, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку має на меті утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечувати та захищати права його членів на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння в отриманні житлово-комунальних послуг. Крім того об'єднання співвласників багатоквартирного будинку вправі взяти майно на свій баланс або визначити організацію, якій майно буде передане на баланс, укладати правочини щодо наданого в управління майна, тощо.

З огляду на вищенаведені норми закону слід погодитись із посиланнями позивача на те, що для реалізації встановлених законом і статутом функцій ОСББ "Високий" наділений правомочностями відносно майна мешканців будинку, виконує покладені на нього в силу закону обов'язки.

Так, за Договором укладеним між Одеською облспоживспілкою та ПП "Генеральний будівельний менеджмент" було передано у власність останнього будинок по пер. Високий, 12/14, загальне і неподільне майно якого в силу закону було передане в управління та використання створеного ОСББ "Високий", а тому слід погодитись з твердженнями позивача про те, що Договором зачіпаються права та законні інтереси ОСББ "Високий".

Оскільки порушення прав та законних інтересів ОСББ "Високий" Договором зумовлене передачею у власність ПП "Генеральний будівельний менеджмент" житлового фонду, то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов саме в цій частині.

Водночас, посилання ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на те, що ОСББ "Високий" було створено після укладення оспорюваного Договору, як на підставу для відмови в задоволенні позову у даній справі, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Матеріали справи свідчать про те, що державна реєстрація права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на придбане згідно Договору майно була здійснена органом БТІ після створення ОСББ "Високий", а тому Договір впливає на права та законні інтереси позивача.  

Необґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач не вказав підстави пред'явленого позову, а місцевий господарський суд навів підстави самостійно всупереч ст. 22 ГПК України.

Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.

Для реалізації вказаних положень процесуального закону господарський суд наділений правом самостійно витребувати докази, залучати інших осіб до участі у справі, тощо.

З вищевикладеного вбачається, що законом на господарський суд покладено обов'язок повно і всебічно встановити всі обставини справи та застосувати самостійно закон, навіть, якщо таку норму сторона спору не вказала.

Отже, господарський суд першої інстанції мав право самостійно застосувати норму закону, яка була підставою для правильного вирішення спору.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що порушення цивільного законодавства України, допущені сторонами при укладенні Договору, є підставою для визнання його недійсним частково.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Викладене свідчить про те, що у спільній власності (частковій та сумісній) всіх власників приміщень знаходиться загальне та неподільне майно багатоквартирного будинку. Законом прямо заборонено відчужувати неподільне майно власників приміщень будинку, а рішення про відчуження такого майна повинне бути прийняте згідно вимог законодавства про розпорядження спільною частковою власністю, тобто за згодою всіх співвласників.

Предметом Договору визначено, зокрема, майно, яке відноситься до загального та неподільного майна власників приміщень будинку по пер. Високий, 12/14. Оскільки за відсутності згоди всіх співвласників приміщень будинку відчужувалось неподільне майно всіх власників приміщень будинку, то слід визнати обґрунтованим висновки місцевого господарського суду про те, що договір в цій частині суперечить вимогам цивільного законодавства.

При цьому, як вбачається з рішення місцевого господарського суду, Одеська облспоживспілка підтримувала вимоги позивача в повному обсязі, просила суд про задоволення позову, та посилалась на те, що Договір має бути визнаний недійсним, оскільки дозволу на відчуження відомчого житлового фонду не було надано вищим органом цієї спілки - Радою Одеської облспоживспілки.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Оскільки на момент укладення Договору приміщення відомчого житлового фонду, які не були придбані фізичними особами, належали на праві власності Одеській облспоживспілці, то в частині відчуження цього майна продавцю згідно положень ст. 10 Закону "Про споживчу кооперацію" був необхідний дозвіл ради облспоживспілки.

Як встановлено судом першої інстанції, рада Одеської облспоживспілки дозволу на відчуження житлового будинку по пер. Високий, 12/14 чи відомчого житлового фонду вцілому ПП "Генеральний будівельний менеджмент" не надавала, а відтак Договір в цій частині суперечить вимогам  законодавства України.

В силу положень ст. 203 ЦК України умовами дійсності правочину є відповідність його вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" для державної реєстрації виникнення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Згідно ч. 1 ст. 24 цього Закону у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору частково.

Як встановлено місцевим господарським судом, Договір став підставою для здійснення КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна" державної реєстрації права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на будинок за адресою м. Одеса, пров. Високий, 12/14.  

Слід погодитись з висновками суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на будинок за адресою м. Одеса, пров. Високий, 12/14.

Суд мотивовано послався на те, що поданий ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на реєстрацію права власності договір купівлі-продажу визнаний судом в цій частині недійсним, а тому відпала підстава для існування запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за відповідачем.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005 р. у справі № 22-23/321-05-10190 про визнання Договору дійсним в порядку ст. 220 ЦК України прийнято за результатом розгляду позовної вимоги про дійсність договору, а не за вимогами про визнання права власності. Тому, вказане рішення не могло бути самостійною підставою для реєстрації права власності ПП "Генеральний будівельний менеджмент" на житловий будинок.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 35 ГПК України з посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005 р. у справі № 22-23/321-05-10190.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При розгляді даної справи місцевим господарським судом не допущена помилка у застосуванні положень статті 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування.

Приймаючи до уваги, що склад сторін у даній справі та справі № 22-23/321-05-10190 не є тотожним, що підставно враховано судом, а також враховуючи інший предмет спору даних справ, вищевказане судове рішення не може мати преюдиційного значення для розгляду даної справи.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено первісний позов частково.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Високий" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. у справі № 9/69-07-1394 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2007 р. у даній справі залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк