Постанова

від 11.01.2011 по справі 9/231-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/231-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011 року                                                                             Справа №  9/231-10

  Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

  суддів: Дмитренко А.К., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.

За участю представники сторін:

від позивача:  Федосова Г.І. представник, довіреність №10/4323-43  від 02.04.10;

від відповідача:  Гарбуз М.В. голова правління кооперативу, витяг з протоколу №3  від 24.12.09;

від відповідача:  Герасимчук О.О. представник, довіреність №б/н  від 16.09.10;

від відповідача:  Жушман В.І. представник, довіреність №б/н  від 16.09.10;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010р. у справі № 9/231-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя 

до житлово-будівельного кооперативу №365, м. Дніпропетровськ  

про стягнення 69 367 грн. 09 коп.

У відповідності зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувались перерви по справі до 23.11.2010р., 09.12.2010р., 11.01.2011р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.10р. по справі № 9/231-10 ( суддя Подобєд І.М.) частково задоволено позов  відкритого акціонерного товариства «Дніпрообленерго»про стягнення з житлово- будівельного кооперативу № 365 заборгованості в сумі                        69367 грн. 09 коп.  Стягнуто  з  житлово-будівельного кооперативу № 365 на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпрообленерго»суму               24596 грн. 78 коп. основного боргу, 245 грн. 96 коп. витрат на держмито,                83 грн. 66 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відкрите акціонерне товариство «Дніпрообленерго»просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню за наступних підстав.

Між позивачем - відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго” („Енергопостачальна організація”) і відповідачем –житлово-будівельним кооперативом №365 („Споживачем”) укладено договір № 11-т/05/363юр від 17.11.2004р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплачувати за отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, обумовлених цим договором.

До вказаного договору були укладені Додаткові угоди № 1 від 01.09.2005р., № 2 від 15.09.2005р., № 3 від 06.04.2007р., № 4 від 06.04.2007р.,  № 5 від 03.08.2007р., № 6 від 24.12.2008р., які є невід'ємною частиною цього договору.

У пункті 5.1 вказаного договору сторони встановили, що облік споживання відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом, які визначені в Додатках №1 і №4 до цього договору.

В подальшому сторони узгодили здійснення обліку теплової енергії по приладам обліку теплоенергії, згідно Додаткової угоди № 6 від 24.12.2008р.

Пунктами 6.2-6.9 вказаного договору сторони обумовили порядок розрахунків за  відпущену теплову енергію, згідно із яким: розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі (пункт 6.2), розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2005р. сторони внесли зміни до пункту 5.4 зазначеного договору, виклавши його в новій редакції, згідно до якої, зокрема, встановили, що: „Енергопостачальна організація” щомісячно направляє „Споживачу” рахунок-фактуру про відпуск теплової енергії і витратах хімічно очищеної води по формі Додатка №5.1 до цього договору у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; рахунок фактура є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції з правом формування у „Енергопостачальної організації” доходу і дебіторської заборгованості.

Порядок розрахунків сторін передбачений у п. 6.4 договору                      №11-т/05/363юр від 17.11.2004р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2005р.), за яким розрахунки за теплову енергію „Енергопостачальна організація” здійснює із „Споживачем” шляхом передплати за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100 % від суми заявлених витрат теплової енергії за розрахунковий місяць, а остаточний розрахунок здійснюється в          5-денний термін від дати отримання рахунка-фактури на оплату теплової енергії.

Як вказує позивач у своєму розрахунку, в період з жовтня 2007 року по липень 2009 року він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 218422,19 грн., а відповідач здійснив оплату вартості поставленої йому у вказаному спірному періоді теплової енергії частково у сумі 149055,10 грн., внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість, розмір якої складає 69367,09 грн. (станом на 04.06.2010р.).

Господарський суд при дослідженні матеріалів справи врахував наданий відповідачем контррозрахунок розходжень до позовної заяви та акту звірки взаємних розрахунків станом на 23.09.2010р. та зробив висновок, що в період з жовтня 2007р. по липень 2009 року у дійсності позивачем було здійснено поставку відповідачу теплової енергії на суму 241 450 грн. 69 коп., за яку відповідач сплатив 216 853 грн. 91 коп., що підтверджується відповідними розрахунками-фактурами та платіжними документами в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд вважає зазначені висновки помилковими з врахуванням наступного.

На підтвердження заявленої до стягнення суми позивачем надано завірені копії рахунків-фактур за заявлений період, які підтверджують, що за період з 01.10.2007р. по 01.08.2009р. відповідачем спожито теплової енергії на суму            218 422 грн. 19 коп., а сплачено 149 055 грн. 10 коп., несплачена заборгованість становить 69 367 грн. 09 коп. Сума в розмірі 241 450 грн. 69 коп., яку зазначив у своєму варіанті розрахунків відповідач, не підтверджена жодним первинним документом.

Як вбачається із акту звірки розрахунків станом на 23.09.2010р. (а.с.7, т.с.2), акт звірки підписано відповідачем з зауваженнями щодо неврахування показників квартирних лічильників в сумі 23 469 грн. 91 коп. та розбіжностей по відображенню проплати в сумі 67 798 грн. 81 коп. та здійснених нарахувань в сумі 46 498 грн. 41 коп.

Господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про неправомірне здійснення позивачем нарахування за загальними нормативами споживання за наявності у відповідача (на квартирах населення) засобів обліку, оскільки сторони не вносили змін до умов договору, а пункт 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, не регулює спірних правовідносин, оскільки вказані засоби обліку встановлені у споживачів,-фізичних осіб, які не є стороною зазначеного договору.

Позивачем надано письмове пояснення щодо нарахованої та оплаченої відповідачем суми заборгованості, від 09.11.2010р., з якого вбачається, що сума боргу складається із заборгованості за період жовтень 2007р.-липень 2009р. в сумі 64 276 грн. 39 коп. та несплачених коректировочних рахунків-фактур на суму 5 090 грн. 70 коп. (рахунок-фактура від 29.12.2007р. №3972 на суму                     950 грн. 76 коп., від 29.12.2007р. №3986 на суму 832 грн. 78 коп., від 29.12.2007р. №4501 на суму 1 660 грн. 42 коп., від 29.12.2007р. №4514 на суму 1 646 грн. 74 коп., які вручено відповідачу 23.06.2008р.).

Відповідно п.6.8 договору відповідач при здійсненні оплати за спожиту теплову енергію в графі призначення платежу зобов'язаний вказати за який місяць та рік проводиться платіж.

Щодо здійсненних відповідачем проплат і зарахування їх позивачем за конкретні місяці з пояснень сторін і матеріалів справи встановлено, що позивачем правомірно розподілено здійснені проплати з врахуванням вказаного у платіжних дорученнях призначення платежу.

По сплаті 3 000 грн. в серпні 2008р.

Рахунок-фактура за серпень 2008р. відповідачу не направлявся.

Сумою, сплаченою відповідачем по платіжному дорученні №1356 від 25.11.08р. з призначенням платежу за серпень місяць 2008р., погашена   заборгованість по рахунку-фактурі №3666 від 29.12.2006р. за грудень місяць в сумі 2418, 44 грн. Рештою суми –581, 56 грн. частково погашена заборгованість по рахунку-фактурі № 49 від 31.01.07р. за січень 2007р. Залишок боргу по рахунку-фактурі № 49 склав –4298, 70 грн.

По оплаті сум 12500 грн. та 2400 грн. в жовтні 2008р.

а).Відповідачем проведена оплата суми 12500 грн. по платіжному дорученню №150 від 29.12,2008р. з призначенням платежу «за октябрь 2008г.». Рахунок-фактура за жовтень 2008р. №2967 від 31.10.08р. на суму 9806, 42 грн. -погашений повністю. Решта суми 2693, 58 грн. направлена на погашення рахунку-фактури № 49 від 31.01.07р. Залишок боргу за січень 2007р. склав- 1605, 12 грн.

б).Оплата в сумі 2400 грн. з призначенням платежу «за октябрь 2008г»частково направлена на погашення рахунку-фактури № 49 від 31.01.07р. в сумі 1605, 12 грн. Рештою суми - 794, 88 грн. частково погашений рахунок-фактура №505 від 28.02.2007р.за лютий - місяць. Залишок боргу по рахунк-фактурі №505 склав 9622, 20 грн.

По оплаті сум 19000 грн., 7800 грн., 6000 грн. в березні 2009р.

а).Сплачена відповідачем сума 19000 грн. по платіжному дорученню №63 від 01.06.09р. з призначенням платежу «за март 2009г.»повністю закрила виставлений за теплоенергію рахунок-фактуру за березень 2009р.№ 901 від 31.03.09р. на суму 18418, 93 грн. Рештою суми –581, 07 грн. частково погашений рахунок-фактура№505 від 28.02.07р.,залишок боргу по якому становить –9041, 13 грн.

б).Оскільки рахунок-фактура за березень 2009р. сплачений, тому оплата в сумі 7800 грн. по платіжному дорученні № 137 від 27.11.09р. з призначенням платежу «за март 2009г.»направлена позивачем на часткове погашення рахунка-фактури №505 від 28.02.07р. за лютий 2007р. залишок боргу по якому становить –1241, 13 грн.

в).Сплачена відповідачем сума 6000 грн. по платіжному дорученню №24 від 19.02.10р. з призначенням платежу «за март 2009г.»направлена на часткове погашення рахунків-фактур:

№ 505 від 28.02.07р. в сумі 1241, 13 грн.,

№ 922 від 30.03.07р. в сумі 703, 14 грн.,

№ 1330 від 28.04.07р. в сумі 1216, 48 грн.,

№ 1911 від 27.06.07р. в сумі 18, 06 грн.,

№ 2094 від 31.07.07р. в сумі 1, 06 грн..

№ 2601 від 28.09.07р. в сумі 1645, 88 грн.,

та № 2707 від З1.10.07р в сумі 1174, 25 грн.,

залишок боргу по якому становить 3008, 17 грн., що відображено в позовних вимогах.

По оплаті суми 7000 грн.в квітні 2009р.

Платіжним дорученням №22 від 08.06.10р. відповідачем сплачена сума 7000 грн. з призначенням платежу «за 2009г.», якою частково погашені рахунки-фактури :

№ 1533 від 30.04.09р. в сумі –2594, 89 грн.

№ 405 від 31.01.09р. в сумі –1562, 02 грн.,

№ 838 від 28.02.09р. в сумі –2843, 09 грн.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію , пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до приписів ст. 530 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя  задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010р. у справі № 9/231-10 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 365, м.Дніпропетровськ на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя 69 367 грн. 09 коп. основного боргу, 693 грн. 67 коп. витрат на держмито,            236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ."

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 365, м.Дніпропетровськ на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя 122 грн. 98 коп. держмита по апеляційній скарзі.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                        А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                    А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                   Л.В.Чоха

Постанова складена 14.01.2011р.