Постанова

від 21.12.2010 по справі 3/123-10(в38/5794-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/123-10(В38/5794-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010 року                                    Справа №  3/123-10(В38/5794-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідача),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошина В.В., представник, довіреність №514/10/10-1 від 11.01.08;

від позивача: Авдєєва Ю.М., представник, довіреність №5202/10/10-1 від 24.02.09;

від позивача: Мороз О.С., представник, довіреність №35944/10/10-1 від 13.10.10;

від відповідача: Вербова Е.В., представник, довіреність № 25/05  від 26.05.10;

від третіх осіб-1, 2, 3 представники у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 року  у  справі                                  № 3/123-10(В38/5794-10)

за позовом  Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції          м. Дніпропетровська

до  колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми “Дніпрянка”,  м. Дніпропетровськ

третя особа - 1: Державне казначейство України, м. Київ

третя особа - 2: Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області,

третя особа  - 3: Міністерство фінансів України, м. Київ 

про стягнення 15 219 805 грн. 30 коп.

                                                              В С Т А Н О В И В:

                       Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 року у справі № 3/123-10(В38/5794-10) (суддя –Юзіков С.Г.) позовну заяву Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції             м. Дніпропетровська  залишено без розгляду.

                       Ухвала мотивована тим, що  позивач та  треті особи  не виконали вимоги ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 року, 16.09.2010 року, 30.09.2010 року та 19.10.2010 року та не надали доказів, необхідних для розгляду справи, а саме розрахунку стягуваної суми з розбивкою по місяцях з посиланням на відповідні дані НБУ. Ці обставини, на думку суду, унеможливлюють розгляд позову по суті.

Не погодившись з даною ухвалою, Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція  подала апеляційну скаргу.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що:

- позовну заяву подано позивачем відповідно до положень ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та ст.17 Бюджетного кодексу України, якими  визначено, що органи державної податкової служби, до яких відноситься і Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, є органами стягнення простроченої заборгованості за іноземними кредитами. Відповідно, органи стягнення не розраховують суму боргу, а здійснюють свою діяльність на підставі документів, якими вже визначено означену суму;

- підставою для звернення до суду являлось отримання від Управління Держказначейства в Індустріальному районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області подання №03 від 29.04.2009 року з вимогою про безспірне стягнення коштів по погашенню заборгованості перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії, всього 41.848.212,66 грн., в тому числі основний борг, що у національній валюті складає 28 855 874.66 грн. та пеня 12 992 338,00 грн. Вказане подання не визнано недійсними в установленому законом порядку, на що господарський суд увагу не звернув;

- роблячи висновок про невиконання саме позивачем вимог ухвал, господарський суд Дніпропетровської області не застосував норми матеріального права, а саме п.2 Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 № 88, п.2 Постанови KM України від 14.12.95 № 1002 “Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України” із змінами та ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”;

- розмір заборгованості відповідача підтверджується  матеріалами справи №Б26/27/03 про банкрутство Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми “Дніпрянка”;

- про неможливість надати розрахунок стягуваної суми, податковим органом зазначалось в своїх поясненнях, наданих господарському суду в порядку ст.22 ГПК України 19.10.10р. та які наявні в матеріалах справи.

Просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 року у даній справі скасувати, справу передати на розгляд  по суті.           У своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що відповідачу не відомий розмір заборгованості. Згідно кредитної угоди №16/16-49-3 відповідач мав повернути борг кредитору –Укрексімбанку в німецьких марках. Залишок несплаченої заборгованості в подальшому було конвертовано в іноземну валюту євро. В позові йдеться про стягнення гривні. Відповідачу не відомо, за яким курсом держава в особі Мінфіну України, яка сплатила борг в іноземній валюті, перерахувала залишок боргу з євро на гривню та який день є днем платежу за зобов'язаннями відповідача.

Також відповідач зазначає, що в справі про банкрутство Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми “Дніпрянка” №Б26/27/03 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів, в тому числі і позивача. Склад та розмір цих вимог визначено на день подання в господарський суд заяви про банкрутство. Вимоги про стягнення додатково понад 15 млн. гривень основного боргу та 197 тисяч гривень пені розраховані як курсова різниця у період з 13.03.2003 року в якості поточного боргу. Тому вимога суду про розрахунок вказаних сум є обґрунтованою.           

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України зазначає на обґрунтованість позовних вимог Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська. Просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти рішення про задоволення позову.

                 Треті особи –1 та 2 відзив на апеляційну скаргу не надали, правом участі в судовому засіданні не скористались.

                 Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню в силу наступного.

         Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 року, 16.09.2010 року, 30.09.2010 року та 19.10.2010 року господарський суд Дніпропетровської області зобов'язав позивача і третіх осіб надати розрахунок стягуваної суми з розбивкою по місяцях з посиланням на відповідні дані НБУ.

Вимоги суду позивач не виконав, тому висновок господарського суду про неможливість розгляду позову за відсутності витребуваних судом документів є таким, що відповідає нормам процесуального права.

Доводи скаржника про неможливість надати витребувані судом докази, про безспірність вимог позивача, що не потребує розшифровки, зазначеної в ухвалах суду, є  безпідставними з огляду на наступне:

         Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

        Витребування суддею необхідних документів, відомостей, висновків передбачено положеннями ч.1 ст.65 ГПК України як одна з умов забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору. Необхідність таких дій визначається лише суддею.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за  кредитною угодою №16/16-49-3 від 18.01.1993 року, укладеної КП “Дніпрянка”, Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України та Державним експортно-імпортним банком України, а підставою звернення до суду позивача стало отримання від Управління Держказначейства в Індустріальному районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області подання №03 від 29.04.2009 року з вимогою про безспірне стягнення коштів по погашенню заборгованості перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач оспорює розмір вказаних позивачем сум.

Відповідно до ч.1 ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Доводи відповідача про  невизначеність дати погашення державою кредиту позичальника перед Укрексімбанком, необхідності визначення встановленого на час перерахування банківського курсу співвідношення валюти кредиту та валюти повернення кредиту, та курсу валюти повернення кредиту до валюти стягнення, також потребують перевірки і без відповідного розрахунку заборгованості з зазначенням названих даних це неможливо зробити.

Посилання скаржника на п.2 Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 № 88, п.2 Постанови KM України від 14.12.95 № 1002 “Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України” в даному випадку є безпідставним, оскільки ним передбачено порядок та орган звернення до суду з такими вимогами. Однак безспірність таких вимог перевіряє господарський суд та в разі необхідності має право вчинити дії, визначені ст.65 ГПК України.

Оскільки позивач в силу ст.33 ГПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, то не заслуговують на увагу і доводи скаржника про неможливість надання витребуваних судом доказів та ненадання їх третіми особами.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає будь-яких порушень норм процесуального права господарським судом. Оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

           Керуючись ст.ст. 99, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд , -                          

ПОСТАНОВИВ :

          Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 року  у  справі № 3/123-10(В38/5794-10) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя                                                                   Т.А Верхогляд

Суддя                                                                                         Л.М. Білецька

Суддя                                                                                І.В. Тищик

     Підписано в повному обсязі 18.01.2011 року.