Постанова

від 28.12.2010 по справі 24/196-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/196-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2010 року                                    Справа №  24/196-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Чохи Л.В.

секретар судового засідання Врона С.В.

представники сторін:

від позивача: Миколюк Д.О. представник, довіреність №16-04-2992 від 16.08.2010р.;

від відповідача: Лутцев Є.В. представник, довіреність №11425/01 від 08.12.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №24/196-10

за позовом: державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 101 699 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року  державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання” (далі ДПП “Кривбаспромводопостачання”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства “Криворізька теплоцентраль” (далі ДП “Криворізька теплоцентраль”) про стягнення 99 262, 70 грн. заборгованість за спожиту воду, 2 118, 37 грн. пені, 318, 19 грн. 3% річних та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №24/196-10 (суддя Калиниченко Л.М.) позовні вимог задоволено частково: стягнуто з ДП “Криворізька теплоцентраль” на користь ДПП “Кривбаспромводопостачання” 99 228, 05 грн. основного боргу, 308, 02 грн. 3% річних, 2 118, 37грн. пені, 992, 29 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач частково розрахувався за питну воду у сумі 44 556, 22 грн.; позивач в односторонньому порядку збільшив тариф розрахунків на послуги питної води передбачені в п. 4.1. договору; факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи; позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені за прострочення виконання зобов'язань є обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП “Криворізька теплоцентраль” подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду по справі №24/196-10 в частині стягнення пені та відповідно держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги скаржник посилається на введення ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005р. по справі №Б15/69/05 мораторію на задоволення вимог кредиторів; на використання отриманої води для потреб населення, яке не спроможне розрахуватися своєчасно; на майновий стан підприємства, де на 01.09.2010р. дебіторська заборгованість становила 333 139 876, 03 грн.

ДПП “Кривбаспромводопостачання” в відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, залишивши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №24/196-10 без змін, оскільки заборгованість виникла після порушення провадження по справі про банкрутство, є поточною і на неї не розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.12.2009р. між ДПП “Кривбаспромводопостачання” (виробник) та ДП “Криворізька теплоцентраль” (споживач) було укладено договір №37 на централізоване питне водопостачання у 2010 році, предметом якого є послуги з централізованого постачання питної води до межі розподілу балансової належності мереж виробника  (п.п.1.1 договору).

Пунктом 4.1. договору №37 передбачено, що на момент укладення договору тариф на послуги водопостачання складає 0, 63 грн. (з ПДВ) за 1 м3.

В пунктах 4.2. та 4.3. договору №37 сторони погодили, що про зміну діючого тарифу споживач повідомляється листом з наданням документу про зміну тарифу, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться споживачем на протязі поточного місяця в повному обсязі, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника.

На виконання умов вказаного договору позивачем було подано відповідачу за період з березня по травень 2010р. 228 229 м3 питної води, що підтверджується двосторонніми актами про обсяг з централізованого питного водопостачання №59 від 25.03.2010р., №59 від 27.04.2010р., №59 від 26.05.2010р.

Враховуючи тариф на послуги питного водопостачання та подані обсяги ДП “Криворізька теплоцентраль” отримано питної води на суму 143 784, 27 грн., а саме: у березні 2010р. на суму 37 663, 29 грн. (59 783 м3 х 0,63 грн.), у квітні 2010р. на суму 59 637, 69 грн. (94 663 м3 х 0,63 грн.), у травні 2010р. на суму 46 483, 29 грн. (73 783 м3 х 0,63 грн.).

Відповідач частково розрахувався за питну воду у сумі 44 641, 62 грн. наступним чином:

26.04.2010р. проведено взаємозалік на суму 7 976, 29 грн.;

02.04.2010р. сплачено 20 000, 00 грн. за платіжним дорученням №478;

20.04.2010р. сплачено 1 800, 00 грн. за платіжним дорученням №709;

27.04.2010р. сплачено 10 000, 00 грн. за платіжним дорученням №815;

26.05.2010р. сплачено 1 100, 00 грн. за платіжним дорученням №1192;

21.06.2010р. проведено взаємозалік на суму 3 679, 93 грн.;

30.06.2010р. проведено взаємозалік на суму 85, 40 грн.

Заборгованість становить 99 142, 65 грн. (143 784, 27 грн. –44 641, 62 грн.).

Оскільки позивач в односторонньому порядку збільшив тариф на послуги, передбачений в п. 4.1. договору №37, господарський суд вірно відмовив ДПП “Кривбаспромводопостачання” в стягненні 34, 65 грн. основного боргу, проте, не врахував проведений 30.06.2010р. взаємозалік на суму 85, 40 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 8.1. договору №37 передбачено, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п. 4.3. даного договору) за спожиту воду споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,8% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Станом на 22.06.2010р. позивачем нараховано та господарським судом стягнуто з відповідача 2 118, 37 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005р. порушено провадження у справі №Б15/69/05 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії  мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових    внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

В п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009р. “Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, протягом дії мораторію не нараховується пеня, штраф та інші фінансові санкції за неналежне виконання як зобов'язань щодо сплати податків і зборів так і грошових зобов'язань.

Позивачем нарахована пеня за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за період, протягом якого діяв мораторій щодо відповідача, тому в частині позивних вимог про стягнення пені в розмірі 2 118, 37 грн. за період з 11.04.2010р. по 22.06.2010р. слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; у зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини несплачених грошей.

З урахуванням суми боргу 3% річних підлягають стягненню за період з 11.04.2010р. по 22.06.2010р. в межах суми позовних вимог в розмірі 318, 19 грн., не зважаючи на те, що фактично 3% річних становлять 330, 48 грн.

Згідно п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на вищевикладене, прийняте у справі рішення в частині стягнення 85, 40 грн. основного боргу, 2 118, 37 грн. пені, 05, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в стягненні 10, 17 грн. 3% річних підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                     

                                                 ПОСТАНОВИВ:              

Апеляційну скаргу державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №24/196-10 скасувати в частині стягнення 85, 40 грн. основного боргу, 2 118, 37 грн. пені, 05, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в стягненні 10, 17 грн. 3% річних, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“Стягнути з державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м.Кривий Ріг на користь державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг 99 142, 65 грн. основного боргу, 318, 19 грн. 3% річних, 994, 60 грн. державного мита та 230, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. ”

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №24/196-10 залишити без змін.

Стягнути з державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг на користь державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг 51, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за апеляційною скаргою.

Повернути державному підприємству “Криворізька теплоцентраль”, м.Кривий Ріг з Державного бюджету України 457, 50 грн. зайво сплаченого за подання апеляційної скарги по справі №24/196-10 державного мита, що перераховано платіжним дорученням №2847 від 04.10.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи №24/196-10.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2010р. по справі №24/196-10, виданим на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. про стягнення державного підприємства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг на користь державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг 99 228, 05 грн. основного боргу, 308, 02 грн. 3% річних, 2 118, 37 грн. пені, 992, 29 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                  Л.В. Чоха

(Повний текст постанови складено 14.01.2011р.)