Постанова

від 17.01.2011 по справі 21/237-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/237-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року                                    Справа №  21/237-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Мороза В.Ф., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,

від позивача:  Остапенко К.І., предстанвик, довіреність № 4163  від 26.07.10;

від відповідача:  Коротич С.В., предстанвик, довіреність № б/н  від 07.09.10.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю                   “Патріот”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  30.09.2010р.  у  справі №21/237-10

за позовом            приватного акціонерного товариства “Нова Лінія”, м.Київ

                              /Одеське шосе, 8, смт.Чабани, Києво-Святошинський район

                              Київської області, 08162/.

до відповідача     товариства з обмеженою відповідальністю “Патріот”, м.Дніпропетровськ

                              /вул.Варварівська, 18, м.Дніпропетровськ, 49021/.

про                         стягнення 73 190,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р.                (суддя Назаренко Н.Г.) у справі №21/237-10 позовні вимоги ПАТ “Нова Лінія”, м.Київ,  задоволено повністю.

           З відповідача, ТОВ “Патріот”, м.Дніпропетровськ, на користь ПАТ “Нова Лінія”, м.Київ, стягнуто 73 190,62 грн. штрафу, 731,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами прийняття даного рішення стала достатність наявних в матеріалах справи доказів порушення відповідачем строків поставки товару.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наполягає на неотриманні ним спірного замовлення на поставку товару. Наявне ж у справі поштове повідомлення, яке суд вважає підтвердженням вручення даного замовлення відповідачеві, належним доказом у справі не вважає. На думку відповідача, єдиним доказом того, який саме документ було направлено в його адресу позивачем, згідно п.3.2. “Порядку пересилання поштових відправлень”, може слугувати лише опис вкладення, який в матеріалах справи відсутній.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 05.08.2009р. між ТОВ “Патріот” /Постачальник та відповідач/  та ЗАТ “Нова Лінія” /Покупець/ був укладений договір поставки №3160/900721, за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом дії договору поставити та передати у власність Покупця товари разом із усіма приналежностями та документами, що стосуються останнього, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у відповідних Специфікаціях. Покупець, зі свого боку, взяв на себе зобов'язання поставлений на умовах даного договору товар прийняти та належним чином оплатити.

Згідно з п.12.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань, до повного їх виконання.

Пунктом 4.1. договору сторонами обумовлено порядок поставки товару Покупцеві, а саме, протягом 7 календарних днів з моменту погодження обома сторонами договору “замовлення” на поставку.

Погоджені замовлення на поставку товарів є обов'язковими для Постачальника, надаються останньому Покупцем за 7 календарних днів до дати поставки у письмовій формі за допомогою засобів факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, що є прийнятним для Покупця.

За п.4.1. договору, у разі неможливості здійснити поставку, Постачальник зобов'язаний надіслати Покупцеві відповідне письмове повідомлення протягом двох днів з дати отримання замовлення. За умов відсутності з боку Постачальника повідомлень про неможливість здійснення поставки, замовлення вважається прийнятим Постачальником до виконання.

В свою чергу, порушення Постачальником строків поставки товару тягне за собою сплату Покупцеві неустойки у вигляді штрафу, розмір якого дорівнює 10% вартості непоставленої партії товару. /п.8.5. договору/.

Так, на виконання умов договору, Покупцем /позивач/ на адресу Постачальника /відповідач/ було направлено замовлення на поставку товару №ОБ-00020101 від 11.12.2009р. /а.с.22/. Факт отримання даного замовлення уповноваженим представником відповідача підтверджений наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №137507, завіреною печаткою поштового відділення копією реєстру адрес і відправлень підприємства-позивача від 11.12.2009р. /а.с.7, 36-37/.

Тобто, позивач свої зобов'язання за договором поставки №3160/900721 від 05.08.2009р. виконав належним чином, замовлення відповідачеві направив.

Натомість, відповідач, зазначений в замовленні товар у передбачений договором семиденний строк позивачеві не поставив. Про неможливість здійснення поставки протягом двох календарних днів з дати отримання замовлення Покупцеві не повідомив. /докази зворотного відсутні/.

З метою спроби досудового врегулювання спору, у зв'язку із не поставкою відповідачем замовленої партії товару, позивачем на його адресу було направлено листа №6984 від 21.12.2009р. з вимогою негайно здійснити поставку товару, отримання якого уповноваженим представником відповідача підтверджено наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №86473. /а.с.32/. Проте, даний лист-вимога був залишений відповідачем без задоволення.

Поза увагою залишилась також надіслана позивачем претензія №3183 від 15.06.2010р. про сплату відповідачем 10% штрафу від вартості партії непоставленого товару. Факт отримання відповідачем вищезгаданої претензії також підтверджений поштовим повідомленням №264665 про вручення уповноваженому представникові адресата поштового відправлення. /а.с.35/.

Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права. Отже, предметом спору є неналежне виконання зобов'язань з поставки товару.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем доказів, як-то, договір поставки №3160/900721 від 05.08.2009р. /а.с.16-21/, належним чином завірені копія замовлення на поставку /а.с.22/, лист-вимога /а.с.32/, претензія /а.с.34/, фіскальний чек №8055 від 20.08.2010р. /а.с.8/, а також, поштові повідомлення №137507, №86473, №264665 про вручення поштових відправлень відповідачеві /а.с.7,33,35/, колегія суддів погоджується із думкою господарського суду Дніпропетровської області про достатність наявних в матеріалах справи доказів для визнання позовних вимог доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Так, твердження скаржника стосовно неотримання ним ані замовлення на поставку товару, ані листа-вимоги №6984 від 21.12.2009р., ані претензії №3183 від 15.06.2010р. про сплату штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленої партії товару, спростовуються наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення вищезгаданої кореспонденції адресату, тобто, відповідачу. /а.с.7, 22, 32-35/.

          Водночас, жодних доказів на підтвердження усних заяв скаржника /відповідач/ щодо відсутності записів в книзі вхідної кореспонденції за 2009-2010 роки про отримання ним спірного замовлення на поставку, а також, листа-вимоги №6984 від 21.12.2009р. та претензії №3183 останнім суду не надано.

Неможна погодитись також з твердженням відповідача, що єдиним доказом того, який саме документ було направлено в його адресу позивачем, згідно п.3.2. “Порядку пересилання поштових відправлень”, може слугувати лише опис вкладення, який в матеріалах справи відсутній. Як вірно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством України, зокрема, Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, обов'язковість оформлення відправником такого опису, не передбачена. Винятком можуть слугувати лише випадки, зазначені п.60 вищезгаданих правил.

Так, лише за наявності опису вкладення подаються для пересилання внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також, поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій, тоді як спірне замовлення на поставку, лист-вимога та претензія щодо сплати боргу до переліку зазначених документів не відносяться. Враховуючи наведене, підстави вважати неналежними надані позивачем докази /поштові повідомлення/ у колегії суддів відсутні.

У підсумку, враховуючи задоволення позову, покладення судових витрат у справі на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір, в порядку ст.49 ГПК України колегія суддів вважає правомірним.

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №21/237-10 апеляційна інстанція вважає обґрунтованим, прийнятим за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р.                                  у справі №21/237-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Патріот”, м.Дніпропетровськ,   –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний термін.

Головуючий  суддя                                                                      І.М. Науменко

Суддя                                                                                    В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                             О.В. Голяшкін

Повний текст постанови виготовлено  21.01.2011р.