Постанова

від 24.01.2011 по справі 20/191-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/191-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року                                    Справа №  20/191-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. – доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.,

за участю представників сторін:

від відповідача: Басистий В.О., довіреність №б/н  від 10.01.11,  представник;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з"явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги іноземного підприємства “Технопарк”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області                              від 05.10.2010р. у справі №20/191-10

за позовом            іноземного підприємства “Технопарк”, м.Дніпропетровськ

                               /вул.Гусенка, 50, м.Дніпропетровськ, 49000/.

до відповідача     товариства з обмеженою відповідальністю “СГ Еквіпмент Лізинг Україна”,

                              м.Київ

                                      /пр.Московський, 9 офіс 5-402, м.Київ, 04073/.

третя особа          товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатех”, м.Дніпропетровськ

                              /вул.Собінова, 1, м.Дніпропетровськ, 49041/.

про                         визнання договору фінансового лізингу недійсним,

  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р. у справі №20/191-10 (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позову ІП “Технопарк” відмовлено повністю.

Приймаючи вищезгадане рішення, господарський суд виходив з відсутності передбачених чинним законодавством України підстав для визнання лізингового договору від 20.06.2008р. №F167 недійсним.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник /позивач/ звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення при його прийнятті норм процесуального права, а також, неповне з'ясування важливих для вирішення спору обставин справи, просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень скаржник зауважує на тому, що неспоживчі речі, визначені в якості предмету спірного договору лізингу, не відповідають встановленому чинним законодавством України поняттю “Предмет лізингу”, як-то, ст.ст.3,6,12,13,14 Закону України “Про фінансовий лізинг”. Окрім того, зауважує на порушенні господарським судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, шляхом невжиття останнім заходів з виклику у судове засідання третьої особи та з'ясування її думку на предмет спору.

У наданому на вимогу апеляційного господарського суду відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “СГ Еквіпмент Лізинг Україна” заперечення скаржника повністю відхиляє, називає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Уповноважені представники позивача /скаржника/ та третьої особи наданим їм статтею 22 ГПК України правом участі у судовому засіданні не скористались. Третьою особою, в свою чергу, відзив на апеляційну скаргу на вимогу суду не надано.

Належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи підтверджено повідомленнями про вручення поштової кореспонденції. /а.с.116-117/.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників, що не з'явились.

Вислухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2008р. між ТОВ “СГ Еквіпмент Лізинг Україна” /відповідач та Лізингодавець/ та ІП “Технопарк” /позивач та Лізингоодержувач/ був укладений договір фінансового лізингу №F167, за умовами якого Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно /надалі –Предмет лізингу/, спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем Постачальника та за встановленими останнім Специфікаціями та умовами.

Лізингоодержувач, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання прийняти предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати Лізингодавцеві плату /лізингові платежі/ та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу за визначеною сторонами ціною. /а.с.17-22/.

Відповідно до п.1.2. договору, предметом лізингу сторонами визначено: бульдозер Shantui D23, рік виробництва 2008; екскаватор Hyunday R320LC-7, рік виробництва 2007; гідромолот Kwanglim SG 2800 S, рік виробництва: 2008. Загальна вартість предмету лізингу становить 2 671 350,00 грн.

Щомісячний лізинговий платіж складає  2,683163% бази обчислення лізингових платежів, у т.ч. ПДВ. База обчислення лізингових платежів визначена п. 2.2. договору.

Строк дії лізингового договору сторонами узгоджений у п.2.1.1 останнього та становить 36 місяців. При цьому, строк лізингу починається з моменту прийняття Лізингоодержувачем від Постачальника предмету лізингу. /п.7.2./.

На виконання умов вищезгаданого лізингового договору, 27.06.2008р. між ТОВ                      “СГ Еквіпмент лізинг Україна” /Лізингодавцем/, ІП «Технопарк»/Лізингоодержувачем/ та     ТОВ “Альфатех” /Постачальник та третя особа у справі/, був укладений договір поставки

№F167, за п.1.1 якого Постачальник /третя особа/ зобов'язався передати у зумовлені строки у

власність Покупцеві /Лізингодавець та відповідач/ товар /бульдозер Shantui D23, рік виробництва 2008; екскаватор Hyunday R320LC-7, рік виробництва 2007;                              гідромолот Kwanglim SG 2800 S, рік виробництва: 2008/, у відповідності зі                           Специфікацією, а Покупець /Лізингодавець та відповідач/, в свою чергу,

зобов'язувався прийняти цей товар, сплативши за нього передбачену договором поставки вартість.

Згідно п.1.2 договору поставки, придбання товару здійснюється з метою подальшої передачі останнього в лізинг ІП «Технопарк»/Лізингоодержувачу/ за договором фінансового лізингу №F167 від 20.06.2008р. /а.с.23-24/.

Факт передачі зазначеного вище майна від Постачальника /третя особа/ до Лізингоодержувача /позивач/ підтверджений наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 07.07.2008р., належним чином підписаним та скріпленим печатками ТОВ “Альфатех” /третя особа/ та ІП “Технопарк” /позивач/. Отже, за п.7.2 лізингового договору, початком строку лізингу слід вважати 07.07.2008р. /а.с.26/.

Відповідно до умов лізингового договору, 10.09.2009р. частину предмету лізингу, а саме,  бульдозер Shantui D23, рік виробництва 2008 та екскаватор Hyunday R320LC-7, рік виробництва 2007, було повернуто Лізингоодержувачем /позивачем/ Лізингодавцеві /відповідач/ на підставі довіреності №77 від 07.09.2009р., що видана відповідачем на ім'я Березовського О.М. В свою чергу, згідно зазначених у податковій накладній №49 від 10.09.2009р. відомостей,  вартість повернутої частини предмету лізингу станом на 10.09.2009р. склала 1 901 863,92 грн. /а.с.27, 29/.

Разом з цим, друга частина предмету лізингу, як-то, гідромолот Kwanglim SG 2800 S, рік виробництва 2008, залишилася у користуванні Лізингоодержувача /позивач/ та продовжує використовуватись ним у відповідності з умовами лізингового договору, що підтверджено довідкою позивача від 03.08.2010р. та відповідачем не спростовано. /а.с.28/.

Окрім того, матеріалами справи доведено виконання позивачем умов спірного лізингового договору, а саме, сплата останнім відповідачеві лізингових платежів у період з 07.07.2008р. /початок лізингового строку/ до 20.10.2009р. /а.с.30-61/.

В серпні ж 2010р. позивач /Лізингоодержувач за договором/ звернувся до господарського суду з позовом про визнання вищезгаданого лізингового договору №F167 від 20.06.2008р. недійсним, з огляду на невідповідність останнього вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.3,6,12,13,14 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За вимогами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі доводи ІП “Технопарк” щодо наявності підстав для визнання лізингового договору №F167 від 20.06.2008р. недійсним в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне:

Як встановлено ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір фінансового лізингу укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору фінансового лізингу законодавцем визначено предмет лізингу; термін, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу (термін лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

З тексту спірного договору лізингу вбачається узгодження сторонами всіх істотних умов, визначених законодавцем для договорів даного типу. Зокрема, п.п.1.2., 2.2., 2.1.1., 7.2 договору визначено предмет лізингу; термін, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу (термін лізингу); а також, розмір лізингових платежів.

В свою чергу, згідно п.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у  письмовій  формі, якщо  він  підписаний  його  стороною /сторонами/. Правочин, що вчинений юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими  актами  цивільного  законодавства,  та скріплюється печаткою. Отже, спірний договір фінансового лізингу підписаний директором ТОВ “СГ Еквіпмент лізинг Україна”  Стець О., з боку Лізингодавця, та директором ІП “Технопарк” Палій С.Д., з боку Лізингоодержувача. Підписи зазначених вище посадових осіб скріплено печатками підприємств.

Окрім того, помилковим колегія суддів вважає твердження скаржника про те, що неспоживчі речі, визначені сторонами договору, як предмет лізингу, таковим бути не можуть, оскільки це суперечить визначеному чинним законодавством України поняттю “Предмет лізингу”.

Так, відповідно до ст.3 Закону України “Про фінансовий лізинг”, предметом лізингу може бути саме неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу лише земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлене підрозділи.

Більш того, активні дії позивача /скаржник/ спрямовані на виконання спірного правочину, як-то, сплата впродовж півтора року, а саме, у період з 07.07.2008р. /початок лізингового строку/ до 20.10.2009р., лізингових платежів, свідчить про визнання ним останнього та спростовує доводи щодо недосягнення сторонами істотних умов, визначених законодавцем для договорів даного типу. /а.с.30-61/.

Непридбання ж у власність позивачем, як Лізингоодержувачем, у відповідача /Лізингодавця/ предмету лізингу у встановлений договором строк /п.1.1./, на думку колегії суддів, свідчить лише про порушення позивачем взятих на себе за даним договором зобов'язань, проте, не тягне за собою таких правових наслідків, як визнання угоди недійсною.

Зважаючи на наведене, апеляційна інстанція погоджується із думкою господарського суду першої інстанції щодо відповідності спірного договору лізингу вимогам чинного законодавства України, зокрема, Закону України “Про фінансовий лізинг”, у зв'язку з чим підстави для визнання останнього недійсним відсутні.

В той же час, неспроможними слід визнати й викладені в апеляційній скарзі заперечення позивача щодо невжиття господарським судом першої інстанції заходів з виклику у судове засідання третьої особи та з'ясування її думку на предмет спору, адже, статтею 65 ГПК України визначено саме право суду, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, вчиняти в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішувати питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи з наданням їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р.                                  у справі №20/191-10 – залишити без змін, а апеляційну скаргу іноземного підприємства “Технопарк”, м.Дніпропетровськ,  – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом двадцяти  днів до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                                        О.В. Голяшкін

           Суддя                                                                               В.Ф. Мороз

Повний текст постанови виготовлено  31.01.2011р.