Рішення

від 15.10.2010 по справі 20/191-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.10р. Справа № 20/191-10 за позовом ОСОБА_1 підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СГ ЕКВІПМЕНТ ЛІЗИНГ

УКРАЇНА", м. Київ

Третя особа : ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Альфатех", м. Дніпропетровськ

про визнання договору фінансового лізингу недійсним

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.05.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 230/08-07 від 0707.2010р.

Від 3-ї особи не з'явились.

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсним договір № F 167 від 20.06.2008 р. укладений між ОСОБА_1 підприємством "Технопарк" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СГ ЕКВІПМЕНТ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" - з моменту укладення та стягнути з відповідача судові витрати.

Вжити заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії, пов'язанні зі стягненням заборгованості з ОСОБА_1 підприємства "Технопарк" за договором № F 167 від 20.06.2008 р.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги з наступних підстав:

- вважає, що неспоживчі речі, що визначені сторонами договору як предмет лізинг, не можуть бути предметом лізингу, оскільки це суперечить поняттю „Предмету лізингуВ» , встановленому законодавством України,

- вважає, що до договірних відносин, що існують між позивачем і відповідачем на підставі договору, неможливо застосувати ЗУ „Про фінансовий лізингВ» .

05.10.2010р. відповідач надав відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки відповідачем не подано доказів в обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент лізинг Україна»(Лізингодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 підприємством «Технопарк»(Лізингоодержувачем) було укладено Договір фінансового лізингу № F167.

Предметом лізингу, згідно до п.1.2. Договору були визначені:

-Бульдозер Shantui SD23, рік виробництва 2008 - вартістю 1100 000,00 грн.;

-Екскаватор Hyunday R320LC-7, рік виробництва 2007 - вартістю 1 335 948 грн.;

-Гідромолот Kwanglim SG 2800S, рік виробництва 2008 - вартістю 235 402,00 грн., а всього на суму 2 671 350,00 грн. з ПДВ.

Пунктом п. 2.1.1. договору визначено строк лізинг - 36 місяців.

Щомісячний лізинговий платіж складає : 2,683163% бази обчислення лізингових платежів, у т.ч. ПДВ. База обчислення лізингових платежів визначена п. 2.2. договору.

Строк дії договору та строк дії лізингу визначається розділом 7.

27.06.2008 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент лізинг Україна»(Лізингодавцем), ОСОБА_1 підприємством «Технопарк»(Лізингоодержувачем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альфатех»(Постачальником), надалі за текстом - "Третя особа", було укладено Договір поставки №F167, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язувався передати у зумовлені строки у власність Покупцеві Товар, у відповідності зі Специфікацією, а Покупець зобов'язувався прийняти цей Товар і сплатити за нього певну грошову суму, визначену у цьому договорі поставки.

У відповідності до п.1.3. Договору поставки №F167, основними даними про Товар були ті ж самі, що й у п. 1.2. договору.

Вказане вище майно було передано від Постачальника до Лізингоодержувача - ІП «Технопарк»згідно Акту прийому-передачі від 07.07.2008 року, після чого, у відповідності до п.7.2 Договору, почався строк лізингу.

10.09.2009 року частина Предмету лізингу (бульдозер Shantui D23, рік виробництва 2008 та екскаватор Hyunday R320LC-7, рік виробництва 2007) була повернута Лізингоодержувачем (Позивачем) Лізингодавцю (Відповідачу) на підставі Довіреності №77 від 07.09.2009 року, що було видано Відповідачем на ім'я ОСОБА_5 У відповідності до відомостей, зазначених у податковій накладній №49 від 10.09.2009 року, вартість повернутої части Предмету лізингу склала на 10.09.2009 року - 1 901 863,92 грн.

Друга частина Предмету лізингу (Гідромолот Kwanglim SG 2800 S, рік виробництва: 2008) залишилася у користуванні Лізингоодержувача та використовується у відповідності з умовами Договору.

Відповідно ч. 1 п. 4, п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п.п. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про фінансовий лізингВ» предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлене підрозділи.

Відповідно ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізингВ» договір фінансового лізингу укладається у письмовій формі. Істотні умови договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; термін, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу (термін лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсность правочину викладені в статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Розглянувши позовні вимоги , суд вважає , що позов задоволенню не підлягає. Правовідносини що виникають з лізингу регулюються $ 6 Лізинг (статті 805-809) глави 58 Найм (оренда) Цивільного Кодексу України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Умови спірного Договору фінансового лізингу № F167 від 20.06.2008р. відповідають приписам Закону України «Про фінансовий лізинг», статтям 805-809 Цивільного Кодексу України .

Посилання позивача на те , що передана за договором лізингу техніка не може бути предметом договору в розумінні статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.3 Закону України „Про фінансовий лізингВ» предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів, тобто зазначена в договорі техніка має індивідуальні ознаки і відноситься до предмету лізингу.

Спірний договір повністю відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» яка визначає укладення договору у письмовій формі. Істотні умови договору фінансового лізингу : предмет лізингу; термін, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу (термін лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів , та не довів невідповідність оспорюваного договору законодавству.

З огляду на викладене позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись статтями 49, 66-67, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

11.10.2010р.