Постанова

від 02.02.2011 по справі 6/413-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/413-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011 року                                                                          Справа №  6/413-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Науменко І.М., Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Галкін С.А., довіреність від 07 грудня 2010 року № 1;

від відповідача –не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕКТА-2”, м.Жовті Води Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року у справі № 6/413-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “СКІФ”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕКТА-2”, м.Жовті Води

про стягнення 220293,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року у справі № 6/413-10 (суддя Коваленко О.О.) в частині стягнення боргу в сумі 10000 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору; позовні вимоги ТОВ “Торговельна компанія “СКІФ” задоволено частково; стягнуто з відповідача ТОВ “ВЕКТА-2” на користь позивача 90986,54 грн. основного боргу, 2692,22 грн. пені, 454,93 грн. річних, 941,34 грн.. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим склалася заборгованість, яка стягнута з відповідача з нарахуванням пені в межах подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та 3 % річних за період з 01 липня 2010 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ТОВ “ВЕКТА-2”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність встановлених судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором та ненадання оригіналів супровідних документів на товар; вказує про вилучення ним з обігу та знищення отриманої від позивача м'ясної продукції як неякісної та небезпечної.

Позивач –ТОВ ТК “СКІФ”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає про прийняття відповідачем товару, часткову його оплату та відсутність з боку відповідача будь-яких претензій щодо якості товару та ненадання супровідних документів.

Відповідач - ТОВ “ВЕКТА-2” про час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.97-98/, явку представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача. Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи з посиланням на зайнятість та погіршення стану здоров'я його представника /а.с.92-93/ судовою колегією відхилене як необґрунтоване.  

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає.

06 травня 2010 року між сторонами –ТОВ Торгівельна компанія “СКІФ” (постачальник) та  ТОВ “ВЕКТА-2” (покупець) укладений договір поставки товару №6/05/10 /а.с.18/, згідно умов якого постачальник продає, а покупець купує м'ясо яловичини (товар) відповідно до накладних.

Згідно п.2.3 договору датою поставки товару є дата, вказана у накладній або акту приймання-передачі.

Відповідно до п.2.4 договору товар вважається відпущеним постачальником та прийнятим покупцем за кількістю, вказаній у накладній (акті приймання-передачі) і за якістю у відповідності з сертифікатом (ветеринарним свідоцтвом) на складі постачальника представником покупця.

Як встановлено сторонами в п.2.5 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів та розрахунковий рахунок постачальника протягом семи календарних днів після завантаження.

На виконання умов договору позивач за накладною від 06 травня 2010 року № 1-6.05.10 передав відповідачу товар яловичину в блоках 2 ґатунку у кількості 3883,500 кг на суму 100986,54 грн. /а.с.20/. Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач зобов'язань по оплаті товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, перерахувавши на користь позивача 26 травня 2010 року 10000 грн. /а.с.25/.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару склалася заборгованість в розмірі 90986,54 грн. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що відповідачем не виконані у повному обсязі зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

Судова колегія відхиляє як необґрунтовані викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо порушення позивачем умов договору та ненадання ним оригіналів супровідних документів на товар, а також неврахування судом поданих ним документів про знищення товару у зв'язку з його неналежною якістю.

Пунктом 3.1 договору поставки від 06 травня 2010 року № 6/05/10 передбачений обов'язок постачальника видати покупцю сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво на товар.

Проте, відповідачем доказів невиконання позивачем встановленого п.3.1 договору обов'язку щодо передачі вказаних супровідних документів на товар не надано, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень чи претензій щодо якості або відсутності сертифікату чи свідоцтва та частково оплачений.

За умовами п.2.4 договору товар вважається прийнятим покупцем за якістю у відповідності з сертифікатом (ветеринарним свідоцтвом) на складі постачальника.

Якість отриманого відповідачем товару підтверджується ветеринарним свідоцтвом від 06 травня 2010 року серії Ф-25 № 533980 /а.с.22/, посвідченням про якість від 06 травня 2010 року № 39/1 /а.с.23/, експертним висновком від 22 лютого 2010 року № 222 /а.с.24/. Надані відповідачем рішення про вилучення з обігу та знищення неякісної та небезпечної м'ясної продукції (без дати) /а.с.63/, а також акт від 12 жовтня 2010 року №15-1 про проведення утилізації (знищення) неякісної та небезпечної м'ясної продукції /а.с.64/ складені відповідачем в односторонньому порядку та не є можуть бути визнані належними доказами неякісності поставленої продукції.

Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення пені та річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.2.6 договору поставки сторонами обумовлено сплату покупцем у разі несвоєчасної оплати поставленого товару пені в розмірі 1% від суми поставки за кожен день прострочки.  

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, останній зобов'язаний сплатити пеню.

При цьому господарським судом обґрунтовано враховані положення ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Разом з цим, при визначенні розміру стягнення суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що строк обрахування пені починається з 01 липня 2010 року.

З урахуванням  дати поставки –06 травня 2010 року, та положень п.2.5 договору відповідач був зобов'язаний оплатити товар у строк до 13 травня 2010 року, а з 14 травня 2010 року відповідач вважається таким, що прострочив.

 За такими обставинами, з урахуванням розміру заборгованості, часткового її погашення відповідачем та меж заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 14 травня 2010 року по 10 вересня 2010 року в розмірі 5400,71 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- за період з 14 травня 2010 року по 25 травня 2010 року –100986,54 грн. х (2 х 10,25) : 100 : 365 х 12 = 680,62 грн.;

- за період з 26 травня 2010 року по 07 червня 2010 року –90986,54 грн. х (2 х 10,25) : 100 : 365 х 13 = 664,33 грн.;

- за період з 08 червня 2010 року по 07 липня 2010 року –90986,54 грн. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 30 = 1420,89 грн.;

- за період з 08 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року –90986,54 грн. х (2 х 8,5) : 100 : 365 х 33 = 1398,45 грн.;

- за період з 10 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року –90986,54 грн. х (2 х 7,75) : 100 : 365 х 32 = 1236,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній також зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням річних, які також підлягають обчисленню за період з 14 травня 2010 року по 10 вересня 2010 року виходячи з розрахунку:

- за період з 14 травня 2010 року по 25 травня 2010 року –100986,54 грн. х 3 : 365 : 100 х 12 = 99,60 грн.;

- за період з 26 травня 2010 року по 10 вересня 2010 року –90986,54 грн. х 3 : 365 : 100 х 108 = 807,66 грн.

Річні підлягають стягненню в сумі 907,26 грн.

Що стосується рішення господарського суду про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 10000 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для припинення провадження у справі за п.1-1 ст.80 ГПК України є відсутність предмету спору.

Припиняючи провадження в частині вимог щодо стягнення 10000 грн. суд виходив із погашення відповідачем заборгованості на вказану суму.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 10000 грн. в погашення заборгованості перераховано 26 травня 2010 року, тобто до звернення позивача з даним позовом. Проте, вказана оплата позивачем не була врахована та пред'явлено до стягнення повну вартість отриманого товару –100986,54 грн. За вказаними обставинами позовні вимоги повинні розглядатися у повному обсязі, але підлягають частковому задоволенню в сумі 90986,54 грн. В решті вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають відхиленню як безпідставні.

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, підлягає скасуванню в частині стягнення пені, річних та припинення провадження у справі з прийняттям нового рішення. В частині стягнення основної суми заборгованості рішення господарського суду є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Господарські  витрати підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕКТА-2” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2010 року у справі № 6/413-10 скасувати в частині припинення провадження у справі та стягнення пені і річних та змінити в частині розподілу господарських витрат.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕКТА-2” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна компанія “СКІФ” 90986,54 грн. основного боргу, 5400,71 грн. пені, 907,26 грн. річних, 972,95 грн. витрат по сплаті державного мита, 104,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий                                                                                                         О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                 І.М.Науменко

                                                                                                                 В.Ф.Мороз