Постанова

від 31.01.2011 по справі 36/29

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/29

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2011 р.                                                             справа №36/29

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:           Акулової  Н.В.

суддів           Гези  Т.Д. ,  Приходько І.В.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:Нежигай І.О., довіреність б/н від 20.01.2011р.

від відповідача:Садіков В.В., довіреність №617/706 від 31.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь

на рішення господарського суду

Донецької області

від01.12.2010року

у справі№36/29 /головуючий суддя Курило Г.Є., судді ЛейбаМ.О., Риженко Т.М./

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м. Донецьк

до

Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь

простягнення 2 005 186,68грн.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь про  стягнення 2 005 186,68грн., у тому числі 1863697,82 грн. – заборгованість за товар, 37273,96 грн. –індекс інфляції, 11029,01грн. –3% річних, 93184,89 грн. –пеня./арк. справи 2-5, том1/.

Рішенням від 01.12.2010року господарський суд Донецької області / головуючий суддя Курило Г.Є., судді ЛейбаМ.О., Риженко Т.М./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 1 863 697,82 грн., пеню в розмірі 37682,44грн., 3% річних в розмірі 5514,50грн., інфляційні витрати в розмірі 16773,28 грн., в іншій частині позовних вимог відмовив./арк. справи 42-46, том2/.

Рішення мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір №617/06-302-юр/06 від 27.03.2006р.; позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, в тому числі, поставив відповідачу продукцію: міксер пересувний МП-350 (комплект №№10, 11, 12, 13), в підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладні №РН-0001405 від 25.09.2008р.,  №РН-0001425 від 30.09.2008р., №РН-0001300 від 27.08.2009р., №РН-0001301 від 27.08.2009р.; відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, відповідно до умов договору, у зв'язку з викладеним, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 1863697,82 грн., суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в розмірі 1863697,82 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню. Позивачем невірно встановлений період  розрахунку  3 % річних, інфляційних витрат та пені за період з 23.10.2009р. по 02.01.2010р. потрібно рахувати з 28.11.2009р., а саме від дати направлення відповідачу корегування рахунків-фактур  з урахуванням поштопробігу  + 5 банківських днів,  Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 11029,01 грн. за період з 28.11.2009р. по 02.01.2010р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5514,50грн. Перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат в розмірі 16773,28 грн. за грудень 2009р. У випадку порушення умов оплати проти встановлених даним договором, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% вартості, не оплаченої в строк продукції за кожний календарний день прострочки, але не більш 5% вартості (п. 10.3 договору), суд вважає, що умови пункту 10.3. договору   можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися  з моменту виникнення права вимоги по 02.01.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення виконання зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі  підлягають частковому задоволенню в розмірі 37682,44 грн.

Зовнішньоекономічне підприємство  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь у апеляційній скарзі просить скасувати  рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010року у справі №36/29 та припинити провадження у справі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважає доказом направлення корегування рахунків-фактур на загальну суму 1863697,82 грн. відповідачу фіскальний чек Укрпошти №4862 від 17.11.2009р., оскільки даний доказ свідчить про факт направлення якогось листа на адресу відповідача, з фіскального чеку не вбачається, що відповідачу у даному листі направлялись саме рахунки; позивач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, з огляду на що  строк вионання грошових зобов'язань з боку  відповідача не настав. Право вимоги  до відповідача  з боку позивача не виникло.

Представник Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м. Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010року у справі №36/29 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки матеріалами справи доведено факт направлення рахунків,  фіскальний чек «Укрпошта»є належним доказом у підтвердження виконання позивачем зобов'язань за договором.

Зовнішньоекономічне підприємство  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням №617/44 від 20.01.2011 року про зупинення провадження у справі до вирішення  господарським судом Донецької області  справи №2/275пд за позовом Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м. Донецьк про визнання додаткової угоди №9 від 15.10.2009року  до договору №617/06-302 від 27.03.2006року недійсною на підставі ст. 79 ГПК України.

Представник Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м.Донецьк   заперечує проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної  з  нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також  у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

У відповідності з приписами ст.101 Господарського процесуального кодексу України   процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  

Додаткові  докази   приймаються   судом,   якщо   заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі №36/29 до вирішення  господарським судом Донецької області  справи №2/275пд за позовом Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м.Донецьк про визнання додаткової угоди №9 від 15.10.2009року  до договору №617/06-302 від 27.03.2006року недійсною.

Посилання скаржника на звернення до суду першої інстанції з клопотанням про  оголошення перерви в засіданні суду до прийняття позовної заяви Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”,     м.Донецьк про визнання додаткової угоди №9 від 15.10.2009року  до договору №617/06-302 від 27.03.2006року недійсною, не є доцільним, оскільки вказані клопотання не є тотожними.

 Судова колегія суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в зв'язку з недоцільністю.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між Відкритим акціонерним товариством „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк /Продавець/   та Зовнішньоекономічним підприємством  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь /Покупець/  укладено договір №617/06-302-юр/06 від 27.03.2006р. /арк. справи 15-21, том1/.

Предметом даного договору є зобов'язання Продавця поставити пересувні міксери, системи управління міксерами і комплект ЗІП (продукція),  відповідно додатка №1, відповідно з технічними вимогами, вказаними в додатку №5 на поставку і кресленнями, що розроблені генеральним проектувальником (компанія Vitkovice Heavy Machinery a.s.)  і затвердженими Кінцевим споживником (ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”), та зобов'язання Покупця прийняти і оплатити продукцію відповідно з додатком №4а. Всі вищезазначені додатки є невід'ємною частиною даного договору./п.1.1 договору/ (в редакції додаткової угоди №1 від 22.08.2006р.).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплено печатками підприємств.

Додатками до договору сторони визначали найменування, характеристики, кількість, вартість, технічні вимоги, графіки поставки і оплати продукції./арк. справи 22-26, том1/

Відповідно п.4.5. договору датою поставки кожної одиниці продукції вважається дата передачі перевізником покупцю останнього місця одиниці продукції на склад кінцевого споживача, що підтверджується штампом кінцевого споживача  в отриманні на товаросупровідних документах.   

 Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, зокрема,  на підставі видаткових накладних №РН-0001405 від 25.09.2008р.,  №РН-0001425 від 30.09.2008р., №РН-0001300 від 27.08.2009р., №РН-0001301 від 27.08.2009р. поставив відповідачу продукцію: міксер пересувний МП-350 (комплект №№10, 11, 12, 13)./арк. справи 46, 51, 56, 61, том1/.

Вказані накладні підписані  уповноваженими представниками сторін  без зауважень та скріплені штампами підприємств.

Відповідач не заперечує факт отримання продукції у згадуваній у накладних кількості.

Загальна сума договору на момент підписання складає 157755177,75 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 26292529,63 грн. /п. 2.2. договору/(в редакції додаткової угоди №9 від 15.10.2009р.)./арк. справи 44, том1/.

Відповідно до п. 2.3 договору вказані ціни розраховані виходячи з встановленого курсу НБУ на момент підписання даного договору рівного 604,4345 грн. за 100 євро. Продавець має право на перегляд розрахованих цін на продукцію за специфікаціями до даного договору в зв'язку з змінами цін на сировину, комплектуючі матеріали, послуги, енергоносії і інш. обставинами. Ціна продукції і сума договору підлягає уточненню і узгодженню по факту виготовлення першого комплекту, а подалі щоквартально. Всі зміни оформлюються додатковими угодами до даного договору.  (в редакції додаткової угоди №2 від 18.05.2006р.)

Додатковою угодою №9 від 15.10.2009р. до договору сторони, враховуючи додаткові витрати, що спричинені різницею в курсах НБУ євро до гривні станом на 31.01.2007р. і на дату виконання платежів за поставку імпортних вузлів міксерів пересувних МП-350 і інжинірингу, а також виконання платежів при митному очищенні цих вузлів, погодились збільшити вартість міксерів пересувного МП-350 №10 - №13 на 1863697,82 грн. Відповідно з п. 2 додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. сторони домовились здійснити корегування податкової і бухгалтерської документації. /арк. справи 44, том1/.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у жовтні 2009 р. скористався податковим кредитом на підставі розрахунку № 57  від 15.10.2009 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 312 від 08.04.2008року, розрахунку № 58 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №330 від 25.04.2008 року, розрахунку № 59 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 539від 27.06.2008 року, розрахунку № 60 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 465від 03.06.2008 року, про що свідчать документи податкової звітності.

Згідно п. 3.1. договору/ в редакції додаткової угоди №1 від 22.08.2006р./ Покупець здійснює оплату за поставку продукції відповідно з графіком оплати Додатка №4, що є невід'ємною частиною договору, протягом 5 банківських днів від дати виставленого продавцем рахунку за кожним етапом оплати.

Рахунки –фактури №СФ-0001405 від 25.09.2008р., №СФ-0001425 від 30.09.2008р., №СФ-0001300 від 27.08.2009р., №СФ-0001301 від 27.08.2009р./арк. справи 48, 53, 58, 63, том1/  на загальну суму 1863697,82 грн. направлені відповідачу.

Даний факт підтверджується супровідним листом №17/11 від 17.11.2009р. з додатками (рахунками) та фіскальний чек Укрпошти №4862 від 17.11.2009р./арк. справи 117-118, том1/.

Посилання скаржника, що фіскальний чек Укрпошти №4862 від 17.11.2009р. не є належним доказом у справі, оскільки даний доказ свідчить про факт направлення якогось листа на адресу відповідача, з фіскального чеку не вбачається, що відповідачу у даному листі направлялись саме рахунки, не є доцільним, так як дата відправлення супровідного листа співпадає з датою відправки.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що фіскальний чек Укрпошти №4862 від 17.11.2009р. є належним доказом у справі, що підтверджує факт направлення відповідачу рахунків –фактур №СФ-0001405 від 25.09.2008р., №СФ-0001425 від 30.09.2008р., №СФ-0001300 від 27.08.2009р., №СФ-0001301 від 27.08.2009р.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати суми 1863697,82 грн.

Розмір заборгованості підтверджено сторонами підписанням акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2009року по 28.10.2009року./арк. справи 65, том1/.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання продукції, яка відповідачем прийнята, відповідач зобов'язаний у відповідності  з п.3.1 договору оплатити вартість отриманої продукції, але матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості в сумі 1863697,82 грн., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.10.2009р. по 02.01.2010р. в сумі 11029,01 грн., інфляційні в сумі 37273,96 грн.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, має місце прострочення  виконання грошового зобов'язання, позивач мав належні підстави для заявлення вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Однак, суд першої інстанції визнав розрахунок вказаних сум, зроблений позивачем, таким, що є  арифметично не вірним, даний розрахунок не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого суд першої інстанції  здійснив перерахунок вказаних сум, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” тощо.

Порядок арифметичного розрахуноку вказаних сум зазначений у тексті рішення суду першої інстанції, що оскарджується.

Здійснивши перевірку розрахунку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунок суду є вірним, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума 3% річних в розмірі 5514,50грн., інфляційні витрати в розмірі 16773,28 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230  Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення суми пені на підставі п. 10.3 договору в сумі 93184,89 грн.

Згідно п. 10.3 договору у випадку порушення умов оплати проти встановлених даним договором, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% вартості, не оплаченої в строк продукції за кожний календарний день прострочки, але не більш 5% вартості.

Відповідно ст. ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що враховуючи вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», нарахування пені повинно здійснюватися  з моменту виникнення права вимоги по 02.01.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення виконання зобов'язання, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі  підлягають частковому задоволенню в розмірі 37682,44 грн.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правомірним та обґрунтованим.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010року у справі №36/29 залишити без змін, апеляційну скаргу Зовнішньоекономічного підприємства  „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Маріуполь –без задоволення.

Головуючий          Н.В.  Акулова

Судді:          Т.Д.  Геза

          І.В. Приходько

Надруковано: 6 прим.

                              1-позивачу

                              2-3відповідачу

                              4-у справу

                              5-ГСДО

                              6-ДАГС