Постанова

від 13.01.2011 по справі 1/626-19/147

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/626-19/147

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.01.11                                                                                           Справа  № 1/626-19/147

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.          

при секретарі судового засідання  Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Львівобленерго» від 13.05.2010р. № 112-1857

на рішення           Господарського суду Львівської області від 04.03.2010р.

у справі           № 1/626-19/147

за позовом           ВАТ «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача          Старичівської сільської ради, с. Старичі Яворівського району Львівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області

          2. Комунального підприємства «Старичі», с. Старичі Яворівського району Львівської області

про           скасування рішення № 81 від 13.10.2006р.

за участю представників:          

від позивача           –Борис В.Ю. - представник;

від відповідача           - Буфан Г.В., П'ятковська І.П. –представники;

від третьої особи 1           - не з'явився;

від третьої особи 2           - Коваль А.О. –директор.

Повна постанова складена 07.02.2010р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., з підстав зазначених у ньому,  справу №  1/626-19/147 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р., у зв‘язку з відсутністю судді Скрипчук О.С. внесено зміни у склад колегії суддів,  введено у склад колегії суддів замість судді Скрипчук О.С. суддю Якімець Г.Г.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р., у зв‘язку із зайнятістю судді Якімець Г.Г. внесено зміни у склад колегії суддів,  введено у склад колегії суддів замість судді Якімець Г.Г. суддю Скрипчук О.С.

Після внесення змін у склад колегії суддів розгляд справи розпочато заново.

Представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У процесі розгляду справи, враховуючи необхідність з'ясування всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунального підприємства «Старичі», оскільки, як вбачається із оспореного рішення відповідача № 81 від 13.10.2006р., відповідно до цього рішення за Комунальним підприємством «Старичі»закріплено на праві господарського відання майно Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області згідно додатку № 1. Тобто, оскільки оскаржене судове рішення від 04.03.2010р. у цій справі, може вплинути на його (КП «Старичі») права або обов'язки щодо однієї з сторін (Старичівської сільської ради), суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Комульнаного підприємства «Старичі».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2010р. у цій справі, суддя Левицька Н.Г., у задоволенні позовних відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим зокрема, що ні на підставі Рішення Старичівської сільської ради від 10.07.2003р. №91, ні на підставі Договору від 05.08.2003р. №12/03-301 про безоплатну передачу майна, укладеного між Старичівською сільською радою та ВАТ «Львівобленерго», м. Львів, що визнано судом недійсним, та Акту приймання-передачі від 05.08.2003р., що є невід'ємною складовою частиною Договору, у позивача не виникло право власності на спірні об'єкти; з матеріалів справи не вбачається наявність належних та допустимих доказів (наказу, розпорядження тощо) Міністерства оборони України, які б підтверджували правомірне передання спірного майна з державної в комунальну власність с. Старичі за станом на 05.08.2003р., тобто на момент  укладення Договору №12/03-301 від 05.08.2003р. та Акту приймання-передачі від 05.08.2003р.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, ВАТ «Львівобленерго», позивач у справі, подало  апеляційну скаргу, в якій просить  рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2010р. у справі № 1/626-19/147 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позов ВАТ «Львівобленерго». Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Старичіська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу  просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників присутніх учасників судового процесу, суд встановив наступне.

ВАТ «Львіобленерго»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Старичівської сільської ради про скасування рішення Старичівської сільської ради № 81 від 13.10.2006р.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи,  рішенням Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 10.07.2003р. № 91 «Про безоплатну передачу на баланс ВАТ «Львівобленерго»електромереж в с.Старичі»(а.с.12) вирішено передати на баланс ВАТ «Львівобленерго»з балансу Старичівської сільської ради, електромережі житлового військового містечка у с. Старичі для здійснення їх експлуатації, а саме: повітряну лінію 35 кВ довж 4,6 км., трансформаторну підстанцію 35/10 кВ з трансформатором 1600 кВа, трансформаторну підстанцію 10/0,4 кВ №3 з трансформатором 400 кВА, кабельну лінію 0,4 кВ від ПТ №3 довж. 2,99 км., повітряну лінію 10 кВ Старичі-Верещиця-Майдан довж. 9,7 км., розподільний пункт  10 кВ з трансформатором 2*160 кВА, кабельну лінію 10 кВ Шкло-Тягова-Старичі довж.4,6 км., абоненти 548 квартир.    

На виконання цього рішення, 05.08.2003р. між позивачем та відповідачем укладено договір безоплатної передачі майна №12/03-301 від 05.08.2003р. (а.с.6), а згідно з Актом приймання-передачі від 05.08.2003р. (а.с.а.с.7-9), що є невід'ємною частиною цього Договору, відповідач передав, а позивач прийняв у свою власність електромережі в с.Старичі згідно переліку.

Рішенням відповідача від 13.10.2006р. № 81 (а.с.10) за комунальним підприємством «Старичі»(третя особа) на праві господарського відання закріплено майно Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області згідно додатку №1, в тому числі, і майно, передане позивачу за Актом приймання-передачі від 05.08.2003р.

Позивач стверджує, що набув право власності на спірне майно на підставі рішення відповідача № 91 від 10.07.2003р. про передачу енергооб'єктів в с.Старичі у власність ВАТ «Львівобленерго», на виконання якого було підписано Акт приймання-передачі  від 05.08.2003р., тому рішення від 13.10.2006р. № 81 порушує його право власності.  

Як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2008р. у справі № 9/200 (а.с.а.с.60-75) господарським судом встановлено факт відсутності повноважень у Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області на момент укладення договору безоплатної передачі майна №12/03-301 від 05.08.2003р. на розпорядження спірним майном. На час укладення між сторонами у справі Договору № 12/03-301 про безоплатну передачу майна від 05.08.2003р. (якому передувало винесення Рішення Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області № 91 від 10.07.2003р.),- це майно до 08.08.2006р. перебувало у державній власності і всі права володіння, користування та розпорядження майном належали державі, тому до 08.08.2006р. Старичівська сільська рада не може вважатись власником об'єктів та не була уповноважена ними розпоряджатись.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2008р., що залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2009р. та постановою Вищого господарського суд України від 04.06.2009р., ухвалою Верховного Суду України від 30.07.2009р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України, у справі №9/200 за первісним позовом Старичівської сільської ради до ВАТ «Львівобленерго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання недійсним Договору від 05.08.2003р. №12/03-301 про безоплатну передачу майна, укладеного між Старичівською сільською радою та ВАТ «Львівобленерго», та за зустрічним позовом ВАТ «Львівобленерго»до Старичівської сільської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання права власності на енергооб'єкти у с.Старичі за переліком, згідно з Актом приймання-передачі від 05.08.2003р.,- первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2008р. у справі № 9/200 факти мають преюдиційне значення і не потребують доведення у цій справі, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв'язку з цим, підставними є твердження відповідача та третіх осіб про те, що право власності на спірні об'єкти у територіальної громади виникло з дати підписання Акта приймання-передачі від 08.08.2006р. у відповідності до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»від 03.03.1998р., Указу Президента України від 15.07.1999р. № 648/99 «Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282 «Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2006р. № 669 «Про порядок використання у 2006 році субвенцій державного бюджету місцевим бюджетом для здійснення заходів щодо передачі житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери Міністерства Оборони в комунальну власність», Директиви Міністерства оборони України №Д-43 від 13.07.2006р. «Про безкоштовну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади села Старичі», Рішення Старичівської сільської ради від 27.04.2006р. № 10 «Про прийняття в комунальну власність житлового фонду, інфраструктури військового містечка №22, №25 с. Старичі та земельної ділянки площею 16,75 га»та Рішення Старичівської сільської ради від 13.10.2006р. № 80 «Про прийняття від Яворівської КЕЧ району майна, згідно з Додатком №1», спірне майно перейшло на баланс територіальної громади лише 08.08.2006р., тобто після підписання акту приймання-передачі, оскільки в силу ч.6 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»та п.15 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил»право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно відзначив, що є безпідставними твердження позивача про те, що право власності на спірне майно у нього виникло з моменту підписання Акту приймання-передачі спірного майна від 05.08.2003р., вчиненого на виконання Рішення від 10.07.2003р. №91 з огляду на наступне.

Зі змісту Договору про безоплатну передачу майна №12/03-301 від 05.08.2003р., зокрема, п.п.1.1., 3.2., вбачається, що Акт приймання-передачі майна є його невід'ємною частиною, тобто Акт приймання-передачі, по-суті, є первинним документом, який укладається на виконання договору та підтверджує факт здійснення господарської операції. У зв'язку з тим, що договір про безоплатну передачу майна №12/03-301 від 05.08.2003р. визнано судом недійсним через відсутність у Старичівської сільської ради компетенції за станом на 05.08.2003р. на вчинення дій по розпорядженню спірним майном, то Акт приймання-передачі, який вчинявся на виконання Договору та рішення не породжує для сторін жодних правових наслідків і свідчить про те, що право власності на спірне майно до позивача не перейшло.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що як в рішенні Старичівської сільської ради від 10.07.2003р. №91, так і в Акті приймання-передачі від 05.08.2003р. зазначено про передачу на баланс ВАТ «Львівобленерго»спірного майна. Про передачу у власність спірного майна у вищезгаданих документах не зазначено.

Беручи до уваги наведене вище, ні на підставі рішення Старичівської сільської ради від 10.07.2003р. №91, ні на підставі Договору від 05.08.2003р. №12/03-301 про безоплатну передачу майна, укладеного між Старичівською сільською радою та ВАТ «Львівобленерго», що визнано судом недійсним, та Акту приймання-передачі від 05.08.2003р., що є невід'ємною складовою частиною Договору, у позивача не виникло право власності на спірні об'єкти.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про власність», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.          

Матеріалами справи підтверджується, що Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (Яворівська КЕЧ району), є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку в ЄДР 20 липня 2001р., підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерству оборони України, як головному підприємству, заснована на державній формі власності, дата проведення державної реєстрації –11.06.1993р. №1 412 120 0000 001346, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №368190, до 08.08.2006р. була органом, уповноваженим управляти державним майном, в тому числі, на час укладення Договору №12/03-301 від 05.08.2003р. та Акту приймання-передачі, на підставі відповідного розпорядження (наказу, директиви, тощо) Міністерства оборони України.

Суду не подано належних та допустимих доказів (наказу, розпорядження тощо) Міністерства оборони України, які б підтверджували правомірне передання спірного майна з державної в комунальну власність громади с. Старичі за станом на 05.08.2003р., тобто на момент укладення Договору № 12/03-301 від 05.08.2003р. та Акту приймання-передачі від 05.08.2003р.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилання скаржника на те зокрема, що рішення відповідача від 10.07.2003р. № 91 є дійсним з огляду на положення ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), то такі посилання є безпідставними, оскільки акти органу місцевого самоврядування не є право чином у розумінні ст.202 ЦК України. Відповідно до ст.144 Конституції України та ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Згідно положень ч.2 ст.16 ЦК України, самостійними способами захисту цивільних прав та інтересів є зокрема визнання правочину не дійсним та визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Тобто, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнано незаконним з підстав його невідповідності Конституції чи законам України, однак не може бути визнано недійсним з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 1-9/2009).

Також, щодо посилання скаржника на висновок, зроблений господарським судом в постанові від 28.02.2008р. у справі №4/169А, про те, що рішення №91 від 10.07.2003р. є виконаним, підтвердженням чого є акт приймання-передачі від 05.08.2005р., то такий висновок не підтверджує того, що факт виконання такого рішення позивачем підтверджує правомірність дій по його виконанню.

Крім того, як вже було відзначено вище, як в рішенні Старичівської сільської ради від 10.07.2003р. №91, так і в Акті приймання-передачі від 05.08.2003р. зазначено про передачу на баланс ВАТ «Львівобленерго»спірного майна. Про передачу у власність спірного майна у вищезгаданих документах не зазначено.

За таких обставин, позивачем не наведено суду достатніх правових підстав для скасування рішення Старичівської сілької ради від 13.10.2006. №81, а також не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, з матеріалів справи, зокрема саме з оскарженого рішення відповідача від 10.07.2003р. № 91 не вбачається виникнення у позивача права власності на спірні об'єкти.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та недоведеність вимог позивача, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд  П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2010р. у справі № 1/626-19/147 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

суддя                                                            Дубник О.П.

суддя                                                            Скрипчук  О.С.