Постанова

від 01.10.2007 по справі 26/245

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/245

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.10.2007                                                                                           № 26/245

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Капацин  Н.В.

 суддів:             Пашкіної С.А.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -Дем'яненко М. В. – представник за довіреністю від 20.06.2007 року

 від відповідача -не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2007

 у справі № 26/245  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробуд та Захист"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

 про                                                  стягнення 30000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2007 року, повний текст якого підписаний 20.07.2007 року, у справі № 26/245 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та захист” задоволено повністю: до стягнення з Закритого акціонерного товариства “Українсько – російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та захист” присуджено 30000 грн. страхового відшкодування, 300 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем в порушення умов договору про загальні умови факультативного перестрахування № ПФ № 6 від 02.04.2002 року та договору перестрахування № 37/Аv від 29.12.2005 року не перераховано позивачу 30000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство “Українсько – російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка”  звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 26/245  від 25.06.2007 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме, що в рішенні не відображено те, що перерва в судовому засіданні 07.06.2007 року була оголошена в зв'язку з тим, що сторонами було заявлено спільне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду; в наступне судове засідання представники відповідача не з'явились, проте надіслали до суду клопотання про відкладення розгляду справи; прийнявши рішення за відсутності представників відповідача, суд позбавив останнього  надати пояснення по справі; рішення суду не відповідає вимогам до його змісту, встановленим ст. 84 ГПК України .

Ухвалою від 27.08.2007 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В.., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. відновлено строк для подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.09.2007 року.

Розпорядженням Голови суду № 01 –23/1/1 від 14.09.2007 р. справу № 26/245 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Смірнова Л. Г.

В зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання 17.09.2007 року, розгляд апеляційної скарги відкладено до 01.10.2007 року.

Розпорядженням Голови суду № 01 –23/1/2 від 01.10.2007 р. справу № 26/245 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Пашкіна Л. Г.

В судовому засіданні 01.10.2007 року представник позивача надав усні пояснення, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечив, та просив Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2007 року у справі № 26/245 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

01.10.2007 року в судове засідання представники відповідача не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали позовної заяви, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне:

02.04.2002 року позивач та відповідач уклали договір про загальні умови факультативного перестрахування № ПФ № 6 (далі Договір 1), предметом якого є загальні умови перестрахування ризиків, які взаємно передаються (приймаються) сторонами на факультативній (необов'язковій) підставі за договорами факультативного перестрахування, а також права та обов'язки сторін, які беруть участь в перестрахуванні.

29.12.2005 року позивач та відповідач уклали договір перестрахування № 37/Аv (Додаток до Договору 1) (далі Договір 2), яким сторони досягли згоди про пропорційне факультативне перестрахування, та яким позивач передав частину ризиків виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками відповідачу.

Додатком 1 до Договору 2 сторони визначили конкретний перелік транспортних засобів, період перестрахування, безумовну франшизу, страхову суму, утримання позивача, відповідальність відповідача тариф та премію відповідача по кожному з транспортних засобів.

20.02.2006 року до позивача звернувся гр. Василевський Є. С.  з заявою, в якій повідомив про крадіжку автомобілю Лексус LX 470, державний номер АА 7778ВВ, який був застрахований у позивача за договором добровільного страхування  згідно з “Правилами добровільного страхування наземного транспорту” (поліс № 001497к/а), та  входив до переліку, визначеному Додатком 1 до Договору 2.

Позивачем Василевському В. С. в якості страхового відшкодування за автомобіль Лексус LX 470, державний номер АА 7778ВВ, перераховано 532722,87 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 2253 від 29.05.2006 року, № 2076 від 09.06.2006 року, № 2148 від 07.07.2006 року, № 2164 від 14.07.2006 року, № 2194 від 24.07.2006 року, № 2195 від 28.07.2006 року та № 2196 від 07.08.2006 року.

Як слідує з Додатку 1 до Договору 2, відповідальність відповідача за спірним автомобілем визначена в розмірі 100000 грн., тобто 18,68% від його оціночної вартості (535300 грн.).

Позивачем гр.  Василевському В. С. виплачено 532722,87 грн., тобто від вказаної суми має бути вираховано франшизу 26765 грн., що становить 505957,91  грн., 18,68 % з останньої і становить 94512,94 грн.

Отже, 94512,94 грн. мали бути відшкодовані відповідачем позивачу згідно з умовами Договору 1 та Договору 2.

Частину з вказаних коштів в сумі 54512,94 грн. відповідач позивачеві перерахував, що підтверджується виписками банку по рахунках позивача за 22.08.2006 року (28353,88 грн.), за 16.11.2006 року (6159,06 грн.), за 05.12.2006 року (10000 грн.), за 20.12.2006 року (10000 грн.), що свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності в нього грошового зобов'язання перед позивачем.

16.01.2007 року позивач звернувся до відповідач з претензією № 937 про сплату 40000 грн. страхового відшкодування, з урахуванням частини вже сплаченої відповідачем, та пені в сумі 1080 грн.

Після отримання вказаної претензії відповідач перерахував позивачу ще частину коштів в сумі 10000 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 6844 від 19.03.2007 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, всього за спірним страховим випадком відповідач перерахував позивачу 64512,94 грн.

Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 30000 грн.

Пунктами 3.3.1 та 8.1 Договору 1 визначений обов'язок відповідача перерахувати  позивачу страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

          Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання в повному обсязі, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування” (далі Закон) перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

          Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

          Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн. страхового відшкодування за умовами  договору про загальні умови факультативного перестрахування № ПФ № 6 від 02.04.2002 року та договору перестрахування № 37/Аv від 29.12.2005 року.

Щодо заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.

Укладення сторонами мирової угоди є їх правом і один лише намір її укласти не тягне за собою будь – які процесуальні дії з боку суду. Сторони не позбавлені права укласти морову угоду на стадії виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та захист” до Закритого акціонерного товариства “Українсько – російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” про стягнення 30000 грн. надійшла до господарського суду міста Києва 25.04.2007 року, а отже, мала бути розглянута в строк до 25.06.2007 року.

          В судовому засіданні 07.06.2007 року, яке відбулося за участю представників як позивача та і відповідача, суд оголосив перерву на останній день двохмісячного строку, встановленого ГПК України для розгляду справи.

Відповідач, звернувшись до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи, з заявою про продовження строку вирішення спору до суду не звертався.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що в судовому засіданні 07.06.2007 року був присутній представник відповідача, який міг повідомити суд про неможливість взяти участь в судовому засіданні 25.06.2007 року.

Також слід зазначити, що згідно ч. 2. ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не сталося.

          За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2007р. по справі № 26/245 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українсько – російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2007 р. у справі №  26/245 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2007р. у справі № 26/245 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 26/245.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

 04.10.07 (відправлено)