Рішення

від 20.12.2007 по справі 12/523пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/523пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.07                                                                                 Справа № 12/523пд.

     Суддя Палей О.С, розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельна компанія "Луганськмонолітбуд", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітспецбуд № 2", м.Луганськ

про розірвання договору оренди та стягнення 25271 грн. 00 коп.

В присутності представників сторін:

від позивача –Карпова І.Г. представник дов. № б/н від 02.02.07; Жаданова Н.М. –

                        представник дов. № б/н від 05.10.07;

від  відповідача - не прибув.

     Суть спору : заявлені вимоги про:

-  розірвання договору оренди будівель та споруд № 2/1-1, укладеного між ЗАТ "Проектно-будівельна компанія "Луганськмонолітбуд" та ТОВ "Монолітспецбуд №2" від 01.12.2003р.;

-  стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 25271 грн. 35 коп. в тому числі 22732 грн.35 коп. орендної плати та 2539 грн. 24 коп. неустойки;

-   зобов'язання ТОВ "Монолітспецбуд №2" у п"ятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звільнити та повернути позивачеві об"єкти нерухомості: контору управління з підвалом, входом в підвал та ґанком загальною площею 454,4 кв.м. -літ. 15-1, 15 1 , 15 2, 153; механічну майстерню загальною площею 703,4 кв.-літ.8-1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, суд

встановив:

          Позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов"язань за укладеним між сторонами договору оренди будівель та споруд № 12/1-1 від 01.12.2003р.

Позивач не надав до матеріалів справи копію та оригінал вказаного договору, посилаючись на те, що відповідач не повернув йому другий екземпляр договору оренди після його підписання.

У підтвердження існування між сторонами договірних відносин позивач посилається на: акти приймання-здачі наданих послуг від 28.04.2006р., 19.05.06, 05.12.06, протокол погодження орендної плати від 05.12.2006р.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 22732 грн., яка створилася за період з 01.01.2006р. по 31.08.2007р., 2539 грн. 24коп. неустойки за  неповернення орендованого майна, розірвати договір оренди та спонукати відповідача звільнити та повернути позивачеві орендоване майно.

Відповідач –відзивом б/н від 01.11.07 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до договору 12/1-1 от 01.12.2003р. оренди будівель та споруд відповідач орендував об'єкти нерухомості, за які відповідно 3.2. договору оренди відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця, що слідує за розрахунковим періодом на підставі протоколу погодження орендної плати за розрахунковий період. Розрахунковий період оговорюється в протоколі погодження орендної плати.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата за всі орендовані об'єкти в цілому є договірною та визначається протоколом погодження орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору. Протокол погодження орендної плати складається кожного місяця, підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печаткою сторін та є підставою для оплати орендної плати.

За доводами відповідача, позивач не надав докази погодження орендної плати у протоколах погодження орендної плати кожного місяця як того вимагає п. 3.1. договору оренди, а копію протоколу погодження орендної плати, що додана до матеріалів справи, не можна вважати належним доказом, оскільки вона не засвідчена належним чином та з копії вбачається, що на цьому протоколі погодження орендної плати відсутня печатка відповідача, що не може бути належним доказом погодження орендної плати. Таке твердження пояснюється тим, що протокол погодження орендної плати до договору складався мабуть у 2006 році (дата складання протоколу погодження орендної плати відсутня), та відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За ствердженням відповідача з вищевикладеного випливає, що розрахунок ціни позову зроблений безпідставно.

Ознайомившись з представленим відповідачем договором оренди будівель та споруд № 12/1-1 від 01.12.2003 позивач зазначив, що він не має відношення до предмету спору, оскільки укладений стосовно інших об"єктів нерухомості.

На виконання вимог суду ТОВ "Монолітспецбуд №2" надав письмові пояснення щодо правових підстав користування спірними  приміщеннями, зазначивши, що таким є договір № 12/1-1 від 01.12.2003р., копія якого подана відповідачем до матеріалів справи; будь-які інші договори оренди будівель та споруд між позивачем та відповідачем не укладалися.

У зв"язку з викладеним позивач 17,12,07 змінив підставу позову (заява б/н від 14.12.07) та, у зв"яз0ку з відсутністю між сторонами договору оренди спірних приміщень, що первинно був покладений у підставу позову, просить суд задовольнити позовні вимоги на підставі ст.ст. 387, 1212 ЦК України, норми яких застосовуються до безпідставного володіння майном.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Судом заява про зміну підстави позову приймається.

Відповідач 20.12.07 подав відзив на заяву про зміну підстав позову, та просить відмовити у позові повністю, оскільки позивач  не наводить жодних доказів того, що ТОВ "Монолітспецбуд №2" безпідставно володіє об"єктами нерухомості, що є предметом спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

І. Предметом першої та другої позовної вимоги є розірвання договору

оренди будівель та споруд №12/1-1 від 01.12.2003 та стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі та неустойки.

Таким чином, суд повинен перш-за все встановити наявність між

сторонами спірного матеріально-правового правовідношення, що випливає з відношень оренди.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу за договором оренди одна

сторона (орендодавець) передає за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об"єкт

оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

          Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Підставою розірвання  договору частина 2  статті 651 ч.2 Цивільного кодексу України визначає істотне порушення договору стороною та інші визначені законом підстави.

          З представленого до матеріалів справи договору оренди № 12/1-1 від 01.12.03 вбачається, що за його умовами об"єктами оренди є: будівля механічної майстерні пл. 2838,3 м2,розташована за адресою м.Алчевськ, вул. Чайковського 43, будівля цеху площею 4589,7 м 2 та частина адміністративної будівлі площею 228м 2 за адресою м.Луганськ, вул. Дачная,1.

          Втім, спірними об"єктами нерухомості за даним позовом є 30/100 частки нерухомого майна (контора управління з підвалом; входом в підвал та ганком  загальною площею 454,4 кв.м та механічна майстерня) за адресою м. Луганськ, вул. Даргомижського, б.4а.

          Тобто за договором оренди № 12/1-1 від 01.12.03 позивачем відповідачеві були передані зовсім інші об"єкти, ніж заявлені у позові, при цьому будь-який інший договір оренди  ні позивачем, ні відповідачем не наданий.

          Відповідач підтвердив, що будь-які інші договори оренди між сторонами не укладалися; також відсутнє посилання на будь-який договір оренди у переліку вилучених документів, згідно з протоколом обшуку від 13.11.07, представленим відповідачем до матеріалів справи.

          З зазначеного випливає недоведення позивачем існування між сторонами відносин оренди заявленого у позові майна.

          Представлені позивачем до матеріалів справи акти приймання-здачі наданих послуг та рахунки на оплату хоча і можуть бути оцінені як не прямі докази наявності договірних правовідносин оренди, проте не дають суду можливості визначитися з досягненням сторонами згоди за всіма суттєвими умовами договору оренди (навіть встановити ці умови), що, відповідно впливає на оцінку виконання договірних зобов"язань та наявності підстав для розірвання договору.

          ІІ. На підставі вищевикладеного суд у задоволенні першої та другої вимоги відмовляє.

          Чинним цивільним  законодавством закріплені основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб"єкт ів –фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка  незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю.

Предметом  в індикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном до невласника, який незаконно володіє цим майном про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Статтею 1212 Цивільного Кодексу України встановлені загальні положення про зобов"язання у зв"язку з набуттям майна без достатньої правової підстави.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач не навів доказів у підтвердження безпідставного користування майном, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку саме відповідач повинен довести правомірність користування спірним майном, виходячи з підстав, що дають право законно отримати та зберігати майно, якими є різного роду факти, перелік яких наводиться в ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Спірні об"єкти  нерухомості належать позивачеві на праві приватної власності на  об"єкт нерухомості згідно свідоцтва на право власності, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської Ради 25 червня 2004 року на підставі рішення виконкому Луганської міської Ради від 18.06.2004р. № 200/34.

Фактично ж позивач позбавлений реалізації прав власності.

Вищевикладене свідчить, що названий позивачем інтерес пов"язаний з його суб"єктивними правами, а тому може вважатися законним інтересом, а відтак, підлягає правовому захисту.

У зв"язку з викладеним, суд задовольняє третю позовну вимогу та зобов"язує відповідача звільнити та повернути Закритому акціонерному товариству "Проектно-будівельна компанія" "Луганськмонолітбуд" 30/100 частки від цілого об"єкту нерухомого майна, який складається  з літ. 15-1,15 1, 15 2,15 3 –контора управління з підвалом, входом в підвал та ганком загальною площею 454,4 кв..м., літ.8-1 –механічна майстерня загальною площею 703,4 кв.м., що розташований у м.Луганську по вул. Даргомижского, буд. 4А.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати в сумі 540 грн. 72 коп. присуджуються йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 85 грн. держмита (по задоволеній  немайновій вимозі) та 39 грн. 33 коп. інформаційних витрат.

В судовому засіданні  за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітспецбуд

№2" протягом п"яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звільнити та повернути Закритому акціонерному товариству "Проектно-будівельна компанія" "Луганськмонолітбуд" 30/100 частки від цілого об"єкту нерухомого майна, який складається  з літ. 15-1,15 1, 15 2,15 3 –контора управління з підвалом, входом в підвал та ганком загальною площею 454,4 кв..м., літ.8-1 –механічна майстерня загальною площею 703,4 кв.м., що розташований у м.Луганську по вул. Даргомижского, буд. 4А.

3.          У задоволенні вимоги щодо розірвання договору оренди –відмовити.

4.          У задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 25272 грн. 59 коп. –

відмовити.

5.          Стягнути з ТОВ "Монолітспецбуд №2", 91038, м. Луганськ, вул.

Доргомижского, б.4а, ід.код 31375967 на користь ЗАТ "Проектно-будівельна компанія "Луганськмонолітспецбуд", 91024, м.Луганськ, вул. Дачная, б.1, ід.код 31784633,  судові витрати в сумі 124 грн. 33 коп.

           Рішення набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з

дня його підписання.

          Повний текст рішення підписаний 25.12.07.

Суддя                                                                     О.С.Палей