Постанова

від 31.01.2011 по справі 2а-15658/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 31 січня 2011 року           09:26           № 2а-15658/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Приватного підприємства "Спартак"

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про

 скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2010р. №0003412312/0, від 11.06.2010р. №0003412312/1, від 30.08.2010р. №0003412312/2

Приватне підприємство "Спартак" звернулося в суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 06.05.2010 р. № 0003412312/0, від 11.06.2010 р. № 0003412312/1, від 30.08.2010 р. № 0003412312/2.

17.12.2010 р. позивачем до суду подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. № 0003412312/0, від 11.06.2010 р. № 0003412312/1, від 30.08.2010 р. № 0003412312/2, від 22.11.2010 р. № 0003412312/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 4 250 000,00 грн. (2 833 333,00 грн. –основний платіж, 1 416 667,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне підприємство "Спартак" зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 04.05.2000 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 30929748).

На підставі документів, наданих слідчим відділенням податкової міліції Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Спартак" з питань правових відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суму податку на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 2 833 333,00 грн., про що було складено акт від 22.04.2010 р. № 883/23-12/30929748.

На підставі акта перевірки, відповідно до п.п.б п.п. 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. № 0003412312/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4 250 000,00 грн. (2 833 333,00 грн. –основний платіж, 1 416 667,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

В ході перевірки було встановлено, що постановою слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України. Під час досудового слідства, проведеного представниками податкової міліції, з пояснень засновника, визначеного в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" –ОСОБА_1 встановлено, що вона ніякого відношення до реєстрації даного підприємства немає, фінансово-господарською діяльністю підприємства не займалась, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, податкову звітність не складала та до податкових органів не подавала.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок, що службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не складали, печаткою підприємства не користувалися, податкову звітність не подавали, що надало змогу невстановленим особам ставити підписи на фінансово-господарських документах, складених від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" та вести незаконну господарську діяльність, яка була прикрита легальними ями по створенню суб’єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає всі правочини та інші дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" такими, що порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави(нікчемними), а отже, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками акту перевірки та оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 06.05.2010 р. № 0003412312/0, реалізуючи надане йому пп. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження оспорюваного рішення, звертався зі скаргами до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України, в результаті розгляду яких оспорювань рішення –залишене без змін, а скарги – без задоволення. Після розгляду скарг на оспорюване податкове повідомлення-рішення, відповідачем були надіслані позивачу додаткові податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 р. № 0003412312/1, від 30.08.2010 р. № 0003412312/2, від 22.11.2010 р. № 0003412312/3 з тих же самих підстав, що й осопрюване рішення від 06.05.2010 р. № 0003412312/0.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" ґрунтувалися на договорі поставки від 24.06.2008 р. № SP-374/08.

Згідно зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" здійснювалась поставка продукції (масло нерафіноване соняшникове в розмірі 1 850 тон), що підтверджується виданою ним податковою накладною від 27.06.2008 р. № 600 на суму 17 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ –2 833 333,00 грн.). В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. На думку позивача, зазначена податкова накладна від 27.06.2008 р. № 600, як це передбачено податковим законодавством, є документом, що дає йому право на податковий кредит в розмірі 2 833 333,00 грн.

Суд звертає увагу, що викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності зазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" в силу своєї недійсності (нікчемності) до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел суб’єкта господарювання на вчинення такого правочину.

Судом встановлено, що відповідачем жодними доказами не доведено умислу позивача на вчинення правочину, що порушує публічний порядок.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (масло нерафіноване соняшникове в розмірі 1 850 тон) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковою накладною від 27.06.2008 р. № 600. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов’язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пост" на загальну суму 4 250 000,00 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 1 416 667,00 грн.) є необґрунтованим.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Спартак" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва:

№ 0003412312/0 від 06.05.2010 р.;

№ 0003412312/1 від 11.06.2010 р.;

№ 0003412312/2 від 30.08.2010 р.;

№ 0003412312/3 від 22.11.2010 р.

          Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Спартак" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій