Рішення

від 29.01.2008 по справі 17/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  29.01.08                                                                                                         Справа № 17/343

За позовною заявою ТзОВ “Франс Гардінер Україна”, м. Київ

До відповідача: ТзОВ “НВП ”ЕРГО”, с. Малехів

Про стягнення 44 420,56 грн.  

                                                                                                Суддя  У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Коцюбинська Л.С.–представник (Довіреність від 09.10.2007р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

Ухвалою суду від 29.11.2007р. порушено провадження у справі за позовом ТзОВ “Франс Гардінер Україна”, м. Київ до ТзОВ “НВП ”ЕРГО”, с. Малехів про стягнення 44 420,56 грн. та призначено до розгляду на 15.01.2008р.

З підстав, виклалених в Ухвалі суду від 15.01.2008р. розгляд матеріалів справи відкладався.

Представник позивача здійснив уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 37 294,19 грн, інфляційні в розмірі 1 864,76 грн., 3 % річних в сумі 566,87 грн. та пеню в розмірі                              4 117,27 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав хоч і був належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Спір розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

18.10.2006р. між сторонами у справі було укладено Договір постачання товару, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався постачати, а відповідач приймати та оплачувати на умовах та в порядку, визначається даним Договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікації та накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

На виконання зобов'язань за Договором, 14.12.2006р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 37 294,19 грн., що підтверджується Видатковими накладними: № ФГ - 0000065 від І4.12.2006р. - на суму 12 432,96 грн., № ФГ - 0000066 від 14.12.2006р. - на суму 11 744,80 грн., № ФГ - 0000067 від 14.12.2006р. - на суму 319,08 грн., № ФГ - 0000068 від 14.12.2006р. - на суму 319,08 грн., № ФГ - 0000069 від 14.12.2006р. - на суму 319,08 грн. та № ФГ - 0000070 від 14.12.2006р. - на суму 12 159,19 грн. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до п. 6.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату придбаного товару протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з моменту  отримання  товару.

Як встановлено в процесі розгляду спору, відповідач своїх зобов'язань за Договором належно не виконав та оплати за поставлений товар не здійснив.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представників сторін в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

 П. 2 ст.625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до уточненого розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 1 864,76 грн., сума 3 % річних становить 566,87 грн.

У позовній заяві ТзОВ “Франс Гардінер Україна”, просить суд згідно п. 9.2 Договору постачання товару б/н від 18.10.2006р.  стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення, що становить 4 117,27 грн.

Однак, у Видаткових накладних, на які позивач посилається як на доказ поставки товару міститься посилання на Договір № ФГ-0000016 від 13.07.2006р. На вимогу Ухвали суду від 29.11.2007р. позивач вказаного Договору не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів поставки товару саме на умовах Договору б/н від 18.10.2006р., а також не надав Договору № ФГ-0000016 від 13.07.2006р.  , позовні вимоги в частині стягнення пені належить залишити без розгляду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України .          

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 202, 216 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 80, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягути  з ТзОВ “НВП ”ЕРГО” (80383, львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Коновальця, 31-Б. Р/р 26006276263001 в ЗГРУ КБ Приватбанк м. Львів, МФО 325321, ЗКПО 22356269)  на користь ТзОВ “Франс Гардінер Україна” (01021, м. Київ, вул М. Грушевського, 28/2. П/р 26002010000546 в ТзОВ “УніКредит Банк” філія у м. Києві, МФО 300744, код у ЄДРПОУ 33744152) 37 294,19 грн. боргу;                 1 864,76 грн. інфляційних нарахувань, 566,87 грн. 3 % річних, всього –                             39 725,82 грн.; 397,25 грн. державного мита та 105,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 4 117,27 грн. пені позов залишити без розгляду.

4.   Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.