Рішення

від 07.02.2011 по справі 8/96-10-5213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/96-10-5213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.Справа  № 8/96-10-5213

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кабанець Р.І.,

від відповідачів:

1)          ДП „Одеська залізниця” Гордієнко М.В.,

2)          ТОВ „Донбасвуглепереробка” не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” про стягнення 3699,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/96-10-5213, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 10.01.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 10.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2011 р., у судовому засіданні 24.01.2011 р. –на 07.02.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” з невідомих причин не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі –ВАТ „Західенерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (далі –ТОВ „Донбасвуглепереробка”) вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 3699,33 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Західенерго” посилається на ст.924 ЦК України, ст.ст.24,31,110,118,122,127,129 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказами Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, договір поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, специфікацію від 30.07.2010 р. № 08/10-Л, залізничну накладну від 11.08.2010 р. № 52487353, комерційний акт від 15.08.2010 р. БО 646498 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до нього відмовити, оскільки завантаження в технічно не справний вагон здійснювалось силами та засобами ТОВ „Донбасвуглепереробка”. Окрім цього, рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника, не надано.

ТОВ „Донбасвуглепереробка” у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність передумов для задоволення позову за його рахунок, т.я. під час навантаження вчинено всі дії для забезпечення транспортабельності вугілля, про що свідчить прийняття останнього до перевезення. Крім того, на думку ТОВ „Донбасвуглепереробка”, технічну справність вагону має визначати залізниця. Додатково відправник повідомив суд про те, що дійсну вартість товару назвати не може в зв'язку з тим, що не є власником вугілля.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ВАТ „Західенерго” та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 11.08.2010 р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ „Донбасвуглепереробка” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 65752636 з вугільним концентратом у вологому стані в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52487353 на маршрут або групу вагонів.

Згідно відміток у накладній вугілля завантажене у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.

15.08.2010 р. складено акт про технічний стан вагону, згідно із яким у вагоні № 65752636 між армованими листами та поперечною балкою знаходиться щілина довжиною 60 см, шириною 5 см.

Того ж дня на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт БО 646498, яким встановлено, що: у вагоні № 65752636 знаходиться вологий вугільний концентрат; нетто 63550 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 5450 кг; вантаж, якого не вистачає, у вагоні міститися міг; навантаження рівномірне, на рівні бортів; вагон технічно не справний; між 6-7 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною 1 м, шириною 1 м, глибиною до полу; з обох сторін вагону маються природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків глибиною 1,2 м; вантаж не марковано; люки та двері закриті; теча відсутня; посередині між армованими листами та поперечною балкою знаходиться щілина довжиною 60 см, шириною 5 см; в порушення збірника 7 п.6 вантажовідправником не нанесена захисна плівка, не застосовано каток.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 3966,33 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 4760 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону –по специфікації від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачені п.6.1 угоди доплати за відсоток золи та вологості).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 11.08.2010 р. № 52487353 свідчить про укладення між ТОВ „Донбасвуглепереробка” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 65752636 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Статтею 31 Статуту залізниць України зобов'язано залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (абз.3 п.3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами)).

Господарський суд Одеської області, дослідивши текст акту про технічний стан вагону від 15.08.2010 р. № 40 та комерційного акту від тієї ж дати серії БО 646498, відзначає, що навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які ТОВ „Донбасвуглепереробка” могло побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило, в зв'язку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення.

Крім того, як зазначено вище, відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.

Відмітки у накладній суперечать відомостям комерційного акту, відповідно до яких: вантаж не марковано; в порушення збірника 7 п.6 вантажовідправником не нанесена захисна плівка, не застосовано каток.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу”.

В п.3.21 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) визначено „... Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із „шапкою”, а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із „шапкою”, нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без „шапки”, без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу”.

Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону”.

З огляду на наведене, зміст комерційного акту від 15.08.2010 р. БО 646498 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля у вагон відкритого типу, неподання заперечень на вказані акти в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу і за недотримання ним обов'язку застосовувати заходи по збереженню дрібних фракцій вугілля.

Разом з тим, документально підтвердженим являється непроведення ДП „Одеська залізниця” перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення цивільно-правової відповідальності також на перевізника.

Правомірність останнього твердження суду випливає із тексту комерційного акту, яким установлено наявність на поверхні вугілля воронкоподібного поглиблення, походження якого з незалежних від нього причин ДП „Одеська залізниця” не доведено.

За таких обставин, беручи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, господарський суд відзначає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Враховуючи викладене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду від 10.12.2010 р., 10.01.2011 р. платіжними дорученнями та авізо, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка названа у специфікації від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.

Між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5082, т.я. концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Не спричиняє зворотній наведеному висновок те, що процент вологості вугілля є меншим, ніж передбачено технічними вимогами для даного різновиду палива, оскільки Правила видачі вантажів пов'язують норму природної втрати тільки з фактом вологості, а не її певним відсотком.

Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу із застосуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 4070 кг, а з ТОВ „Донбасвуглепереробка” підлягають стягненню кошти в сумі 1581,54 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 4070 кг + 20% ПДВ = 3033,84 грн. + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП доплати по вологості –3,51% в сумі 106,49 грн. та зольності –0,75% в сумі 22,75 грн.; всього –3163,08 грн. / 2).

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 11.08.2010 р. № 52487353 у вагоні № 65752636. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 10.12.2010 р., 10.01.2011 р. та 24.01.2011 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (85485, Донецька обл., м. Українськ, вул. Октябрьська, 1; код 32011542) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555) 1581/одна тисяча п'ятсот вісімдесят один/грн. 54 коп. вартості недостачі вантажу, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 09.02.2011 р.

                Суддя                                                                                       Лічман Л.В.