Постанова

від 11.02.2008 по справі 14/49пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/49пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.01.2008 р.                                                                           справа №14/49пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Ушаков Г.М. за довіреністю, Дарницький І.Г. (згідно з витягом з протоколу),

від відповідача:Любач В.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від05.11.2007 року

по справі№14/49пн

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ

доЗакритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області

проповернення майна, яке належить власнику

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006р. до господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ (позивач) із позовом до Закритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області  (відповідач) про повернення майна, яке належить власнику.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2007 р. позовні  вимоги задоволені частково, зобов»язано  відповідача  повернути  позивачу  гараж, будівлю кладових, будівлю АБК, дільничу  виробничу  базу, кран ЄДК-300, кран КДЄ-253, автокран,  бульдозер ДЗ-110, бульдозер ДЗ, трактор Т-150, бульдозер ДТ-75, машину УПМ-1, трактор Т-150, електричну  станцію АБ-4, електричну  станцію АБ-4, електричну  станцію АБ-4, електричну  станцію АБ-4, електричну  станцію АБ-4, хоппер-дозатор, хоппер-дозатор, ЗИЛ-130, ЗИЛ-130, КАМАЗ, А/причеп МАЗ, причеп  тракторний, платформу 4-осн., платформу 4-осн., платформу 4-осн., платформу 4-осн., платформу 4-осн., платформу 4-осн., платформу 4-осн., а всього 32 найменування. В задоволенні позовних  вимог в іншій частині відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим  рішенням суду,  подав  апеляційну скаргу в якої просить  скасувати рішення  господарського суду та  відмовити у  задоволенні  позовних  вимог  позивачу. Свої  вимоги заявник  мотивував тим, що  рішення є незаконним та необґрунтованим, судом  порушені  норми  матеріального права.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з  огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги про повернення майна, яке  належить  позивачу на  праві  власності,  а саме: „верт. сверл, станок, токарно-винт. станок, станок   комб., молот МА-4129, компресор МТФ-415, станок наст.сверл. СНС-10, лебедка НМ –3, кран ж/д ЄДК, кран Ж/Ж ЄДЗ 253 №123, козловой кран КС-10, козловой кран КДЄ-253, автокран, захват 10тн присп., бульдозер ДЗ 110А-2, Подъемно-рихт.маш ЦРГЧ-3, МШСУ-4, Бульдозер ДЗ, Автопогрузчик 0-5тн , бензоколонка- 4шт., електротрансформатор 2 шт, трактор К-700, трактор Т-150К, трактор ДТ-75, машина УПМ-1, трактор Т-150К, ВПРС, ел. станція АБ-4 –5 шт., теодолит, нивелир –2 шт., платформа 4-х -  8шт., вагон-бітовка, дрезина ДГКУ –3 шт,  транспортер ж/ж, дрезина ДГКУ, хоппер-дозатор –16шт., шафа 2-х дверна –8 шт., шафа книжкова –6шт., вітальня «Березка»- 5шт.,ЄВМ «Єлектроніка»МК-59 –3шт.,хоппер-дозатор –10шт., шуруповерт –5шт., рихтовщик 2 шт, рельсосверильний станок- 4шт, решльсорезний станок –4шт, костилезабивщики3шт., друкувальна  машина «Листвиця»- 5шт. друкувальна  машина «Ятрань»- 2шт, кондиціонер 2шт,  установка «Псков»,  автомат АВ –2 –2шт,  часи електронні, друкувальна  машинка «Україна»-3шт, бойлер, холодільник «Кодри»- 4шт, шафа 3-х дверна  з антресолею, шафа 3-х дверна, телефонний  апарат –2шт,  холодільник «Снайге»3шт, обчислювальна  машина «Ситизен»та «СДС-839», ЗИЛ-130-08-70 (1971р.), ЛИЛ-130-33-81 (1977р.), автобус КАВЗ-685-10-00 (1982) ЗИЛ-130-82-72 (1981), КАМАЗ 30-89 (1983р),ЗИЛ 130-92-67 (1985р.), ЗИЛ 130-41-01 (1985р.), бойлер 04-36, Автозапрвка ГАЗ 06-75, ЗИО-130-37-59 (1988р.),  автобус ПЗАС 53-50 (1989р.), КАМАЗ 36-99 (1988р.), ЗИЛ-Г30 42-63, КАМАЗ 19-30 (1992р.), УАЗ 3962-01-51-62 (1992р.),  А/ причеп МАЗ 03-07, А/ причеп МАЗ 8925 23-04, причеп тракторний ЗПТС, А/причеп ПЛ 2212 05-76,  будівля  вагової  майстерні  3 уч-к, контора 3 уч-к, гараж Мак.ПМС, будівля кладовищ Мак. ПМС, будівля АБК Мак.ПМС, участкова  база виробнича Мак. ПМС,  звенозбірна база ст. Чайкіна”.

Кожна одиниця майна визначена позивачем як така, що має індивідуально-визначені  ознаки,  зокрема, найменування  та  рік введення її до експлуатації.

Свої  вимоги  позивач  обґрунтовує  тим, що  вищезазначене  майно 10.05.97р.   було  передано в  довірче користування ДП Макіївської шляховій машинній станції" ВАТ «Трест Укрремпутьчормет», яке  несло  повну  майнову  відповідальність за  його  схоронність. Після  перереєстрації ДП Макіївської шляховій машинній станції" ВАТ «Трест Укрремпутьчормет»в  ЗАТ «Макіївська шляхова  машинна станція»відповідач незаконно  та  безпідставно   володіє спірним  майном та  не  повертає  його  законному  володільцю –позивачу.

Матеріалами  справи встановлено, що  відповідно до Наказу Міністра чорної металургії № 384 від 12.10.1970 р. у складі „Треста Укрремшляхчормет” було створено Макіївську госпрозрахункову ремонтну дільницю та перетворено її в шляхову машинну станцію. Відповідно до Наказу № 384 від 12.10.1970 р. Макіївським заводом  ім.С.М.Кірова, Макіївським коксохімічним заводом, Ясинуватським коксохімічним заводом було передано Макіївській шляховій машинній станції основні та оборотні засоби.

На базі Державного підприємства  „Трест Укрремшляхчормет” було створено Відкрите акціонерне товариство „Трест Укрремшляхчормет”, відповідно до Наказу Виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 107 від 27.12.1994 р.

Рішенням правління Відкритого акціонерного товариства „Трест Укрремшляхчормет” від 10.05.1997 р. на базі Макіївської шляхової машинної станції було вирішено створити Дочірнє підприємство „Макіївська шляхова машинна станція” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет”.      

Дочірнє підприємство „Макіївська шляхова машинна станція” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет” було зареєстровано в передбаченому законом порядку  12.11.1997 р, тобто з цього моменту воно набрало ознак юридичної особи.

Змістом  Статуту  ДП  «Макіївська  шляхова машинна  станція ВАТ «Укрремшляхчормет»від 12.11.1997р.  не конкретизовані відомості щодо майна, яке передано засновником –позивачем  Підприємству.

Арбітражним судом Донецької області 15.01.2001р. було порушено провадження у справі 33/1Б про банкрутство Дочірнього підприємства „Макіївська шляхова машинна станція ” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет”, внаслідку чого воно було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство „Макіївська шляхова машинна станція”, яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства  „Макіївська шляхова машинна станція” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет”.

Отже відповідач є правонаступником Дочірнього підприємства „Макіївська шляхова машинна станція ” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет” (далі-Підприємство).

Відповідно  до  ст. 387  ЦК України, на   яку  посилається  позивач  в  обґрунтування  позовних  вимог, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже об»єктом дослідження  в межах  предмету позовних  вимог  в  даній  справі  є обставини  володіння спірним майном відповідача та  наявність права  власності   позивача на це майно.

Позивач  у якості доказу передачі  спірного  мійна  Підприємству  посилається  на  рішення  правління  ВАТ «Укрремшляхчермет»від 10.05.1997р. та Додаток  №1 «Відомості майна Укрремшляхчермет»(далі - Рішення), де зазначений перелік майна, що має бути  передано майбутній новоствореній особі в довірче  користування.  Вказаний перелік співпадає із переліком майна, витребування якого є предметом спору.

Оскільки на вказаний момент Дочірнє підприємство „Макіївська шляхова машинна станція ” ВАТ „Трест Укрремшляхчормет” ще не набуло ознак юридичної особи, позивач у якості другої підстави передання спірного майна Підприємству, посилається на Договір  №1 від 08.01.98р., який  був  укладений  між  засновником  ВАТ «Укрремшляхчормет»та  ДП «Макіївська ШМС»ВАТ «Укрремшляхчормет».

Відповідно до вказаного Договору,  відповідач  прийняв  на  себе  зобов»язання  продовжити  основну підрядно-ремонтну діяльність позивача на   підприємствах  Донецької   області шляхом  укладення з  підприємствами  господарських  договорів на  виконання  капітальних та  середніх  ремонтів ж/д шляхів та  стрілочних   переводів, крім  інших  видів діяльності, відповідно  до  Статуту Макіївської ПМС як  дочірнього  підприємства.

Отже предметом вказаного Договору не є передача в користування або відчуження будь-якого майна позивача Підприємству, а  також  встановлення правових  підстав володіння відповідача спірним  майном. Другий   розділ  Договору  регулює  відповідальність сторін  за  Договором та  не  змінює і  не  доповнює його  предмет.

Оцінивши вищенаведені  документи, судова  колегія  не  може  прийняти  їх у  якості  доказу  або правової підстави передачі  спірного  майна Підприємству, оскільки перше  - Рішення - прийнято  позивачем  в однобічному  порядку  та  ще до створення Підприємства, як юридичної осби, тобто Підприємство  на той момент не мало цивільних  прав та обов»язків, не виступало від свого імені як окремий учасник цивільно-господарських правовідносин, а другий –Договір - не  охоплював своїм  предметом передачу спірного  майна або  підстави  його  знаходження  у Підприємства.

 Відповідних  актів  приймання-передачі  майна, або інших документів, що підтверджують відповідну  передачу  майна та ії підстави,  в  матеріалах  справи  також  не  міститься.

Відповідач визнає наявність у нього  частини спірного  майна у теперішній час (32 найменування),  у підтвердження  чого надав   Акт  від 01.07.07 (а.с. 75 т.3).

Отже доказів знаходження на  теперішній час  у відповідача  решти  спірного майна позивачем не  надано, відповідачем  вказаний факт оспорюється, тому висновок суду першої інстанції про відмову  у  зобов»язанні  відповідача  повернути  позивачу решту  майна  є вірним.

У підтвердження правових підстав  знаходження майна,  що  зазначено  в Акті  від 01.07.07р., відповідач  посилається на передачу вказаного майна з балансу  Підприємства  при реорганізації  останнього  в процесі  банкрутства, внаслідок  чого  був  створений  відповідач.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (у редакції на  момент спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами  ст. 21 ЗУ «Про власність» (в редакції, що діяла  на  момент спірних правовідносин) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Судова колегія вважає, що обидві сторони не надали належних доказів набуття права власності на вищевказане індивідуально-визначене  майно.

Відповідно до п. 3.4. Статуту Дочірнього підприємства „Макіївська шляхова машинна станція”, зареєстрованого розпорядженням  міського голови №546р від  12.11.1997 р., підприємство має право володіти, користуватися та розпоряджатися від свого імені всім майном, яке передано йому засновником.

Будь яких  доказів передачі засновником (позивачем) Підприємству конкретного  майна відповідно  до  вимог  цього пункту Статуту сторонами не  надано.

Також надані сторонами бухгалтерські  документи у  якості  доказу належності  спірних речей, не  містять  посилання на  конкретне  майно, тобто співвіднести його із  спірним переліком не  уявляється  можливим.

Отже є вірним  висновок  суду  першої  інстанції про  те, що факт знаходження  майна на балансі, факт передачі з балансу на баланс,  не є правовою підставою набуття права власності, а є лише формою бухгалтерського  обліку.

Як вбачається  із змісту акту від 01.07.07р., відповідачем визнана  наявність  певного  нерухомого майна та  декілька транспортних засобів.

Ухвалою Донецького апеляційного  господарського суду  від 16.01.08р. від  КП "БТІ у м. Макіївка"  було  витребувано відомості щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме будівлю вагової майстерні III ділянки 1986р., контору III ділянки 1986р., гараж Макіївської ШМС 1986р., будівлю кладовищ Макіївської ШМС 1986, будівлю АБК Макіївської ШМС 1988р., дільничну  виробничу базу Макіївської ШМС 1988р.,  звеносборочну базу ст. Чайкіна Макіївської ШМС 1989р., яке розташовані за адресою: вул. Металургійна, 47, м. Макіївка Донецької області та є предметом спору.

Листом  від 21.01.08р. №1/35-03-06 КП "БТІ у м. Макіївка" повідомило суд, що  відомості про  реєстрацію права  власності  на  вищезазначене  майно відсутні.

Відповідно  до Постанови КМУ від 1998.09.07, "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами про  що видаються відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) із вказанням власника.

Згідно   наданих відповідачем  свідоцтв  про  державну реєстрацію    транспортних  засобів:- КАМАЗ 5511 №36863 ЕВ, ЗИЛ 431410 №АН3605 ВЕ, ЗИЛ 130 №АН3604ВЕ,  ЗИЛ 133гя №АН360ВЕ, МАЗ 8925 №09743ЕА, причеп ЗПТС, трактор ДЗ-110А, трактор б-158, трактор б-150К, трактор-150К, бульдозер ДТ-75 (3шт) –є  зареєстрованими  за  відповідачем у теперішній час.

Позивачем  відповідних  відомостей   до  суду  не  надано.

Відповідно  до  ч.2 ст328  ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 ЦК України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлення  права  власності  на    спірне  майно  не  охоплюється предметом позовних вимог.

Отже судова  колегія  не  вбачає   законних  підстав до  зобов»язання відповідача повернути  позивачу  спірне  майно, оскільки  позивачем  не  доведено наявність  права  власності  на  зазначене  майно у передбаченому законом  порядку.

Отже, суд вважає заявлені    вимоги  позивача безпідставними та  такими, що  не  підлягають  задоволенню.

Суд  першої  інстанції,  частково  задовольнивши  позовні   вимоги  дійшов помилкового висновку щодо  наявності права власності позивача  на  відповідну частину  спірного  майна, оскільки відсутність доказів права  власності відповідача на  спірне   майно не свідчить про автоматичну наявність такого права  у  позивача. Отже  судова колегія вважає,  що рішення  господарського суду від  05.11.07р. по справі  №14/49пн підлягає скасуванню  в  частині  задоволення  позовних  вимог  про зобов»язання  відповідача   повернути майно  у кількості 32 найменувань,  через недоведеність  обставин, що  мають  значення  для  справи, які  місцевий  господарський  суд визнав встановленими, а  саме на підставі  ч. 1 п.2 ст. 104 ГПК України. В  задоволенні позову в  цій  частині  слід  також відмовити.

В  іншій  частині  рішення господарського суду від    05.11.07р. по справі  №14/49пн  підлягає залишенню   без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі  покласти  на    позивача, стягнувши  з останнього  51 грн. на користь відповідача як відшкодування  сплаченого державного мита за  подання  апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від  05.11.07р. по справі  №14/49пн   скасувати  в  частині задоволення  позовних  вимог  Відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ  про зобов»язання Закрите акціонерне товариство "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області  повернути Відкритому акціонерному товариству "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ  майно та  розподілу  судових  витрат.

В скасованій  частині  прийняти  нове  рішення, яким в задоволенні  позовних  вимог Відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ до Закритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області про повернення майна, яке належить власнику  відмовити  повністю.

В іншій  частині  рішення господарського суду Донецької області від   05.11.07р. по справі  №14/49пн    залишити  без  змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" м. Дніпропетровськ на  користь Закритого акціонерного товариства "Макіївська шляхова машинна станція" м.Макіївка Донецької області 51 грн. державного мита.

          Доручити господарському  суду Донецької  області  видати  відповідний  наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС