Рішення

від 07.02.2011 по справі 16/172-10-5188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/172-10-5188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2011 р.Справа  № 16/172-10-5188

Господарський суд Одеської області

У складі судді  Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбанової А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явився;

Від відповідачів:

-          ТОВ „Офісно-промисловий термінал” –не з'явився;

-          ПАТ АКБ „Київ” –Молодюк А.Л. за дов. №21/199 від 03.09.2010р.;

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ві –Тал”  до  публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”, товариства з обмеженою відповідальністю  „Офісно-промисловий термінал” про визнання недійсним договору, -

                                                                      ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Ві –Тал” (далі по тексту ТОВ „Ві –Тал”) звернулося до господарського суду Одеської області  з позовом до  публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” (далі по тексту ПАТ „АКБ „Київ”), товариства з обмеженою відповідальністю „Офісно-промисловий термінал” (далі по тексту ТОВ  „Офісно-промисловий термінал”) про визнання недійсним договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №002/09, укладеного між ПАТ „АКБ „Київ” та ТОВ „Офісно-промисловий термінал” 03.11.2009р. В обґрунтування приведених вимог  позивачем висуваються доводи  про порушення його прав на отримання кредиту, яке укладається у застереженнях, встановлених умовами спірної угоди, на здійснення певних дій без згоди Банку як Кредитора, що призвело до неможливості ТОВ „Офісно-промисловий термінал” виступити в якості поручителя ТОВ „Ві –Тал” при отриманні ним кредиту у ПАТ „Укрсоцбанк”, та, як наслідок, відмови ПАТ „Укрсоцбанк” у наданні  кредиту ТОВ „Ві –Тал”.

          ТОВ „Офісно-промисловий термінал” відзиву на позовну заяву не надало,   представник останнього жодного разу у судове засідання не з'явився, про  причини неявки суд не повідомило, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

ПАТ „АКБ „Київ” повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  сторін,  суд встановив наступне.

03.11.2009 року між ПАТ „АКБ „Київ”  (Кредитор) та ТОВ „Офісно-промисловий термінал”  (Позичальник) було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09, за умовами  якого Кредитор зобов'язався  на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених    даним договором,  надати грошові кошти окремими траншами  в межах  максимального ліміту заборгованості до 33 000 000 грн. з терміном повернення коштів до 02.11.2011 року.

Позивач стверджує, що повинний був отримати кредит у ПАТ „Укрсоцбанк”, а ТОВ „Офісно-промисловий термінал” погодилося  виступити поручителем за договором. Однак, ТОВ „Офісно-промисловий термінал” виступити поручителем ТОВ „Ві –Тал” перед ПАТ „Укрсоцбанк” не змогло з огляду на застереження, які були передбачені умовами договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09 від 03.11.2009р., укладеного між ПАТ „АКБ „Київ” та ТОВ „Офісно-промисловий термінал”. Так, умовами п.3.3.9. цього договору сторони домовилися, що Позичальник –ТОВ „Офісно-промисловий термінал” прийняв на себе зобов'язання без попереднього письмового погодження з Кредитором –ПАТ „АКБ „Київ” не здійснювати наступних дій на суму більше як 50 % суми максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1. цього договору, а саме: не отримувати кредити в інших банківських установах, не здійснювати аваль векселів, не надавати порук, не обтяжувати своє майно будь-якими зобов'язаннями та інше.

Посилаючись на те, що саме наведеними умовами спірної угоди були порушені   права ТОВ „Ві –Тал” на отримання кредиту, так як без поручительства банк відмовив товариству у наданні кредиту, позивач звернувся до господарського суду Одеської області    з даними вимогами, обґрунтовуючи їх приписами ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу   України.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних  наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони   та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою  статті 203  цього Кодексу. В свою чергу, частиною 1 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що правова позиція позивача, яке покладена в основу заявленого   позову, ґрунтується на порушенні його прав при укладанні спірної угоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),  громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Факт наявності порушеного права або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів є невід'ємною умовою для звернення до судових органів. Але, позивачем не було доведено суду ані факту порушення або оспорювання відповідачами його права або  інтересів як з  точки зору доказової бази, так і з точки зору дотримання діючого законодавства. Більш того, жодного доказу того, що позивач повинен був отримати кредит   у  ПАТ „Укрсоцбанк”  або доказів надання згоди з боку ТОВ „Офісно-промисловий термінал” виступити поручителем ТОВ „Ві –Тал” перед банком позивачем суду надано не було, хоча факт порушення прав позивача в будь-якому разі повинен обґрунтовуватися порушенням правової норми яка кореспондує із даним порушенням.   

Свобода договору є одним із основних засад цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з  ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  При цьому,  приписами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте,  позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України  не було доведено жодних порушень вимог діючого законодавства при укладанні спірної угоди.

Наведене дозволяє суду оцінювати доводи позивача про порушенні його прав при укладанні спірної угоди голослівними та декларативними, а, відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування при  вирішенні даного спору приписів ст. 203, ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим позов ТОВ „Ві –Тал” про визнання недійсним договору про  надання невідновлювальної кредитної лінії №002/09, укладеного між ПАТ „АКБ „Київ” та ТОВ „Офісно-промисловий термінал” 03.11.2009р. задоволенню не підлягає.

          Підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність як доведеності заявлених позовних вимог так і відсутність будь-якого правового обґрунтування їх пред'явлення, суд вважає законним та правомірним відмовити ТОВ „Ві - Тал” у задоволенні позову.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.       

Керуючись  ст.ст. 203, 215, 233, 626, 627, 628, 638   ЦК України,  ст.ст.  32, 33, 44, 49,  75, 82-85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 09.02.2011р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.