Постанова

від 31.03.2011 по справі 16/172-10-5188

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/172-10-5188

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" березня 2011 р. Справа № 16/172-10-5188

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-ТАЛ"

на рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2011 р.

у справі № 16/172-10-5188

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ-ТАЛ"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-промисловий термінал"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2010 р. ТОВ "ВІ-ТАЛ" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", ТОВ "Офісно-промисловий термінал" про визнання недійсними кредитного договору від 03.11.2009 р. № 002/09, укладеного між відповідачами, на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

          В обґрунтування позову позивач послався на те, що спірний кредитний договір порушує його права на укладення кредитного договору з ПАТ "Укрсоцбанк", оскільки спірний договір містить обов'язок узгодження ТОВ "Офісно-промисловий термінал" з ПАТ "АКБ "КИЇВ" можливий виступ ТОВ "Офісно-промисловий термінал" як поручителя за зобов'язаннями інших осіб.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2011 р. (суддя Желєзна С.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 09.02.2011 р., в задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності позовних вимог.

          Не погодившись з даним рішенням, ТОВ "ВІ-ТАЛ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на те, що спірний кредитний договір обмежує надані йому чинним законодавством права.

          ПАТ "АКБ "КИЇВ" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду –без змін як законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

          Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          03.11.2009 р. між ПАТ "АКБ "КИЇВ" (кредитор) та ТОВ "Офісно-промисловий термінал" (позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 002/09, за умовами якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

          Відповідно до п. 1.1 договору надання кредиту здійснюється траншами в межах максимального ліміту заборгованості до 33000000 грн. з терміном повернення коштів до 02.11.2011 р.

          Згідно з п.п. 3.3.9 договору позичальник зобов'язаний без попереднього письмового погодження з кредитором не здійснювати дії на загальну суму більше як 50 % суми максимального ліміту заборгованості, зокрема, не надавати порук.

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив, що ТОВ "ВІ-ТАЛ" відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України не надало доказів на підтвердження порушення ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" та ТОВ "Офісно-промисловий термінал" положень діючого законодавства при укладанні кредитного договору від 03.11.2009 р. № 002/09, а також доказів того, що спірний договір обмежує права позивача на укладення кредитного договору з ПАТ "Укрсоцбанк", тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

          При цьому, апеляційна інстанція додатково зазначає, що частиною 1 статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Позивачем на надано суду доказів порушення відповідачами його прав та законних інтересів.

          Крім того, в матеріалах справи відсутні докази:

- звернення позивача до ПАТ "Укрсоцбанк" з пропозицією укласти кредитний договір;

- згоди ТОВ "Офісно-промисловий термінал" виступити поручителем за цим договором;

- відмови ПАТ "Укрсоцбанк" від укладення договору в зв'язку з тим, що ТОВ "Офісно-промисловий термінал" не може виступити поручителем позивача через застереження, зазначене в п. п. 3.3.9 кредитного договору від    03.11.2009 р. № 002/09, укладеного між відповідачами.

          Таким чином, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2011 р. у справі № 16/172-10-5188 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  Л.І. Бандура

          Суддя                                                                      Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                      В.Б. Туренко