Ухвала

від 07.02.2011 по справі 16/37-10-1054

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/37-10-1054

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"07" лютого 2011 р.Справа  № 16/37-10-1054

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді  - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Охотніков В.В. за довіреністю № 17-1170 від 15.12.2010р.

Від заявника:  Стрижак В.П. /директор/

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.ст. 112-114 ГПК України,  заяву товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Калинка” (вх. № 168/2011) від 17.01.2011р. про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення по справі за позовом Іллічівської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Калинка” про  знесення самовільно збудованої споруди,  -  

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 року Іллічівська міська рада Одеської області звернулася до господарського суду Одеської області з позовними  вимогами  до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Калинка”  (далі по тексту ТОВ „Калинка”) про  зобов'язання усунути перешкоди у  володінні земельною ділянкою під самовільно зведеною спорудою з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна 3-а, вул.. Леніна 1 та вул.. Корабельна 2-а шляхом знесення самовільно зведеної споруди та повернення самовільно займаної земельної    ділянки. Свої доводи позивач обґрунтовував самовільним використанням відповідачем зазначеної земельної ділянки та зведенням без законних підстав споруди на цій земельній ділянці.

Рішенням від 02.06.2010р. по справі № 16 / 37 –10 –1054 господарським судом Одеської області позов Іллічівської міської ради Одеської області  було  задоволено, у зв'язку з чим зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Калинка” усунути перешкоди у володінні Іллічівською міською радою земельною ділянкою під самовільно зведеною спорудою з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна 3-а, вул.. Леніна, 1 та вул.. Корабельна, 2-а шляхом  знесення  самовільно зведеної споруди  та бетонної основи у дворах між будинками вул.. Леніна, 3-а, вул.. Леніна, 1 та вул.. Корабельна, 2-а; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю фірму „Калинка” повернути Іллічівській міській раді земельну ділянку під самовільно зведеною спорудою з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна 3-а, вул.. Леніна, 1 та вул.. Корабельна, 2-а.  Висновок суду мотивований тим, що у порушення вимог чинного законодавства України будівництво спірного об'єкту здійснювалося відповідачем за відсутності  правовстановлюючих документів  на земельну ділянку, на якій розташований  спірний об'єкт забудови, а також належним чином затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, що дозволило кваліфікувати будівництво  капітального гаражу з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна 3-а, вул.. Леніна 1 та вул.. Корабельна 2-а як  самочинне. Наведені висновки суду,  в силу приписів ч.4 ст. 376 ЦК України, ст. 212 Земельного кодексу України, були підставою для задоволення позову Іллічівської міської ради Одеської області про знесення самовільно зведеної споруди та повернення самовільно зайнятої земельної    ділянки.

           Постановою Одеського апеляційного господарського суду  від 15.07.2010р. рішення господарського суду від 02.06.2010р. у даній справі було залишено без змін.

17.01.2011р. ТОВ „Калинка” звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2010 р. по справі № 16 / 37 – 10 –1054. В обґрунтування зазначеної заяви ТОВ „Калинка” посилається на набуття ним права власності на споруду  з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна, 3-а, вул.. Леніна, 1 та вул.. Корабельна, 2-а за набувальною давністю на підставі 344 ЦК України, вказуючи, що товариство відкрито та безперервно володіє даним об'єктом нерухомості більш ніж десять років, обліковуючи будівлю гаража на своєму балансі з 1996 року. Заявник вважає, що  сплив у  січні  2011р. десятирічного строку набувальної давності, передбаченого ст. 344 ЦК України та  обчисленого з урахуванням Прикінцевих та перехідних  положень ЦК України, призводить до автоматичного набуття ним права власності на спірну будівлю  і тому дані обставини можуть вважатися нововиявленими обставинами. Крім того, до таких обставин заявник відносить і зміну, на його думку, з січня 2011р.  положень статті  344 ЦК України.

Крім того, до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2010 р. по справі № 16 / 37 –10 –1054 ТОВ „Калинка” було додано клопотання про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання заявника, судом у його задоволенні було  відмовлено, з огляду на відсутність у місцевих господарських судів повноважень зупиняти виконання судових рішень. Відповідно до  приписів ст. 121-1 ГПК України такі повноваження належать лише суду касаційної інстанції.

В свою чергу, згідно з усними поясненнями представника Іллічівської міської ради Одеської області, позивач проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на неможливість оцінки обставин, на які посилається заявник, в якості нововиявлених.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Виходячи із змісту наведених положень ст. 112 ГПК України, до нововиявлених обставин, на думку суду (п. 1 Роз'яснень ВГСУ від 21.05.2002 р. N 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”), відносяться  матеріально-правові факти,  на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 2 статті 112  ГПК  судове  рішення  може  бути переглянуто  за  наявністю двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після  прийняття судового рішення зі справи.  

Проте доводи заявника про сплив у січні  2011р. десятирічного строку набувальної давності, передбаченого ст. 344 ЦК України та  обчисленого з урахуванням Прикінцевих та перехідних  положень ЦК України, для набуття позивачем права власності на спірний об'єкт, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, з огляду на наступне.

Звертаючись до приписів  ст. 344 ЦК України слід зазначити, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При цьому, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Обставини, які полягають у спливі десятирічного строку набувальної давності виникли лише у  січні  2011р.,  а відтак, на момент прийняття господарським судом Одеської області 02.06.2010р. рішення по справі № 16 / 37 –10 –1054 не існували.

В свою чергу, як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року за №1 „Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановления рішення обставини.

Більш того, самий по собі сплив  десятирічного строку набувальної давності у жодному разі не свідчить про автоматичне набуття заявником права власності на спірну будівлю, оскільки приписами ст. 344 ЦК України встановлено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається в певному порядку, а саме:  за рішенням суду. Проте, наявність такого рішення заявником суду доведено не було.

Окрім цього, при прийнятті рішення у даній судом були враховані всі наявні в матеріалах справи докази, а саме рішення ґрунтувалося на зовсім інших фактах та законодавчих положеннях. Обставин спростовуючих факти самочинного будівництва відповідачем споруди з бетонною основою у дворах між будинками вул.. Леніна 3-а, вул.. Леніна, 1 та вул.. Корабельна, 2-а, та самовільного зайняття  ТОВ „Калинка” земельної ділянки під даною спорудою, які, передусім, і були покладені судом в основу  рішення від 02.06.2010р.,  заявником не приведено.

Крім того, судом критично оцінюються і безпідставні доводи заявника про зміну з січня 2011р. дії приписів ст. 344 ЦК  України, адже жодних змін до  вказаної норми протягом всього часу не вносилося. При цьому, законодавчі приписи ст. 376 ЦК України та ст. 212 Земельного кодексу України, якими, передусім, обґрунтоване рішення від 02.06.2010р. у даній справі, на теперішній час також чинні у тій редакції, що діяла на час прийняття цього судового рішення. У контексті викладеного додатково слід зауважити, що згідно з п. 1.4 Роз'яснень ВГСУ від 21.05.2002 р. N 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” скасування чи зміна нормативного акта, на якому грунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.  

З огляду на викладене, а також враховуючи, що  виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про те, що обставини, покладені Товариством в обґрунтування вимог щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2010р. по даній справі, не можуть бути прийнятими до уваги судом, оскільки не є нововиявленими та  не спростовують висновки, які було покладено в основу цього судового рішення.

Підсумовуючи наведене,  у задоволенні заяви ТОВ „Калинка” від 17.01.2011р. відповідно до ст.ст. 112-114 ГПК України слід відмовити, а рішення суду від 02.06.2010р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 112-114 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.          У задоволенні заяви від 17.01.2011р. товариству з обмеженою відповідальністю фірми „Калинка” –відмовити.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2010р. по справі № 16  /37 –10 –1054  залишити без змін.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.