Рішення

від 31.01.2011 по справі 5619-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5619-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311  

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2011Справа №5002-18/5619-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс», м. Кривий Ріг (50000, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40а)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління -15 Треста «Промбуд», м. Сімферополь (95006, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 30, оф. 8)

Про стягнення 878573,94 грн.          

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Коваленков Ю.В. – представник, довіреність від 11.01.2010 р.

Від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс», м. Кривий Ріг – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління -15», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 812982,23 грн. та пеню у розмірі 65591,71 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 2, 11, 526, 530, 549, 610, 625, 837, 854, 875, 879, 886 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 08.10.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір підряду №115 від 26.10.2009р., на підрядні роботи щодо виконання будівельних робіт при будівництві школи - колегіума у м. Севастополь по вул. Корчагіна. Згідно умов Договору, відповідач, остаточні розрахунки щодо оплати за виконані роботи повинен був здійснювати протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт по формі КБ-2В та формі КБ-3. На виконання вищенаведеного відповідачем, були підписані без жодних заперечень акти виконаних робіт на суму 4019438,4 грн., часткову оплату відповідачем було здійснено 13.10.2009 р. на суму 360000,00 грн. З 02.12.2009 р. до 04.06.2010 р. акти виконаних робіт  на суму 3206456,17 грн. Таким чином  сума основної  несплаченої заборгованості за Договором № 115 від 26.10.2009р. склала 812982,23 грн. Крім того, відповідно до умов Договору, відповідачу станом на 01.09.2010 р. за несвоєчасну оплату нарахована пеня у сумі 65591,71 грн. Надіслана на адресу відповідача претензія № 72 від 17.05.2010 р. щодо сплати основного боргу, відповідачем була проігнорована, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

02.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву щодо уточнення підстави позову, в якій просить врахувати, що в позовній заяві № 195 від 26.10.2010 р. невірно вказаний рік укладення договору підряду № 115, правильним є 2009 р, тому просить правильним вважати наступні реквізити Договору: Договір підряду № 115 від 26.10.2009 р. Суд прийняв заяву позивача до свого розгляду.  

14.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав детальний розрахунок пені по акту від 31.03.2010 р. станом на 01.09.2010 р., який суд залучив до матеріалів справи.

17.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання чотири рази не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, а не його обов'язок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління -15 Треста «Промбуд» (замовник) укладено договір підряду № 115.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за   договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 1.1. договору ,замовник доручає, а підрядник у межах договірної ціни виконує власними і залученими силами роботи по возведенню каркасу будівлі на об'єкті «Будівництво школи - колегіума у м. Севастополі», здає в обумовлені строки роботу змовнику, усуває на протязі гарантійного строку недоліки і дефекти, які виникли з вини підрядника.

Відповідно до ст. 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується  збудувати і здати  у встановлений  строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові  будівельний майданчик (фронт робіт),  передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок  не покладається на підрядника, прийняти  об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Пунктом 2 ст. 318 Господарського Кодексу України  передбачено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на виконання  окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських  та інших робіт.

Відповідно до п.п. 3.3.1.-3.3.3. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08..2000 року № 174  «Про затвердження Правил призначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000): «Договірна ціна – це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт,  згодна виконати  об'єкт  замовлення. Договірна ціна  входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником)_ із залучення субпідрядних організацій і погоджується  із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію,  який є невід ємною частиною контракту.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт по об'єкту вказується у відомості визначення договірної ціни. Відомість визначення договірної ціни приведена у додатку № 1 до договору.

Дослідивши у судових засіданнях договірну ціну (а.с. 1 т. 2), яка складена станом на 01.12.2009 року, судом встановлено, що усього договірна ціна по об'єкту «Будівництво школи - колегіума у м. Севастополі» складає 4795,22880 тис. грн.

На виконання умов договору позивачем було виконано відповідачеві підрядних робіт на загальну суму 4019438,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, складених по формі КБ-2, підписаних обома сторонами, а саме: акт від 25.12.2009 року на суму 1958397,60 грн., акт від 25.02.2010 року на суму 959865,60 грн., акт від 25.02.2010 року на суму 24478,80 грн., акт від 29.03.2010 року на суму 901832,40 грн., акт на суму 88204,80 грн., та довідкам про вартість виконаних підрядних робіт, складених по формі № КБ-3, які підписані обома сторонами на загальну суму 4019438,40 грн. При цьому суд звертає увагу, що при виконанні підрядних робіт позивач не перевищив договірної ціни по об'єкту «Будівництво школи - колегіума у м. Севастополі», яка складає 4795,22880 тис. грн.

Відповідно до частини 2 статті 854 Цивільного кодексу України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктом 4.2 договору підряду № 115 передбачено, що замовник щомісяця перераховує підряднику передплату у сумі 360000,00 грн., яка не може бути меншою ніж 10% від вартості об'єкту робіт на поточний місяць. Аванс надається на закупівлю необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів і повинен бути використаний на протязі 3-х місяців.

Судом встановлено, що такий аванс було перераховано відповідачем позивачу платіжним дорученням № 93 від 13.10.2009 року (а.с. 69 т. 1).

Договором підряду № 115 передбачено, що замовник здійснює проміжуточні і кінцеві розрахунки за виконанні роботи у продовж 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки вартості виконаних робіт по формі КБ-3, підписаних уповноваженими представникам сторін (пункт 4.3 договору).

Як встановлено судом, відповідач лише частково сплатив кошти за виконані підрядні роботи у загальній сумі 3206456,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 812982,23 грн. грн. за виконання підрядних робіт за договором підряду від 08.10.2009 року № 115 підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Проте частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України передбачають, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідач не представив суду доказів про недоліки у роботі підрядника так само, як і не представив суду доказів оплати коштів у повному обсязі за виконані позивачем підрядні роботи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі підряду передбачили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі актів, оформлених по формі № КБ-2в і довідки по формі № КБ-3, у продовж 10 календарних днів.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 812982,23 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача пеню  у сумі 65591,71 грн.

Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ст. 611 ЦК України  встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань  може забезпечуватися пенею.

Згідно частини 1  статі  548 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова  сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення  виконання.

Відповідно до  15.6 договору підряду № 115, за порушення строків оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно  ст.  3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань»   розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової  ставки  Національного  банку  України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши вимогу щодо стягнення пені у сумі 65591,71 грн. у рамках даної справи, суд прийшов до висновку, що така вимога підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Договором підряду № 115 передбачено, що замовник здійснює проміжуточні і кінцеві розрахунки за виконанні роботи у продовж 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки вартості виконаних робіт по формі КБ-3, підписаних уповноваженими представникам сторін (пункт 4.3 договору).

Дослідивши у судовому засіданні акти виконаних підрядних робіт, суд звертає увагу на те, що такі акти були підписані сторонами 25.12.2009 року на суму 1958397,60 грн., 25.02.2010 року на суму 959865,60 грн., 25.02.2010 року на суму 24478,80 грн., 29.03.2010 року на суму 901832,40 грн. Також сторонами був підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 88204,80 грн., при цьому в такому акті відсутня вказівка за який він місяць та відсутня дата його підписання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що пеня за несвоєчасну оплату коштів за договором підряду № 115 від 08.10.2009 року підлягає нарахуванню виходячи із заборгованості лише по чотирьом актам, а саме:  від 25.12.2009 року на суму 1958397,60 грн., від 25.02.2010 року на суму 959865,60 грн., від 25.02.2010 року на суму 24478,80 грн. та від 29.03.2010 року на суму 901832,40 грн.

У судовому засіданні позивач надав суд повний розрахунок пені у дійсній справі, відповідно до якого сума пені становить 56939,22 грн.

Перевіривши такий розрахунок, у якому відсутнє нарахування пені по акту на суму 88204,80 грн., суд знаходить його вірним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі лише 56939,22 грн. Щодо стягнення пені у сумі 8652,49 грн., суд цій частині позові відмовляє, у зв'язку із безпідставністю такої вимоги.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від  21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від  21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 878573,94 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 8785,74 грн., тоді як позивач платіжним дорученням № 423 від 05.07.2010 року перерахував державне мито у сумі 11376,17 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 2590,43 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

31.01.2011р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.02.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління -15 Треста «Промбуд», м. Сімферополь (95006, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 30, оф. 8; код ЄДРПОУ 36540288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс», м. Кривий Ріг (50000, м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40а; код ЄДРПОУ 31550223) 812982,23 грн. заборгованості, пеню у сумі 56939,22 грн., 8699,22 грн. державного мита та 233,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову щодо стягнення пені у сумі 8652,49 грн. у позові відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж-Сервіс», м. Кривий Ріг (50000м. Кривий Ріг, вул. Глинки, 40а; код ЄДРПОУ 31550223) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 8652,49 грн. зайве сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 423 від 05.07.2010 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.