Рішення

від 08.02.2011 по справі 42-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

42-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-26/42-2011

08.02.2011р.                                                                                                       Справа № 5002-26/42-2011

За позовом Приватного підприємства «Будпостач» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, б. 7А, офіс 318)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інструмент» (95011, м. Сімферополь, вул. Чехова, 2)

про стягнення 26500,33 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача – Корелін М.І., ю/к, довіреність №11 від 01.06.2010р.,

від відповідача – Посунько Ю.О., предст., дов. від 12.01.11р.

Суть спору: Позивач - Приватне підприємство «Будпостач» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інструмент» суми заборгованості у розмірі 26500,33 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що відповідачем не повернено позивачу грошові кошти за не поставлений товар які було сплачено в якості передплати.

Розгляд справи відкладався у зв'язку із витребуванням додаткових доказів, а також клопотанням відповідача.

У судовому засіданні яке відбулося 08.01.2011р. позивачем вимоги підтримано.

Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов, в якому вказується на те, що оскільки між сторонами не було обумовлено строків повернення стягуваної суми, у позивача не виникло право вимагати її повернення. Також йдеться про те, що направлена позивачем претензія у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України на думку відповідача не є вимогою про сплату спірної суми боргу. Крім того просив провадження у справі припинити із посиланням на ст. 80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

встановив:

Приватним підприємством «Будпостач» 28.11.2008р. на підставі виставленого відповідачем рахунку № СО-001-00116 від 27.11.2008р., було перераховано останньому в якості передплати грошові кошти у сумі 216500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 30).

Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже відповідач прийнявши від позивача грошові кошти у сумі 216500,00 грн. сплачені останнім в якості передплати за виставленим рахунком за № СО-001-00116 від 27.11.2008р., прийняв на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару.

05.12.2008р. відповідачем згідно банківської виписки (а.с. 29) було повернено позивачу сплачені ним грошові кошти у сумі 189999,67 грн., таким чином сума передплати здійснена позивачем за рахунком  СО-001-00116 від 27.11.2008р. склала 26500,33 грн. (216500,00-189999,67)

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки оплаченого товару на суму 26500,33 грн., за ним виникла заборгованість на вказану суму, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.12.2008р. (а.с. 9).

У претензії за № 110-юр від 01.12.2010р., яка отримана відповідачем 06.12.2010р, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 11), позивач просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 26500,33 грн. у строк 10 днів з дати отримання претензії та попередив, що в разі несплати вказаної заборгованості звернеться до суду із відповідним позовом.

Ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що претензія позивача із вимогою сплатити сформовану заборгованості у сумі 26500,33 грн. була отримана відповідачем 06.12.2010р., останній виходячи з положень ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був повернути позивачу вказані кошти у строк до 14.12.2010р.

Доказів сплати вказаних коштів як в строки визначені законом, так і на дату розгляду справи суду не подавалось.

У зв'язку з наведеним, вимоги позивача про стягнення сформованої заборгованості за передплачений товар у сумі 26500,33 грн., підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що направлена позивачем претензія від 01.12.2010р. у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України не є вимогою про сплату стягуваної заборгованості, не приймаються судом до уваги, оскільки наведена норма закону не визначає яким чином має бути оформлена вимога про сплату боргу, чи то у вигляді претензії, чи то в іншій формі. Виходячи з вказаної норми цивільного законодавства, вимогою є будь яке повідомлення боржника про необхідність сплатити суму боргу, оформлене у тому числі у вигляді претензії.

Також безпідставними є доводи відповідача про те, що у претензії відповідача нібито відсутня як така вимога сплатити заборгованість, а міститься лише пропозиція, адже у даній претензії чітко визначено про необхідність сплати заборгованості, встановлено строк у який має бути погашена заборгованість та повідомлення про те, що у разі несплати позивач буде змушений звернутись до суду із позовом про стягнення зазначеної в претензії суми у судовому порядку. Виходячи з доводів відповідача, у претензії позивач мав лише вказати про те, що саме вимагає сплатити заборгованість, однак це є хибним, оскільки  виходячи з правил ділового обороту в вимозі про виконання певних дій у тому числі сплатити заборгованість, кредитор просить боржника, або як зроблено позивачем пропонує боржнику у добровільному порядку погасити заборгованість.

Клопотання відповідача наведене у відзиві на позовом про припинення провадження  по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним. Виходячи з положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У відповідності із вказаною нормою процесуального законодавства, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадках якщо припинено існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. При цьому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже у даному випадку для існування підстав для припинення судом провадження по справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, мають бути додані докази сплати відповідачем на користь позивача спірної суми грошових коштів, що у свою чергу усувало б спірне матеріальне правовідношення між сторонами. Таких доказів до матеріалів справи не надано, а відтак підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, не має.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню саме на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інструмент» (95011, м. Сімферополь, вул. Чехова, 2; код ЄДРПОУ 33433941) на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, б. 7А, офіс 318; код ЄДРПОУ 24267110) заборгованість у сумі 2650,33 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 265,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Медведчук О.Л.