Постанова

від 01.02.2008 по справі 13/163-5012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/163-5012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2008 р.Справа № 13/163-5012

 12 год. 55 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стопника С.Г.             

при секретарі судового засідання  Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія", вул. Об'їздна, 12/25.33, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720           

до відповідача:  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000  

За участю представників сторін:

позивача:          Козира М.Я. - директор

                              Грицаєв П.М. -  доручення   № б/н  від 04.12.07 р.

відповідача:          Полівчак С.С. -  довіреність   № 35/7/10-015  від 08.01.08 р.

                              Кривик Л.В. –довіреність №128/7/10-015 від 08.01.2008р.

Суть справи:

        про скасування податкових повідомлень-рішень №0004352305/08004 та №0004362305/08005 від 29.11.2007р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: матеріалами перевірки встановлено факт реалізації продукції позивачем пов'язаним особам та іншим підприємствам, які перебувають на іншій системі оподаткування по цінах нижче звичайних, що привело до заниження валового доходу за ІV кв. 2006р. на 3603 грн. за І кв. 2007р. на 6761 грн., за ІІ кв. 2007р. на 17484 грн., за ІІІ кв. 2007р. на 8322 грн., а всього на суму 36170 грн.; позивач включав до валових витрат вартість мобільного зв'язку та послуг Інтернету, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, що привело до завищення валових витрат за ІV кв. 2006р. на 1824 грн., за І кв. 2007р. на 1891 грн., за ІІ кв. 2007р. на 2128 грн., за ІІІ кв. 2007р. на 2442 грн., а всього на суму 8285 грн.; позивач оплачуючи послуги мобільного зв'язку, які не пов'язані з господарською діяльністю використовував неправомірно, сплачене ПДВ в якості податкового кредиту та реалізовуючи продукцію за нижчими від звичайних цін, цінами пов'язаним особам та підприємствам з іншою системою оподаткування фактично занижував податкові зобов'язання по ПДВ, що разом привело до заниження ПДВ за жовтень 2006р. на 869 грн., за листопад 2006р. на 12 грн., за грудень 2006р. на 205 грн., за лютий 2007р. на 237 грн., за березень 2007р. на 1493 грн., за квітень 2007р. на 862 грн., за травень 2007р. на 1229 грн., за червень 2007р. на 1832 грн., за липень 2007р. на 314 грн., за серпень 2007р. на 1259 грн., за вересень 2007р. на 581 грн., а всього на суму 8893 грн.  

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.

В засіданні оголошувались перерви до 25.01.2008р. та до 01.02.2008р., в зв'язку з клопотанням відповідача та наданням можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. за результатами якої складено акт №10892/23-222/30495869 від 20.11.2007р. та прийняті податкові повідомлення-рішення №0004362305/080005, №0004352305/080004 від 29.11.2007р. про донарахування та стягнення відповідно 11114 грн. податку на прибуток та 2441,4 грн. санкцій, 8893 грн. ПДВ та 4446,5 грн. санкцій.

Як видно з акту перевірки відповідач констатував: заниження позивачем валового доходу в період ІV кв. 2006р. –ІІІ кв. 2007р. на загальну суму 36170 грн. в результаті продажу пов'язаним особам та підприємствам з іншою системою оподаткування продукції за нижчими цінами ніж звичайна ціна (стор. 6-8); завищення валових витрат в період ІV кв. 2006р. –ІІІ кв. 2007р. на загальну суму 8285 грн. за рахунок включення до витрат послуг мобільного зв'язку та інтернету, що не пов'язані  з господарською діяльністю (стор. 8-9), що разом привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11114 грн. (стор. 9 п.3.1.4); в зв'язку з продажем продукції пов'язаним особам і іншим підприємств з іншою системою оподаткування за нижчими від звичайних цін та незаконного включення сплаченого ПДВ у вартості послуг мобільного зв'язку та інтернету до податкового кредиту коли такі послуги не відносяться до господарської діяльності, позивачем занижено ПДВ в період жовтень 2006р. –вересень 2007р. на загальну суму 8893 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи зі слідуючого:

- в акті перевірки в порушення вимог п/п 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не доведено, що ціна продукції проданої пов'язаним особам та особам на іншій системі оподаткування не відповідає рівню звичайної ціни. В акті висвітлено лише зміст п.1.20 вказаного закону не вказуючи, яка звичайна ціна і як вона фактично визначалась, чому в додатку №1 до акту різниця, як порушення вираховувалась від найвищих цін і чому найвищі ціни брались за звичайні, та чому не взято обґрунтування цін у позивача. Необґрунтовано та в порушення п/п 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до додатку №1 та вирахування різниці від продажу продукції за цінами нижчими від звичайних, включено платників податку на прибуток (як то ТОВ «Агрохімзахист»).

- згідно п/п 1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань (як вчинив відповідач) платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Тобто закон встановив єдину процедуру для донарахувань податків при визначенні звичайних цін, іншого шляху немає і не дозволено. Ст.19 Конституції України вказує на те, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим відповідачем застосовано іншу процедуру, оскільки ним дії згідно п/п 4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ не вчинялись. Слід зазначити, що Закон України №2181 є спеціальним з питань оподаткування і згідно п/п 4.3.4 п.4.3 ст.4 цього закону застосовувати непрямі методи визначення податкових зобов'язань з підстав не передбачених п.4.3 цього закону не дозволяється. А така підстава, як визначення зобов'язань при застосуванні звичайних цін не передбачена. Крім того п/п 4.3.3 п.4.3 ст. 4 Закону України №2181 передбачає, що визначення податкових зобов'язань за непрямими методами проводиться за методикою затвердженою законом, якої фактично на момент перевірки, прийняття оскаржуваного рішення та розгляду справи, немає.

Разом з тим позивачем подано Положення про порядок розрахунку цін та застосування системи знижок покупцям від 12.01.2006р., в основу якого для цінової політики покладено такі показники, як кількість закуповуваної продукції, порядок розрахунків (попередньої чи на умовах товарного кредиту) довготривалі договірні зв'язки, сезонність, стан дійсності до використання продукції, конкуренція тощо. З огляду на це та обґрунтування позовних вимог, суд не вбачає взагалі будь-яких порушень чи зловживань у ціноутворенні позивача.

Щодо валових витрат позивача пов'язаних з вартістю послуг мобільного зв'язку та інтернету слід зазначити, що позивачем подані накази та положення з приводу використання для виробничих цілей, як мобільного зв'язку так і  інформації інтернету з обмеженням тобто лімітом використання. На думку суду, позивачем достатньо обґрунтовано причетність цих витрат до підготовки, організації, продажу продукції, що узгоджується з п/п 5.2.1, п.2.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і посилання відповідача на п/п 5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього закону є безпідставним, оскільки ведення журналу обліку номерів дзвінків та затверджений перелік номерів дзвінків не передбачені серед обов'язкових документів для ведення і зберіганню у податковому обліку. Натомість позивачем представлено розрахункові документи (податкові накладні належно оформлені) на такі витрати і відповідачем зворотнього не доведено.

Щодо донарахування ПДВ то, оскільки це пов'язано з безпідставною констатацією, відповідачем заниження валових доходів виходячи з рівня звичайних цін та завищення валових витрат за рахунок вартості мобільного зв'язку та інтернету та виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно донараховане й ПДВ та застосовані санкції.

З огляду на вимоги ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень, перевірку провів не об'єктивно, поверхнево з використанням висновків зроблених на припущеннях, з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

          2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0004352305/08004 та №0004362305/08005 від 29.11.2007р.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія", вул. Об'їздна, 12/25.33, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, код 30495869 –85 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 486 від 12.12.2007 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія", вул. Об'їздна, 12/25.33, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, код 30495869 - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, помилково сплачених у даній справі на р/р 31214259700002 у ГУДКУ Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, згідно платіжного доручення № 481 від 05.12.2007 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 07 лютого 2008 р.  до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                          С.Г. Стопник