Постанова

від 24.01.2008 по справі 9-16-30/367-06-11188

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 24 січня 2008 р.                                                                                   

№ 9-16-30/367-06-11188 

                   Вищий  господарський 

суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. -головуючого,

Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну  скаргу

ОСОБА_1.

на  постанову

від 13.11.2007

Одеського апеляційного

господарського суду

у справі господарського суду

Одеської області № 9-16-30/367-06-11188

за позовом

ПП "УПТК"

до  3-ті особи без самостійних вимог

ЗАТ "Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" -ОСОБА_1 - КП

"Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації суб'єктів

нерухомості"

про

визнання права власності

та зустрічним позовом

ЗАТ "Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур"

до

ПП "УПТК"

про

визнання угоди недійсною

за участю представників:

- позивача  

Пак О.І.

- відповідача

- третьої особи

не з'явилися ОСОБА_1, ОСОБА_2.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Одеської області від 27.07.2007 (суддя Бакланова Н.В.) відмовлено в задоволенні

позовних вимог Приватного підприємства "УПТК" до ЗАТ "Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" про визнання

укладеної між ними угоди від 16.07.2004 дійсною та визнання права власності на

нежитлову тимчасову будівлю площею 17,6 кв.м, розташовану на території 152

кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1, разом з інженерними

мережами, загальною вартістю 7850 грн.; зустрічний позов ЗАТ "Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" до ПП

"УПТК" про визнання недійсною укладеної між ними угоди від 16.07.2004

задоволено.

Рішення мотивовано наявністю

законодавчих підстав -ст. ст. 15, 16, 160, 161, 203, 204, 215, 236 Цивільного

кодексу України - для визнання недійсною спірної угоди від 16.07.2004 про

заміну грошового зобов'язання ЗАТ "Лазур" майновим зобов'язанням з

передачі у власність ПП "УПТК" нерухомого майна на суму боргу

(новація) з огляду на її підписання генеральним директором (головою правління)

ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" з

перевищенням статутних повноважень без погодження таких дій з Радою товариства,

що призвело до повторного відчуження одного й того ж самого об'єкту нерухомості

іншій особі -ОСОБА_1, в зв'язку з чим, приймаючи до уваги взаємовиключну

юридичну природу заявлених в межах провадження у даній справі первісних та

зустрічних позовних вимог, в задоволенні первісного позову відмовлено.

Одеський апеляційний господарський

суд (колегія суддів у складі головуючого судді Михайлова М.В., суддів Тофана

В.М., Журавльова О.О.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою ПП

"УПТК", постановою від 13.11.2007 рішення у справі скасував, позов

Приватного підприємства "УПТК" задовольнив, угоду від 16.07.2004,

укладену між Закритим акціонерним товариством "Одеське виробничо

-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" та Приватним підприємством

"УПТК", визнав дійсною, визнав за Приватним підприємством

"УПТК" право власності на нежитлову тимчасову будівлю площею 17,6 м2,

розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1, а в задоволенні

зустрічних позовних вимог ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне суконне

об'єднання "Лазур" відмовив.

Постанова мотивована тим, що спірна

угода є дійсною з огляду на відповідність всім вимогам чинного законодавства і

її подальше схвалення шляхом конклюдентних дій ЗАТ "Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур", натомість останнє

не довело підставність своїх зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду

апеляційної інстанції, ОСОБА_1-третя особа на стороні відповідача без

самостійних вимог на предмет спору, в поданій касаційній скарзі просить її

скасувати, рішення у справі залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що, за його переконанням, суд апеляційної інстанції помилково, не повністю

з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, визнав спірну угоду такою,

що відповідає вимогам чинного законодавства України, чим порушив норми

матеріального та процесуального права.

ПП "УПТК" надало відзив

на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, як безпідставну та

необґрунтовану, натомість постанову суду апеляційної інстанції -без змін, як

таку, що відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального

законодавства.

Представники відповідача своїм

процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не

скористались.

Заслухавши у відкритому судовому

засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та

рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського

суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи

з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час

розгляду справи встановлено, що між сторонами за справою склались договірні

правовідносини, внаслідок яких у ЗАТ "Одеське виробничо-торгівельне

суконне об'єднання "Лазур" виникло грошове зобов'язання перед

ПП "УПТК" в сумі 7850 грн., що підтверджується гарантійними листами

ЗАТ "ОВТСО "Лазур" від 23.04.2003 № 51, від 17.06.2003 № 84, від

13.08.2003 № 105, згідно яких відповідач просив позивача здійснити за нього

оплату експертної оцінки складських приміщень, послуг БТІ з виготовлення

свідоцтв про право власності на приміщення РМЦ-1, РМЦ-2, реєстрацію технічної

документації по РМЦ-1, РМЦ-2, виготовлення та реєстрацію технічної документації

по головному корпусу з зобов'язанням повністю відшкодувати понесені ПП

"УПТК" витрати шляхом оплати відповідної суми грошових коштів або

шляхом передачі у власність нерухомого майна.

На виконання цих домовленостей ПП

"УПТК" сплатило за ЗАТ "Лазур" послуги КП "ОМБТІ та

РОН" по проведенню експертної оцінки, виготовлення та реєстрації технічної

документації на загальну суму 7850 грн., що підтверджується актом прийому

-передачі від 13.06.2003, актами виконаних робіт від 01.09.2003, 07.07.2004,

рахунками, платіжними дорученнями та відповідачем не заперечується.

16.07.2004 між сторонами підписана

угода, згідно якої ЗАТ "ОВТСО "Лазур" підтвердило свою

заборгованість перед ПП "УПТК" за оформлення технічної документації

на приміщення РМЦ-1, РМЦ-2, приміщення виробничого корпусу прядильно-ткацького

виробництва, на суму 7850 грн. (пункти 2, 3 угоди), а також сторони домовились

про заміну грошового зобов'язання ЗАТ "ОВТСО "Лазур" перед ПП

"УПТК" на суму 7850 грн. зобов'язанням з передачі у власність ПП

"УПТК" нерухомого майна на суму 7850 грн. (пункт 4 угоди), в зв'язку

з чим за актом приймання-передачі від 20.07.2004 ЗАТ "ОВТСО

"Лазур" передало у власність ПП "УПТК" нежитлову тимчасову

будівлю площею 17,6 кв.м, розташовану на території 152 кв.м, за адресою: м.

Одеса, вул. Червонослобідська, 1, разом з інженерними мережами, в рахунок погашення

своєї заборгованості перед останнім.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що правовідносини сторін за справою врегульовані нормами ч. 1 ст.

202,  ч. 1 ст. 509,  ч. 2 ст. 604 ЦК України, за приписами яких

правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну

первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, суди попередніх інстанцій

дійшли правомірного висновку, що угода від 16.07.2004 за своєю правовою

природою є угодою про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між

тими ж сторонами (новація), згідно з якою первісне грошове зобов'язання ЗАТ

"ОВТСО "Лазур" було замінено на нове майнове зобов'язання ЗАТ

"ОВТСО "Лазур" з передачі ПП "УПТК" у власність

спірного об'єкту нерухомого майна вартістю 7850 грн. в рахунок погашення боргу

(заміна одного зобов'язання іншим з збереженням суб'єктивного складу

зобов'язань).

Задовольняючи первісний позов, суд

апеляційної інстанції виходив з того, що спірною угодою від 16.07.2004, яка не

суперечить вимогам цивільного законодавства ні щодо її форми і змісту, ані щодо

правоздатності її сторін, сторони домовились про заміну грошового зобов'язання

майновим і внаслідок виконання цієї угоди позивач набув право власності на

нежитлову тимчасову будівлю площею 17,6 кв.м, розташовану на території 152

кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1, разом з інженерними

мережами, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи,

зустрічні позовні вимоги про визнання угоди від 16.07.2004 недійсною

обґрунтовувались приписами ст. 235 ЦК України щодо правових наслідків удаваного

правочину, яким, на думку ЗАТ "Лазур", сторони приховали інший

правочин, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної

ділянки, оформлений  з порушенням вимог

цивільного законодавства України щодо форми угод, пов'язаних з відчуженням

об'єкту нерухомості, однак, встановивши безпідставність таких вимог, суд першої

інстанції угоду від 16.07.2004 визнав недійсною з інших підстав, а саме з

огляду на її підписання генеральним директором (головою правління) ЗАТ

"Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання "Лазур" з

перевищенням статутних повноважень щодо відчуження нерухомого майна в межах 1/3

статутного фонду без погодження таких дій з Радою товариства.

Втім, такий висновок спростований

судом апеляційної інстанції, оскільки своїми діями відповідач в подальшому

схвалив укладену угоду, зокрема, актом приймання-передачі від 20.07.2004

передав у власність ПП "УПТК" спірне майно, листом від 20.07.2004 №

74 з додатком до нього плану-схеми земельних ділянок від 16.07.2004,

адресованим Одеському міському управлінню земельних ресурсів, не заперечив проти

відведення ПП "УПТК" землі, в т.ч. розташованої під спірним об'єктом

нерухомого майна, що в подальшому знайшло відображення в висновку Управління

архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради від

22.07.2005 № 305/1462 "Про можливість надання в оренду земельної

ділянки".

Зазначені дії ЗАТ "ОВТСО

"Лазур" визнані судом апеляційної інстанції конклюдентними, тобто,

такими, що схвалюють угоду від 16.07.2004 і обумовлюють дійсність угоди з

моменту її укладення.

Відповідно до ст. 241 ЦК України

правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює,

припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі

наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим,

зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про

прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку

представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту

вчинення цього правочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів

погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ПП

"УПТК" правомірно набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого

майна за угодою від 16.07.2004, яка відповідає вимогам чинного законодавства

України і підстави для визнання недійсною якої відсутні.

При цьому, колегія суддів звертає

увагу на те, що суд першої інстанції, встановивши, що угода про заміну

первісного зобов'язання новим зобов'язанням не є договором купівлі -продажу

об'єкту нерухомості, отже, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову

на підставі на статті 235 ЦК України, тим не менш визнав угоду від 16.07.2004

недійсною з інших підстав і саме як таку, що є угодою про відчуження об'єкту

нерухомості, щодо якої діють статутні обмеження повноважень голови правління,

тобто, дійшов прямо протилежних, взаємовиключних висновків щодо сутності угоди,

вийшов за межі позовних вимог, визнавши її недійсною з порушенням принципу

диспозитивності сторін.

З огляду на викладене, колегія

суддів вважає доводи касаційної скарги третьої особи на стороні відповідача,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, такими, що не спростовують

висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність і необґрунтованість

зустрічних позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу над

встановленими обставинами. 

Наведене свідчить про те, що під

час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився

порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та

процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та

задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу  України, Вищий

господарський суд України   

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 13.11.2007 у справі господарського суду Одеської

області № 9-16-30/367-06-11188 залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити

без задоволення.

Головуючий суддя                                                           К.В.Грейц

Судді                                                                                 

С.В.Бакуліна

О.І.Глос