Рішення

від 27.07.2007 по справі 9-16-30/367-06-11188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2007 р.

Справа  № 9-16-30/367-06-11188

За позовом:

приватного підприємства “УПТК”;

До 

відповідача: закритого акціонерного товариства

“Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур”

Треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1,

Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації об'єктів нерухомості”

Про:

визнання права власності

Та за зустрічним позовом:

закритого акціонерного товариства “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання

“Лазур”

До відповідача:

приватного підприємства “УПТК”

Про:

визнання угоди недійсною

Суддя Бакланова Н.В.

Представники :

Від

позивача:      Охотська Л.В. довіреність

б/н від 01.09.2005р.;

                            Пак О.І.

довіреність б/н від 01.09.2005р.;

Від

відповідача:  Леснічевський Р.Г.

довіреність б/н від 27.04.2007р.;

Від

3-ої особи:    ОСОБА_1;

Від

КП “Одеське МБТІ та РОН”: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, у жовтні

2006р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до закритого

акціонерного товариства “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання

“Лазур” (ЗАТ ОВТСО “Лазур”) про визнання права власності на нежитлову тимчасову

будівлю площею 17,6 кв.м., розташовану на території 152 кв.м. за

адресою:АДРЕСА_1, разом з інженерними мережами загальною вартістю 7.850 грн.

Свої вимоги приватне підприємство

“УПТК” (ПП “УПТК”) обґрунтовує правомірністю підстав набуття права власності на

вищезазначене майно внаслідок заміни первісного зобов'язання новим

зобов'язанням за цивільно-правовою угодою, укладеною між сторонами по справі

16.07.2004р.

Ухвалою від 22.11.2006р.

господарським судом Одеської області у попередньому складі суду відповідно до

ст. 27 ГПК України до участі у даній справі було залучено в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача - ОСОБА_1.

Заявою від 27.04.2007р. (вх. №9496)

ПП “УПТК” позов по даній справі було доповнено вимогами про визнання угоди від

16.07.2004р. дійсною.

Ухвалою від 16.05.2007р.

господарським судом Одеської області до участі у даній справі було залучено в

якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача - комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.

Крім того, 16.05.2007р. ЗАТ ОВТСО

“Лазур” в межах провадження по даній справі звернулось до господарського суду

Одеської області з зустрічною позовною заявою                   до ПП “УПТК”  про визнання угоди від 16.07.2004р.

недійсною.

Ухвалою від 17.05.2007р.

господарським судом Одеської області вищезазначену зустрічну позовну заяву ЗАТ

ОВТСО “Лазур” було прийнято до розгляду, а зустрічні позовні вимоги про

визнання недійсною угоди від 16.07.2004р. об'єднані з даною справою в одне

провадження.

Ухвалою від 04.06.2007р., на

підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області №263-р

від 01.06.2007р., дану справу передано на розгляд судді Баклановій Н.В., справі

присвоєно № 9-16-30/367-06-11188.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2003р. ЗАТ ОВТСО “Лазур”, в

особі генерального директора товариства -Солілова О.М., звернулось на адресу  ПП "УПТК" з гарантійним листом за

вих. НОМЕР_1 відповідно до якого відповідач просив позивача здійснити оплату

експертної оцінки 2-х складських приміщень. При цьому, за змістом гарантійного

листа НОМЕР_1 від 23.04.2003р. ЗАТ ОВТСО “Лазур” були прийняті на себе

зобов'язання з повного відшкодування понесених ПП "УПТК" витрат

шляхом оплати відповідної суми грошових коштів або передачі позивачу у

власність нерухомого майна ЗАТ ОВТСО “Лазур”.

Аналогічні за змістом зобов'язання

були прийняті ЗАТ ОВТСО “Лазур” також згідно гарантійного листа №84 від

17.06.2003р. відповідно до якого відповідач просив позивача здійснити оплату

робіт з виготовлення та видачі  ЗАТ ОВТСО

“Лазур” свідоцтв про право власності на приміщення РМЦ-1, а також приміщення

РМЦ-2.

Крім того, ЗАТ ОВТСО “Лазур”, в

особі генерального директора товариства -Солілова О.М., також звернулось на

адресу  ПП "УПТК" з гарантійним

листом за вих. №105 від 13.08.2003р. відповідно до якого ЗАТ ОВТСО “Лазур” були

прийняті на себе зобов'язання з повного відшкодування понесених ПП

"УПТК" витрат на виготовлення технічного паспорту виробничого корпусу

прядильно-ткацького виробництва, витрат за оплату реєстрації права власності

ЗАТ ОВТСО “Лазур” на вищезазначені об'єкти, а також витрат на нотаріальне

посвідчення угод з відчуження вказаних об'єктів нерухомості на користь ПП

"УПТК".

Як вбачається з

приймально-передаточного акту від 13.06.2003р., акту виконаних робіт від

01.09.2003р., а також акту виконаних робіт від 07.07.2004р. ПП "УПТК"

на прохання ЗАТ ОВТСО “Лазур” було здійснено оплату за оформлення технічної

документації та правовстановлюючих документів ЗАТ ОВТСО “Лазур” на  приміщення РМЦ-1, РМЦ-2, а також приміщення

виробничого корпусу прядильно-ткацького виробництва.

Фактична оплата ПП "УПТК"

в інтересах ЗАТ ОВТСО “Лазур” вартості виконаних комунальним підприємством

“Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів

нерухомості” робіт та наданих послуг з оформлення технічної документації та

правовстановлюючих документів на вищезазначені об'єкти нерухомості ЗАТ ОВТСО

“Лазур” підтверджується доданими до заяви про доповнення позовних вимог від

24.04.2007р. (вх. №9174) платіжними дорученнями та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК

України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

З огляду на викладене, а також з

урахуванням вищезазначених дій сторін правомірним вбачається висновок про те,

що між ЗАТ ОВТСО “Лазур” та ПП "УПТК" протягом квітня 2003р. (надання

гарантійних листів) -липня 2004р. (підписання актів виконаних робіт) існували

договірні правовідносини предметом яких було надання платних послуг з

оформлення технічної документації та правовстановлюючих документів ЗАТ ОВТСО

“Лазур” на  вищевказані об'єкти нерухомості.

Угодою від 16.07.2004р., складеною

за підписами керівників ЗАТ ОВТСО “Лазур”, ПП "УПТК" та скріпленою

печатками сторін, ЗАТ ОВТСО “Лазур” було підтверджено наявність заборгованості

товариства перед ПП "УПТК" за оформлення технічної документації на

приміщення РМЦ-1, РМЦ-2, приміщення виробничого корпусу прядильно-ткацького

виробництва на суму 7.850 грн. (п.п. 2, 3 угоди).

Крім того, відповідно до п. 4 угоди

від 16.07.2004р. сторонами по справі було обумовлено заміну грошового

зобов'язання ЗАТ ОВТСО “Лазур” перед ПП "УПТК" на суму 7.850 грн.

зобов'язанням з передачі у власність останнього нерухомого майна, а саме

нежитлової тимчасової будівлі площею 17,6 кв.м., розташованої на території 152

кв.м. за адресою:АДРЕСА_1, разом з інженерними мережами загальною вартістю

7.850 грн.

Актом приймання -передачі від

20.04.2004р., сторонами по справі на виконання умов угоди від 16.07.2004р. було

оформлено передачу вищезазначеного об'єкту нерухомості в рахунок погашення

існуючої заборгованості ЗАТ ОВТСО “Лазур” перед ПП "УПТК" на суму

7.850 грн.

Звертаючись у жовтні 2006 року до

господарського суду Одеської області з позовом про визнання права власності на

об'єкт угоди від 16.07.2004р., тобто по закінченню більш ніж 2-х річного строку

з моменту оформлення сторонами акту приймання -передачі від 20.04.2004р., ПП

"УПТК" було додано до позовної заяви копію технічного паспорту

нежилого приміщення загальною площею 17,8 кв.м. під літерою “Л”, складеного

комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації

об'єктів нерухомості” 01.02.2006р. на замовлення ЗАТ ОВТСО “Лазур”.

Враховуючи викладене, надані під

час розгляду даної справи пояснення учасників судового процесу, суд доходить

висновку про те, що предмет спірних правовідносин по даній справі пов'язаний з

дослідженням порядку та правомірності підстав набуття ПП "УПТК" права

власності саме на нежиле приміщення загальною площею 17,8 кв.м. під літерою

“Л”, розташоване за адресою:АДРЕСА_1, згідно техпаспорту від 01.02.2006р. 

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК

України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права

власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення

нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій

для запобігання такому порушенню.

Як вбачається із змісту позовної

заяви позивач звертаючись до суду з позовом до ЗАТ ОВТСО “Лазур” про визнання

права власності на нежиле приміщення загальною площею 17,8 кв.м. під літерою

“Л”, розташоване за адресою:АДРЕСА_1, не навів доводів про те, яким чином ЗАТ

ОВТСО “Лазур” порушено право позивача.

В якості підстав звернення до суду

з відповідним позовом ПП "УПТК" посилалось на положення ст. 328 ЦК

України відповідно до яких право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів, у зв'язку з чим право власності вважається

набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття права власності не встановлена судом.

Але, як було встановлено судом під

час розгляду даної справи  за

результатами розгляду клопотання від 15.11.2006р. вх. №25615 про залучення

ОСОБА_1. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні відповідача, між ЗАТ ОВТСО “Лазур”

(Продавець), в особі генерального директора товариства -Соловея О.Ю.., та

фізичною особою ОСОБА_1. (Покупець) 14.02.2006р. було укладено договір

купівлі-продажу нерухомого майна предметом якого, згідно п. 1.1 договору, є

відчуження одноповерхової нежитлової будівлі загальною площею 17,8 кв.м.

(умовно визначеної сторонами як склад запчастин), розташованої за адресою:             АДРЕСА_1, та зазначеної під

літерою “Л” у техпаспорті від 01.02.2006р., який є невід'ємною частиною цього

договору. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, того ж дня шляхом

підписання акту приймання-передачі нежитлової будівлі (додаток до договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2006р.) сторонами було оформлено

передачу спірного майна від Продавця Покупцю.

Викладені обставини,  приведені вище положення ст. 328 ЦК України

дозволяють дійти висновку про об'єктивне існування двох правочинів, пов'язаних

з відчуженням ЗАТ ОВТСО “Лазур” одного і того ж самого об'єкту нерухомості

різним суб'єктам права.

З огляду на викладене, ухвалою від

22.11.2006р. господарським судом Одеської області фізичну особу ОСОБА_1. було

залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України

підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші

правочини, у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо права власності, господарський

суд повинен встановити наявність всіх обставин, що мають значення для

правильного вирішення спору, а саме: відповідність змісту правочину, за яким

визнається право власності, вимогам закону; додержання встановленої форми

правочину; правоздатність сторін за правочином, а також у чому конкретно

полягає неправомірність дій сторони -відповідача по справі.

Необхідність встановлення

вищезазначених обставин також обумовлюється заявленими ПП "УПТК",

згідно заяви про доповнення позовних вимог від 27.04.2007р.                вх. №9496, вимогами про

визнання укладеної між сторонами по справі угоди від 16.07.2004р. дійсною, а

також заявленим ЗАТ ОВТСО “Лазур” в межах провадження у даній справі зустрічним

позовом від 16.05.2007р. вх. НОМЕР_108 про визнання вищезазначеного правочину

недійсним.

Положеннями ст. 203 ЦК України

чинним законодавством України визначено вичерпний перелік загальних вимог,

додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.          зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства;

2.          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3.          волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4.          правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом;

5.          правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6.          правочин, що вчиняється батьками

(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,

неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, встановлюючи до

учасників цивільних правовідносин вищеперелічені вимоги чинне законодавство

України виходить з того, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо

не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК

України).

З урахуванням вищезазначеного,

предмету заявлених в межах провадження у даній справі позовних та зустрічних

позовних вимог, їх тісного причинно-наслідкового зв'язку, суд вважає за

правомірне надати передусім правову оцінку зустрічному позову ЗАТ ОВТСО “Лазур”

до ПП «УПТК»про визнання угоди від 16.07.2004р. недійсною.

Як вбачається із змісту позовної

заяви ЗАТ ОВТСО “Лазур” в обґрунтування підстав визнання угоди від 16.07.2004р.

недійсною відповідачем, з посиланням на положення ст. 235 ЦК України, було

покладено нікчемність вказаного правочину, яким, на думку ЗАТ ОВТСО “Лазур”,

сторонами по справі був прихований правочин з купівлі-продажу нерухомого майна,

а також земельної ділянки на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості.

Крім того, в обґрунтування своєї

правової позиції за заявленими зустрічними позовними вимогами по даній справі

ЗАТ ОВТСО “Лазур” наголошує на порушенні сторонами при укладенні угоди від

16.07.2004р. вимог цивільного законодавства України щодо форми угод, пов'язаних

з відчуженням об'єкту нерухомості, а також ті обставини, що оспорюваний

правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним

обумовлені.

Так, за твердженням

відповідача,  спір стосовно права

володіння, користування та розпорядження спірним приміщенням складу,

розташованим за адресою:АДРЕСА_1, виник між ПП «УПТК»та ОСОБА_1. після вступу

останнього у володіння придбаним за договором купівлі-продажу від 14.02.2006р.

майном. До цього моменту, органам управління ЗАТ ОВТСО “Лазур” не було відомо

про існування угоди від 16.07.2004р. 

Незважаючи на викладене, з

приведеною вище правовою позицією відповідача погодитись неможна з урахуванням

наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК

України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного

зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, за своєю юридичною

природою новація -це угода сторін про те, що первісне зобов'язання

припиняється, а між його учасниками 

виникає нове правовідношення, яке відрізняється від попереднього своїм

змістом.

На думку суду, із змісту

оспорюваного ЗАТ ОВТСО “Лазур” правочину (прав та обов'язків сторін) вбачається

наявність усіх неодмінних ознак новації (заміна одного зобов'язання іншим,

збереження суб'єктивного складу зобов'язання).

Крім того, під час розгляду справи

відповідач не оспорював справжність наданих позивачем оригіналів гарантійних

листів, власне угоди від 16.07.2004р.  та

акту приймання -передачі від 20.04.2004р., підписаних керівником товариства та

скріплених печаткою ЗАТ ОВТСО “Лазур”.

З урахуванням приведених вище

висновків стосовно юридичної природи правовідносин, які існували між сторонами

по справі за угодою від 16.07.2004р., неправомірним також вбачається

застосування до вказаного правочину вимог ст. 657 ЦК України щодо

обов'язковості нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого

майна, оскільки  угода від 16.07.2004р.

не є таким договором, у зв'язку з чим питання дотримання сторонами по справі

вимог закону щодо форми даного правочину слід розглядати із застосуванням

положень ст.ст. 208, 209, 604 ЦК України.

Не приймаються також до уваги суду

приведені вище доводи відповідача та фізичної особи - ОСОБА_1. щодо реальності

укладеної між сторонами по справі угоди від 16.07.2004р., оскільки обставини

невикористання ПП «УПТК»спірного об'єкту нерухомості у своїй господарській

діяльності учасниками процесу з дотриманням положень ст.ст. 32, 33 ГПК України

не були підтверджені об'єктивними доказами, а будь-які міркування з цього

приводу ґрунтуються на припущеннях.

Будь-яких інших доводів щодо наявності

правових підстав для визнання угоди від 16.07.2004р.  недійсною ЗАТ ОВТСО “Лазур” наведено не було.

Вирішуючи спори про визнання угод

недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон

пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми

угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення спору (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111

“Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод

недійсними”).

Крім того, відповідно до Постанови

Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”

обґрунтованим визнається тільки те рішення, в якому повно відображені

обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені

обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд доходить

висновку про те, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський

суд не зв'язаний лише доводами та запереченнями учасників судового процесу, у

зв'язку з чим правовому аналізу також підлягають інші обставини, які мають

значення для даної справи, у тому числі: правоздатність сторін за угодою; у

чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

З урахуванням вищезазначеного, суд

вважає за правомірне звернути увагу учасників судового процесу на наступному.

Згідно п. 1.5 Статуту ЗАТ ОВТСО

“Лазур” в редакції від 13.10.1998р. (чинній на момент вчинення оспорюваного

правочину), товариство створене відповідно до Закону України “Про приватизацію

господарських підприємств”, Закону України “Про господарські товариства”, яке у

своїй діяльності керується законами України, цим Статутом тощо.

Як вбачається із змісту п. 8.6

розділу 8.3 Статуту ЗАТ ОВТСО “Лазур” право володіння, користування та

розпорядження майном товариства, укладення договорів здійснює генеральний

директор товариства в межах, передбачених цим Статутом.

Положеннями п. 8.2.3 розділу 8.2

Статуту ЗАТ ОВТСО “Лазур” повноваження генерального директора щодо укладення

договорів з передачі в оренду, продажу, іншого відчуження нерухомого майна в

межах 1/3 статутного фонду товариства ( до 961.701 грн.) обмежені необхідністю

погодження таких дій з Радою товариства на яку покладено функції з контролю за

діяльністю виконавчого органу Правління.

Як вбачається з матеріалів справи

вартість спірного об'єкту нерухомості не перевищує  1/3 статутного фонду товариства, у зв'язку з

чим відчуження цього майна за угодою від 16.07.2004р. повинно було бути

здійснено ЗАТ ОВТСО “Лазур” з дозволу Ради товариства.

Але, зміст оспорюваного правочину

не містить будь-яких посилань на погодження з Радою ЗАТ ОВТСО “Лазур”

відчуження спірного нерухомого майна.

Крім того, за твердженням

представника ЗАТ ОВТСО “Лазур”, таке погодження взагалі не відбувалось.

Доказів, спростовуючих викладене, ПП “УПТК” під час розгляду даної справи до

господарського суду надано не було.

Відповідно правомірним вбачається,

на думку суду, висновок про те, що генеральний директор (голова правління) ЗАТ

ОВТСО “Лазур” - Солілов О.М. при підписанні угоди від 16.07.2004р. діяв з

перевищенням своїх повноважень, що у кінцевому випадку внаслідок вказаних

протиправних дій колишнього керівника ЗАТ ОВТСО “Лазур” згодом могло призвести

до повторного відчуження одного і того ж самого об'єкту нерухомості.

Як зазначалось вище, з урахуванням

положень ч. 1 ст. 203, ст. 204 ЦК України однією з обов'язкових умов

правомірності правочину є відповідність змісту правочину цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 161 ЦК України виконавчим

органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною

діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган

вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені

до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган

є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного

товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від

імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного

товариства і законом.

Враховуючи викладене, суд, з

урахуванням положень ст. 160 ЦК України, змісту приведених вище положень

розділів 8.2, 8.3 Статуту ЗАТ ОВТСО “Лазур” в редакції від 13.10.1998р.,

доходить висновку про порушення з боку ЗАТ ОВТСО “Лазур” при укладенні угоди

від 16.07.2004р. вимог ст. 161 ЦК України, а рівно недотримання однієї з

обов'язкових умов правомірності правочину, передбаченою ч. 1 ст. 203 ЦК

України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -

третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК

України).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна

особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не

суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З цією метою кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В якості одного із способів захисту

цивільного права та інтересу п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено визнання

правочину недійсним.

Підсумовуючи зазначене, керуючись

ст.ст. 15, 16, 160, 161, 203, 204, 215, 236 ЦК України, суд доходить висновку

про наявність правових підстав для визнання угоди від 16.07.2004р., укладеної

між ЗАТ ОВТСО “Лазур”, в особі генерального директора товариства -Солілова

О.М., та ПП "УПТК" недійсною, у зв'язку з чим зустрічний позов ЗАТ

ОВТСО “Лазур” по даній справі підлягає задоволенню. При цьому, судом не

приймаються до уваги доводи та пояснення учасників судового процесу стосовно

правомірності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ЗАТ

ОВТСО “Лазур”, в особі генерального директора товариства -Соловея О.Ю., та

фізичною особою ОСОБА_1. 14.02.2006р., а також права користування земельною

ділянкою на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості, як такі, що не

стосуються предмета судового дослідження у даній справі.

Приймаючи до уваги взаємовиключну

юридичну природу заявлених в межах провадження у даній справі позовних та

зустрічних позовних вимог, як наслідок, у задоволенні позову про визнання угоди

від 16.07.2004р. дійсною та визнання права власності на об'єкт вказаного

правочину ПП "УПТК" слід відмовити повністю. 

Судові витрати по держмиту, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити між

сторонами по справі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК

України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові приватному підприємству

“УПТК” відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов закритого

акціонерного товариства “Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання

“Лазур” до приватного підприємства “УПТК” задовольнити.

3.  

       Визнати недійсною угоду від

16.07.2004р., укладену між закритим акціонерним товариством “Одеське

виробничо-торгівельне суконне об'єднання “Лазур” та приватним підприємством

“УПТК”.

4.          Стягнути з Приватного підприємства

„УПТК” (65003 м. Одеса вул. Червонослобідська, 1/12, код 21016100) на користь

Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне

об'єднання „Лазур”  (65006  м. Одеса вул. Червонослобідська, 1, код

00307000, р/р 26001301510521 в ОГРУ „Промінвестбанк” відділення №67 м. Одеси)

витрати по сплаті державного мита в сумі 85 /вісімдесят пять/ грн., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто

вісімнадцять/ грн.

         Рішення набирає законної сили в

порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя