Рішення

від 01.02.2011 по справі 57/334-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/334-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р.                                                            Справа № 57/334-09

вх. № 10059/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М. 

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача -  Представника позивача- Веретун Н.І., довіреність б/н від 10.11.09 р.;

Представник першого відповідача- не з*явився;

Представник другого відповідача- не з*явився;

Представник третього відповідача- не з*явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ  

до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю транспортне підприємство "Авток", м. Куп'янськ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім „Куп'янський м'ясокомбінат”, м. Куп"янськ

3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Куп'янський м'ясокомбінат", м. Куп"янськ      

про стягнення 1034264,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ “Єврофінанс” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 22.09.2010 р. уточнених позовних вимог) до відповідачів ТОВ транспортне підприємство „Авток” (1-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім „Куп'янський м'ясокомбінат” (2-й відповідач) Товариство з обмеженою відповідальністю „Куп'янський м'ясокомбінат” (3-й відповідач), в якій просить суд:

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю транспортного підприємства “АВТОК” (перший відповідач) на свою користь заборгованість за договорами фінансового лізингу № LА07000274 від 18.09.2007 року та № LА07000275 від 18.09.2007 року, у сумі 734826,73 грн. (сімсот тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень 73 коп.). в т.ч.:

1) за договором фінансового лізингу №LА07000274 від 18.09.2007 року 404729,05 грн:

- сума боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 167714,09 грн.;

- сума боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 122454,56 грн.;

- суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 35584,04 грн.;

- три проценти річних у сумі 8961,27 грн.;

- пеню у сумі 39417,49 грн.;

- відшкодування вартості ремонту предмета лізингу 30597,60 грн.

2) За договором фінансового лізингу № LА07000275 від 18.09.2007 року 330097,68 грн. в т.ч.:

- сума боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета

лізингу 126932,59 грн.;

- сума боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 97607,80 грн.;

- суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 32511,80 грн.;

- три проценти річних у сумі 7676,69 грн.;

- пеню у сумі 37686,00 грн.;

- відшкодування вартості ремонту предмета лізингу у сумі 27682,80 грн.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю транспортного підприємства “АВТОК” (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Куп'янський М'ясокомбінат”(другий відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю “Куп'янський М'ясокомбінат”(третій відповідач) заборгованість за договорами фінансового лізингу № LА07000332 від 22.10.2007 року, № LА07000333 від 22.10.2007 року, LА07000334 від 22.10.2007 року у сумі 281572,34 грн.

3) За договором фінансового лізингу № LА 07000332 від 22.10.2007 року 82755,86 грн., в т.ч.:

- сума боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 35930,78 грн.;

- сума боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 30762,57 грн.;

- суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 7521,48 грн.;

- три проценти річних у сумі 1954,21 грн.;

- санкція за дострокове розірвання договору у сумі 6586,82 грн.

4) За договором фінансового лізингу № LА07000333 від 22.10.2007 року 91711,51 грн. в т.ч.:

- сума боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 47650,13 грн.;

- сума боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 40949,43 грн.;

- суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 9434,69 грн.;

- три проценти річних у сумі 2440,71 грн.;

- санкція за дострокове розірвання договору у сумі 6633,01 грн.

5) За договором фінансового лізингу № LА07000334 від 22.10.2007 року 91711,51 грн., в т.ч.:

- сума боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 33710,28 грн.;

- сума боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 32342,89 грн.;

- суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 8413,98 грн.;

- три проценти річних у сумі 2091,91 грн.;

- пеню у сумі 8411,53 грн.;

- санкція за дострокове розірвання договору у сумі 6740,92 грн.

Окрім того, просить суд покласти судові витрати на першого відповідача.

У призначеному 01 лютого 2011 року судовому засіданні позивач підтримував позов у повному обсязі та наполягав на його задоволені.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать підпис  його представника на повідомленні про час і місце судового засідання у наданих запереченнях  проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Другий та третій відповідачі своїх представників у судове засідання не направили, про місце, дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 019957, 0211529, проте відзив на позов та інші витребувані судом документи не надали, заборгованість не спростував.

Відповідачі правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутній в судовому засіданні 22 вересня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю транспортним підприємством «АВТОК» (надалі – перший відповідач) укладено договір фінансового лізингу №LA07000274, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а перший відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорі та додатку 2 до нього.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 9103,50 доларів США. Перший лізинговий платіж у сумі 45999,99 грн. Відповідач сплатив 19 вересня 2007 року, що підтверджується випискою банку від 19 вересня 2007 року.

У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів. Відповідно до графіку щомісячних лізингових платежів, щомісячний  платіж складає 2909,47  USD, з якого 1769,33 USD вартість предмету лізингу та 1140,14 комісія.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Першим відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) Позивачем  було придбано у ДП ВАТ «Донецькавтотранс» «ДонбассавтоГАЗсервис» згідно Договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року  за №39/09: транспортний засіб: BAZ; модель: V-7.1; 05 жовтня 2007 року Позивач передав Першому відповідачу у фінансовий лізинг вищевказаний транспортний засіб вартістю 459271,73 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 05.10.2007 року.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів в частині комісії був розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в зв'язку з чим за період з дати передачі предмету лізингу 1-му відповідачу по червень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 275839,49 грн., а лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) – 150125,83 грн. 1-й відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 108125,40 грн., лізингових платежів в частині комісії на суму 27671,27 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість першого відповідача з лізингових платежів за договором №LA07000274 складає 167714,09 грн. - лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та 122454,56 грн. лізингових платежів  в частині комісії.

У зв'язку  з тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 04/09-183 від 07.04.2009 року. про розірвання договору фінансового лізингу №LA07000274.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2009 року, позивач отримав від  відповідача предмет договору лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу далі-акт), в пункті 5 якого зазначено, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання цього акту прийому-передачі та щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочій день поточного місяця.

Проте, перший відповідач, свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати лізингових платежів за договором №LA07000274 не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

18 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю транспортним підприємством «АВТОК» (надалі – перший відповідач) укладено договір фінансового лізингу №LA07000275, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а перший відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорі та додатку 2 до нього.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 43855,20 доларів США. Перший лізинговий платіж у сумі 45999,99 грн. Відповідач сплатив 19 вересня 2007 року, що підтверджується випискою банку від 19 вересня 2007 року.

У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів. Відповідно до графіку щомісячних лізингових платежів, щомісячний  платіж складає 2909,47  USD, з якого 1769,33 USD вартість предмету лізингу та 1140,14 комісія.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Першим відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) Позивачем  було придбано у ДП ВАТ «Донецькавтотранс» «ДонбассавтоГАЗсервис» згідно Договору купівлі- продажу від 10 вересня 2007 року  за №39/09: транспортний засіб: BAZ;модель: V-7.1; 05 жовтня 2007 року Позивач передав першому відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб вартістю 459271,73 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 05.10.2007 року.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів в частині комісії був розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в зв'язку з чим за період з дати передачі предмету лізингу відповідачу по травень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 262127,18 грн., а лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) – 139522,52 грн. Проте, перший відповідач виконав умови договору частково, сплативши лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 135194,59 грн., лізингових платежів  в частині комісії на суму 41914,72 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем з лізингових платежів за договором №LA07000275 складає: 126932,59 грн.-  лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу та 97607,80 грн. - лізингових платежів  в частині комісії.

У зв'язку  з тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 04-09-084 від 07.04.2009 року. про розірвання договору фінансового лізингу №LA07000275.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2009 року позивач отримав від  першого відповідача предмет договору лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу (далі-акт), в пункті 5 якого зазначено, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання цього акту припиняється з моменту підписання акту прийому-передачі та щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочій день поточного місяця.

Проте, перший відповідач, свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати лізингових платежів за договором №LA07000275 не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю транспортним підприємством «АВТОК» (надалі – перший відповідач) укладено договір фінансового лізингу №LA07000332, відповідно до умов якого позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а перший відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорі та додатку 2 до нього.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 4385,20 доларів США. перший лізинговий платіж у сумі 4385,20 доларів США. Перший лізинговий платіж у сумі 22276,82 грн. Перший відповідач сплатив 23 жовтня 2007 року, що підтверджується випискою банку від 23 жовтня 2007 року.

У Додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 365,44 доларів США, в частині комісії - 303,54 доларів США.  

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Першим відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) Позивачем  було придбано у ВАТ «Часовоярський ремонтний завод» згідно Договору поставки від 24 жовтня 2007 року  за №1046: транспортний засіб: GAZ; модель: Route Taxi державний номер: АА 4662 ЕН.

08 листопада 2007 року Позивач передав першому відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб вартістю 111384,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 08.11.2007 року.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів в частині комісії був розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в зв'язку з чим за період з дати передачі предмету лізингу 1-му відповідачу по червень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 67891,77 грн., а лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) – 38681,14 грн. Проте, перший відповідач виконав умови договору частково, сплативши лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу на суму 31960,99 грн., лізингових платежів в частині комісії на суму 7918,57 грн. грн., що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем з лізингових платежів за договором №LA07000332 складає:  35930,78 грн. - лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу та 30762,57 грн. - лізингових платежів в частині комісії.

У зв'язку  з тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 04-09-085 від 07.04.2009 року про розірвання договору фінансового лізингу №LA07000332.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2009 року позивач отримав від  першого відповідача предмет договору лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу (далі-акт), в пункті 5 якого зазначено, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання цього акту припиняється з моменту підписання акту прийому-передачі та щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочій день поточного місяця.

Проте, перший відповідач, свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати лізингових платежів за договором №LA07000332 не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю транспортним підприємством «АВТОК» (надалі – перший відповідач) укладено договір фінансового лізингу №LA07000333, відповідно до умов якого позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а перший відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорі та додатку 2 до нього.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 4362,05 доларів США. Перший лізинговий платіж у сумі 22159,21 грн. Відповідач сплатив 23 жовтня 2007 року, що підтверджується випискою банку від 23 жовтня 2007 року..

У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів. Відповідно до графіку щомісячних лізингових платежів, щомісячний  платіж складає 668,06 USD, з якого 363,50 USD вартість предмету лізингу та 302.27 USD комісія.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Першим відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) Позивачем  було придбано у ВАТ «Часовоярський ремонтний завод» згідно Договору поставки від 24 жовтня 2007 року  за №1046:транспортний засіб: ГАЗ РУТА 20; Об'єм двигуна: 2464 куб. см.; Державний номер: АА 4663 ЕН. 08 листопада 2007 року Позивач передав першому відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб вартістю 110796,02 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 08.11.2007 року.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів в частині комісії був розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в зв'язку з чим за період з дати передачі предмету лізингу 1-му відповідачу по серпень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 73500,68 грн., а лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) – 44100,23грн.

Проте, перший відповідач виконав умови договору №LA07000333 частково, сплативши лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу на суму 25850,55 грн., лізингових платежів в частині комісії на суму 3150,80 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договором №LA07000333 становить 47650,13 грн.   лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу та 40949,43 грн. - лізингових платежів в частині комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2009 року позивач отримав від  першого відповідача предмет договору лізингу, що підтверджується актом повернення предмету лізингу (далі-акт), в пункті 5 якого зазначено, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання цього акту припиняється з моменту підписання акту прийому-передачі та щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочій день поточного місяця.

Проте, перший відповідач, свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати лізингових платежів за договором №LA07000333 не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю транспортним підприємством «АВТОК» (надалі – перший відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №LA07000334, відповідно до умов якого позивач зобов'язався після підписання з Відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу, а перший відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних в договорі та додатку 2 до нього.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 4362,05 доларів США. Перший лізинговий платіж у сумі 22159,21 грн. Відповідач сплатив 23 жовтня 2007 року, що підтверджується випискою банку від 23 жовтня 2007 року..

У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів. Відповідно до графіку щомісячних лізингових платежів, щомісячний  платіж складає 668,06 USD, з якого 363,50 USD вартість предмету лізингу та 302.27 USD комісія.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої Першим відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) Позивачем  було придбано у ВАТ «Часовоярський ремонтний завод» згідно Договору поставки від 24 жовтня 2007 року  за №1046:транспортний засіб: GAZ; модель: Route Taxi, державний номер: АА 4658 ЕН.

08 листопада 2007 року Позивач передав першому відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб ГАЗ РУТА 20; Об'єм двигуна: 2464 куб. см.; Державний номер: АА 4658 ЕН; вартістю 110796,02 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 08.11.2007 року.

Проте, перший відповідач виконав умови договору частково, сплативши лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу на суму 25850,55 грн., та в частині сплати комісій в сумі 3150,80 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи. Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договором №LA07000334 становить: 47650,13 грн. - вартість предмету лізингу та 40949,43 грн. -  комісія.

У зв'язку  з тим, що перший відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, позивач звернувся до першого відповідача з повідомленням № 04-09-085 від 07.04.2009 року про розірвання договору фінансового лізингу №LA07000334.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та щомісячних лізингових платежів в частині комісії був розрахований за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку, в зв'язку з чим за період з дати передачі предмету лізингу 1-му відповідачу по травень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 64714,89 грн., а лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) – 35711,33 грн. 1-й відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 31004,61 грн., лізингових платежів в частині комісії на суму 3368,84 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Проте, перший відповідач, свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати лізингових платежів за договором №LA07000334 не виконав, станом на дату звернення позивача з позовною заявою до суду сума заборгованості першого  відповідача за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 33710,28 грн., а сума заборгованості за лізинговими платежами частині комісії (разом з ПДВ) – 32342,89 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом. На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224  Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У  відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом  та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей  здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору  фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно,  що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем  специфікацій  та  умов  (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення  про найм   (оренду)   з  урахуванням особливостей, встановлених  цим параграфом та законом. До відносин,  пов'язаних з лізингом,  застосовуються загальні положення  про  купівлю-продаж  та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування  предметом лізингу (строк лізингу);  розмір лізингових платежів; інші умови,  щодо  яких за заявою хоча б однієї із сторін має  бути досягнуто згоди. Строк  лізингу  визначається  сторонами  договору  лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, оплата лізингових платежів здійснюється в  порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, передбачені права  та обов'язки лізингодавця, а саме: Лізингодавець має право: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;  відмовитися від договору лізингу у випадках,  передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування  збитків відповідно до закону та договору;  вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у  передбачені  договором  строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані,  що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити  лізингоодержувача  про  відомі  йому  особливі  властивості та недоліки  предмета  лізингу,  що  можуть  становити небезпеку  для життя,  здоров'я,  майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;  відповідно  до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати  лізингоодержувачу витрати  на  поліпшення  предмета лізингу, на його утримання  або  усунення недоліків у  порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;  прийняти предмет лізингу в  разі  дострокового  розірвання  договору лізингу або в  разі  закінчення  строку  користування предметом лізингу.

Статтею 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, а саме: Лізингоодержувач має право: обирати  предмет  лізингу  та  продавця   або   встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися   від  прийняття  предмета  лізингу,  який  не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або  відмовитися  від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків,  завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися  ним  відповідно до його призначення та умов договору; відповідно  до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу,підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі;  надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця  предмета,  про всі  випадки   виявлення   несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово  повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного  обслуговування  та про будь-які  інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але  у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у  разі  закінчення  строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання  договору лізингу та в  інших випадках дострокового  повернення  предмета  лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в  якому його було прийнято у володіння, з урахуванням  нормального  зносу, або у   стані,   обумовленому договором.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом (та не має права затримувати платежі , строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна –п. 3.7 договору).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 4 до договору), сторони встановили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю .

Станом на момент розгляду справи, перший відповідач в порушення домовленості сторін заборгованості за договорами фінансового лізингу  не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договорами фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 року; № LA07000275 від 18.09.2007 року; № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року.

22 жовтня 2007 року між ЗАТ «Єврофінанс» (позивач) та ТОВ Торгівельний дім «Купянський мясокомбінат» (другий відповідач), укладено договір поруки № 03/3 (далі – договір поруки 1), у відповідності до умов якого, другий відповідач зобов'язався у повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед позивачем за належне виконання зобовязань з боку першого відповідача (ТОВ ПП «Авток» за договорами фінансового лізингу  № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року,а саме: в строки та на умовах, визначених в договорах фінансового лізингу сплатити платежі, передбачені договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не обмежуючись, перший лізинговий платіж, щомісячні лізингові платежі; сплатити неустойку (пеню, штраф) і відшкодувати збитки, які може понести позивач у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань 1-м відповідачем, у випадках і у розмірах, передбачених договорами фінансового лізингу.    

Відповідно до п. 2.1. договору поруки 1 у випадку невиконання 1-м відповідачем зобов'язань за договорами фінансового лізингу у встановлені строки, позивач повідомляє другого відповідача шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а другий відповідач зобов'язується протягом 3-х робочих днів від дати отримання такої письмової вимоги сплатити на користь позивача відповідну суму, передбачену договорами фінансового лізингу і вказану у відповідній письмовій вимозі, шляхом перерахування на поточний рахунок, вказаний у вимозі.

Позивач, 25 листопада 2009 року надіслав 2-му відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за договорами фінансового лізингу №LA07000332 від 22.10.2007, №LA07000333 від 22.10.2007 та №LA07000334 від 22.10.2007. Однак, другий відповідач станом на момент розгляду справи заборгованість не погасив.

22 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куп'янський м'ясокомбінат» (третій  відповідач) було укладено договір поруки (далі - договір поруки 2).

Відповідно до п.1.1 договору поруки 2 від 22.10.2007 року 3-й відповідач безвідзивно і безспірно прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі без будь-яких обмежень відповідати перед позивачем за належне виконання зобов'язань з боку 1-го відповідача за договорами фінансового лізингу №LA07000332 від 22.10.2007, №LA07000333 від 22.10.2007 та №LA07000334 від 22.10.2007р., а саме: в строки та на умовах, визначених в договорах фінансового лізингу сплатити платежі, передбачені договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не обмежуючись, перший лізинговий платіж, щомісячні лізингові платежі; сплатити неустойку (пеню, штраф) і відшкодувати збитки, які може понести позивач у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань 1-м відповідачем, у випадках і у розмірах, передбачених договорами фінансового лізингу.    

Відповідно до п. 2.1. договору поруки 2 у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань за договорами фінансового лізингу у встановлені строки, позивач повідомляє третього відповідача шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а третій відповідач зобов'язується протягом 3-х робочих днів від дати отримання такої письмової вимоги сплатити на користь позивача відповідну суму, передбачену договорами фінансового лізингу і вказану у відповідній письмовій вимозі, шляхом перерахування на поточний рахунок, вказаний у вимозі.

Матеріали справи свідчать, що позивач 25 листопада 2009 року надіслав третьому відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за договорами фінансового лізингу №LA07000332 від 22.10.2007, №LA07000333 від 22.10.2007 та №LA07000334 від 22.10.2007 р., (документ про направлення вимоги наявний у матеріалах справи). Однак, третій  відповідач на момент розгляду справи заборгованість не погасив.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу  України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищевикладене, суд за договорами фінансового лізингу  № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що перший відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості за лізинговими платежами документів або документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з першого відповідача заборгованості за договорами фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) за період з дати передачі предмету лізингу по червень 2009 року (включно) у сумі 167714,09 грн. і суми заборгованості ) за період з дати передачі предмету лізингу по червень 2009 року (включно) за лізинговими платежами частині комісії (разом з ПДВ) – 122454,56 грн. та суми заборгованості за договором № LA07000275 від 18.09.2007 р. в частині відшкодування вартості предмета лізингу за період з дати передачі предмету лізингу по травень 2009 року (включно) у сумі 126932,59 грн. і в частині комісії (разом з ПДВ) з дати передачі предмету лізингу по травень 2009 року (включно) – 97607,80 грн., в загальній сумі 514709,04 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

З цих підстав, суд визнає вимогу позивача про солідарне стягнення з першого, другого та третього відповідачів заборгованості за договором фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. за період з дати передачі предмету лізингу по червень 2009 року суми боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 35930,78 грн.; суми боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 30762,57 грн.; за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. за період з дати передачі предмету лізингу по серпень 2009 року у тому числі суму боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 47650,13 грн.; суму боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 40949,43 грн.; за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. за період з дати передачі предмету лізингу по травень 2009 року суми боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 33710,28 грн.; суми боргу за лізинговими платежами в частині комісії у 32342,89 грн. в загальній сумі 222346,08 грн. (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та в частині комісії).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу  України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 8.9 додатку № 2 до договорів фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 року; № LA07000275 від 18.09.2007 року; № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року за прострочення сплати платежів сторонами договору була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 07.11.2007 року по 23.11.2009 року за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. склала  39417,49 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000275 від 18.09.2007 р. - 37686,00 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 18.09.2007 р. – 8411,53 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд зазначає, що Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначаєтья, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як  свідчать матеріали справи, перший відповідач надав до суду клопотання (вх. № 6587 від 01.04.2010 року) про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та неустойки  за договором фінансового лізингу № LA07000332 та за договором фінансового лізингу № LA07000333.

Проте, за договором фінансового лізингу № LA07000334 та за договором фінансового лізингу № LA07000274, за договором фінансового лізингу № LA07000275 клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суду не заявлено.

У зв'язку з поданою першим відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 15738), в якій позивач зменшив розмір позовних вимог відмовившись від стягнення пені  за договорами фінансового лізингу № LA07000332 та № LA07000333. Ухвалою господарського суду від 22.09.2010 року прийнято вказану заяву позивача до розгляду.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договорами,  дають підстави для висновку суду про обґрунтованість нарахування першому відповідачу  пені за договором фінансового лізингу № LA07000274 в сумі  39417,49 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000275 в сумі 37686,00 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 18.09.2007 р. в сумі 8411,53 грн.  розрахунок якої  перевірено судом з урахуванням вимог законодавства.

Враховуючи, що  зобов'язання першого відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 18.09.2007 р. забезпечені порукою за договорами поруки 1 та 2 від 22.10.2007 року, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення солідарно з першого, другого та третього відповідачів пені за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 18.09.2007 р. в сумі 8411,53 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. 3% річних у сумі 8961,27 грн. і інфляційні у сумі 35584,04 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000275 від 18.09.2007 р. 3% річних у сумі 7676,69 грн. і інфляційних у сумі 32511,80 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 1954,21 грн.; інфляційних у сумі 7521,48 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 2440,71 грн. і інфляційних у сумі 9434,69 грн.;  та за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 2091,91  і інфляційних у сумі 8413,98 грн., розрахунок яких перевірено судом .

Враховуючи, що  зобов'язання першого відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 18.09.2007 р. за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р., за договором фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р.  забезпечені порукою за договорами поруки 1 та 2 від 22.10.2007 року, позовні вимоги щодо стягнення солідарно з 1-го відповідача, 2-го відповідача, 3-го відповідача за договором фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 1954,21 грн.; інфляційних у сумі 7521,48 грн., за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 2440,71 грн. і інфляційних у сумі 9434,69 грн.;  та за договором фінансового лізингу № LA07000334 від 22.10.2007 р. 3% річних у сумі 2091,91  і інфляційних у сумі 8413,98 грн, підлягають задоволенню як правомірні і обґрунтовані.  

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1.1. договорів фінансового лізингу, вони були укладені на строк 48 місяців (дата укладення договорів – 22 жовтня 2007 року). Як свідчать матеріали справи, дія договору фінансово лізингу № LA07000332 достроково припинено з 26 червня 2009 року, у зв'язку з поверненням предмету лізингу, дію договору фінансового лізингу № LA07000333 достроково припинено з 21 серпня 2009 року у зв'язку з поверненням предмету лізингу, про що зазначається у акті повернення предмету лізингу; дію договору фінансово лізингу № LA07000334 було достроково припинено з 30 травня 2009 року у зв'язку з поверненням предмету лізингу.

Пунктом 10.8. додатку № 2 до договорів фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року передбачено право позивача, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини відповідача, застосовувати санкцію за збитки, завдані достроковим розірванням договору у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів.

У відповідності до розрахунку позивача: розмір недоотриманих лізингових платежів за 28 місяців за договором фінансово лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. склав 65868,18 грн., у зв'язку з чим розмір санкції за дострокове припинення договору з вини відповідача становить 6586,82 грн.; розмір недоотриманих лізингових платежів за 26 місяців за договором фінансово лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. склав 66330,13 грн., у зв'язку з чим розмір санкції за дострокове припинення договору з вини відповідача становить 6633,01 грн.; розмір недоотриманих лізингових платежів за 29 місяців за договором фінансово лізингу № LA07000334 від 22.10.2007 р. склав 67409,23 грн., у зв'язку з чим розмір санкції за дострокове припинення договору з вини відповідача становить 6740,92 грн.

Суд вважає необґрунтованою заяву першого відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги позивач про стягнення санкції за дострокове припинення договорів LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, оскільки у відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначаєтья, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Матеріалами справи встановлено, що договори фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 року припинив свою дію 26 червня 2009 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року припинив свою дію 21 серпня 2009 року, шляхом повернення предметів лізингу, позов подано до суду 04.12.2009 року, а отже шестимісячний строк  для пред'явлення вимоги щодо стягнення санкцій не пропущено.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем обгрунтовано нараховано першому відповідачу санкції за дострокове припинення договорів № LA07000332 від 22.10.2007 року, № LA07000333 від 22.10.2007 року, № LA07000334 від 22.10.2007 року. Враховуючи, що зобов'язання першого відповідача за договрами фінансового лізингу забезпечені порукою,  позовні вимоги у частині стягнення солідарно з першого, другого та третього відповідачів санкції за дострокове припинення договору фінансово лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. у сумі 6586,82 грн.; за дострокове припинення договору фінансово лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 р. у сумі 6633,01 грн.; за дострокове припинення договору фінансово лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 р. у сумі 6740,92 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем і тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача в частині відшкодування вартості ремонту предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. у сумі 30597,60 грн. і відшкодування вартості ремонтних робіт предмету лізингу за договором фінансового лізингу № LA07000275 від 18.09.2007 р. у сумі 27682,80 грн. в сумі 58280,40 грн., суд відмовляє в їх задоволенні виходячі з наступного.

Позивач в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилається на п.7.3 Додатку №2 до Договорів фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. та № LA07000275 від 18.09.2007 р., відповідно до умов яких лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю витрати на ремонтні роботи, пов'язані з порушенням правил експлуатації предмета лізингу або недбалим ставленням до нього.

Позивач зазначає суду, що ним було проведено ремонт предметів лізингу, та відповідно до виставлених рахунків ТОВ «Полі авто» перший відповідач повинен відшкодувати вартість проведених робіт.

Згідно ст. 22 та п. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого були порушені, має  право  на  відшкодування  завданої йому майнової та моральної шкоди.

Зважаючи на те, що:

- за ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

- виходячи з умов ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини;

- ст.ст. 33 –34 ГПК України покладають на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

Проте, позивач не довів належними доказами, що проведені ремонтні роботи безпосередньо пов'язані з порушенням правил експлуатації предметів лізингу або недбалим ставленням до нього.

Окрім того, матеріалами справи встановлено та зазначено позивачем в позовній заяві, що предмет лізингу повернуто позивачу за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. – 27 липня 2009 року, а ремонт транспортного засобу здійснювався з жовтня 2009 року (кошторис від 20.10.2009 р.) по грудень 2009 р (рахунок фактура від 03.12.2009р.). Таким чином, предмет лізингу більш ніж два місяці знаходився у позивача.

Також, матеріалами справи встановлено та зазначено позивачем в позовній заяві, що предмет лізингу повернуто позивачу за договором фінансового лізингу № LA07000275 від 18.09.2007 р. – 05 травня 2009 року, а ремонт транспортного засобу здійснювався з жовтня 2009 року (кошторис від 20.10.2009 р.) по грудень 2009 р (рахунок фактура від 03.12.2009р.). Таким чином, предмет лізингу більш ніж шість місяців знаходився у позивача.

Суду не надано доказів, того, що позивач не користувався предметами лізингу з моменту отримання предмету лізингу до моменту проведення ремонтних робіт та доказів того, що  не з вини  позивача здійснювався ремонт транспортного засобу.

Окрім того, в актах повернення предметів лізингу від 27.06.2009 року та від 05.05.2009 року за договорами фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. та № LA07000275від 18.09.2007 р. зазначено, що предмети лізингу знаходяться в робочому стані. Будь-яких зауважень щодо технічного стану предметів лізингу в зазначених актах  не вказано.

Таким чином, суду не доведено, що необхідність проведення ремонтних робіт предметів лізингу існувала саме на момент їх повернення позивачеві; а також, те  що здійснені ремонтні роботи предметів лізингу були здійснені з причин порушень саме першим відповідачем правил експлуатації предметів лізингу або недбалим ставленням до нього.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає  правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування вартості ремонту предмету лізингу за договорами фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 р. та № LA07000275від 18.09.2007 р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково,  судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  ст.ст.11, 22, 509, 525, 526, 546, 598, 599, 610-612, 625, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 173,179,193, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п. 5 ч.1 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю транспортного підприємства «АВТОК» (код ЄДРПОУ: 34079356, адреса: Україна, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського,64, п/р №2600651142 в ХОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, Адреса: Україна, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, прим. 17, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) заборгованість за договором фінансового лізингу № LA07000274 від 18.09.2007 року 374131,45 грн. та заборгованість за договором фінансового лізингу № LA07000275 від 18.09.2007 року за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу 302414,88 грн.; а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. та держмито в сумі 9581,22 грн.

Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю транспортного підприємства «АВТОК» (код ЄДРПОУ: 34079356, адреса: Україна, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського,64, п/р №2600651142 в ХОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Куп'янський М'ясокомбінат» (код ЄДРПОУ: 32064746, Адреса: Україна, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, буд. 56), Товариства з обмеженою відповідальністю «Куп'янський М'ясокомбінат» (код ЄДРПОУ: 32512299, адреса: Україна, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, буд. 60, п/р 2600000000689 в ХОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, Адреса: Україна, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, прим. 17, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) заборгованість за договором фінансового лізингу № LA07000332 від 22.10.2007 року 82755,86 грн.  за договором фінансового лізингу № LA07000333 від 22.10.2007 року 107107,97 грн. за договором фінансового лізингу   № LA07000334 від 22.10.2007 року 91711,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2011 2010 року

справа № 57/334-09