Рішення

від 09.02.2011 по справі 29/431-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/431-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р.                                                            Справа № 29/431-10

вх. № 11353/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Барішевський О.В.

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача - не з"явився  

 розглянувши справу за позовом ТОВ "АПК "Веста", м. Харків  

до  ТОВ "Капітал Агро ТПК", м. Харків

та до ВП ТОВ "Птахокомплекс", АРК  

про стягнення 47809,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідачів 47809,87 грн.

Ухвалою суду від 28.12.10 було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.  

Позивач надав суду заяву (вх. №1077 від 17.01.11) про відмову від позовних вимог стосовно позовних вимог до першого відповідача.

Також, позивач надав суду заяву (вх. №1059 від 17.01.11) про уточнення позову, в якій він просить стягнути з другого відповідача 14081,62 грн. інфляційних, 7247,73 грн. річних, 26480,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Вказані заяви були прийняті судом, у зв"язку з чим, суд продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач проти клопотання заперечує, просить суд вирішити спір по суті.

Також, 2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує. В обгрунтування своїх заперечень, відповідач 2 вказує, що зобов"язання на яке можуть бути нараховані річні та інфляція повинно витікати з договору, а не зрішення суду, а також, на те, що кредитодавцем має бути банк або фінансова установа, кредитна угода має бути укладена в письмовій формі, товар має бути переданий другому відповідачу у власність на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Таким чином, відповідач вважає, що вищевказані положення не передбачають стягнення процентів за користування чужими коштами вже після прийняття рішення судом по справі та відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши надане клопотання, суд відмовляє в їх задоволенні як у необгрунтованих та безпідставних.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04 вересня 2008 року між позивачем (постачальник за договором) та 2-им відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 04/09-08к.

          Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., 2.2. позивач взяв на себе зобов'язання поставити, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити комбікорма загальною кількістю, визначеною специфікаціями до договору.

В п.6.2. договору сторони передбачили, що ціна однієї тони товару встановлюється згідно специфікації.

          На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 1 443 911,72 гривень, що підтверджується наступними матеріалами справи: товар за накладними РН-0000922 від 05.09.08р. та РН-00922/1 від 05.09.08р. поставлявся згідно специфікації № 1; за накладною РН-0000924 від 07.09.08р. –згідно специфікації № 2; за накладною РН-0000964 від 18.09.08р.  –згідно специфікації №3 від 17.09.08р.; за накладною  РН-0000968 від 21.09.08р.  –згідно специфікації № 4 від 19.09.08р.; за накладними РН-00987/1 від 26.09.08р. та РН-0000992 від 29.09.08р.  –згідно специфікації № 5 від 26.09.08р.; за накладною РН-0001018 від 03.10.08р.  – згідно специфікації № 7 від 03.10.08р.; за накладною РН-0001046 від 13.10.08р.  –згідно специфікації № 8 від 08.10.08р.; за накладною РН-01081/1 від 25.10.08р.  –згідно специфікації № 9 від 23.10.08р.; за накладною РН-0001086 від 29.10.08р.  –згідно специфікації № 10 від 29.10.08р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/135-09 за позовом ТОВ «АПК «Веста» до ТОВ «Капітал Агро ТПК» та ВП ТОВ «Птахокомплекс» про стягнення 1 156 527,48 гривень. Таким рішенням позовні вимоги до другого відповідача були задоволені повністю, стягнуто з другого відповідача існуючу на той час заборгованість зі сплати основної суми боргу за договором № 04/09-08к, та нараховані 3% річних, інфляційні, пеня, та проценти за користування чужими грошовими коштами. Зазначене рішення було залишено в силі згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2009р.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, в ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 1057 ЦК України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 ЦК України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені Договором.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа «Позика» ЦК України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого Договором.

Розрахунок 3% річних, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами було зроблено позивачем станом на 20 липня 2009 року (дата подання до Господарського суду Харківської області заяви про збільшення розміру позовних вимог за результатами розгляду якої було винесено згадане вище рішення від 28.07.2009р. по справі № 29/135-09).

В зв'язку з тим, що відповідач на момент звернення позивача з цим позовом не виконав свої зобов"язання за договором, позивач обгрунтовано нараховує 3% річних, інфляційні та проценти за користування чужими грошовими коштами за весь цей час.

05.09.2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов"язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов"язань за договором поставки №04/09-08к від 04.09.2008 року.

Згідно ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно  суми річних інфляції та процентів. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу  України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються  господарським  судом  за місцезнаходженням одного з відповідачів  за  вибором  позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята  господарським  судом до свого провадження з додержанням правил підсудності,  повинна бути  ним  розглянута  по суті  і в тому випадку,  коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п. 27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження  з додержанням  правил підсудності, залучив іншого відповідача чи  замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому  господарському суду, питання про підсудність визначається  за  правилом  частини  третьої статті 17 ГПК України,  за винятком випадків,  коли  наслідком  змін  на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вразі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.  

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач 2 не виконав належним чином свій обов"язок по договору №04/09-08к від 04.09.2008 року, суд визнав позовні вимоги позивача до відповідача 2 про стягнення 14081,62 грн. інфляційних, 7247,73 грн. річних та 26480,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, обгрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки, підставою позову є саме не виконання відповідачем договору поставки №04/09-08к від 04.08.08, а рішенням суду по справі №29/135-09 лише було встановлено факт не виконання  відповідачем договору, який не підлягає доведенню знову при вирішенні інших спорів.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, судові витрати слід покласти на відповідача 2.

Враховуючи викладене вище, суд, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-      

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Прийняти відмову позивача від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" .

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" провадження у справі припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" до ВП ТОВ "Птахокомплекс"  задовольнити.

Стягнути з  ВП ТОВ "Птахокомплекс" (АР Крим, Красногвардійський район, с. Котельниково, вул. Радянська, 1а, код ЄДРПОУ 30025422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (м. Харків, вул. Сімнадцятого партз'їзду, 12,код ЄДРПОУ 35072676) - 14081,62 грн. інфляційних, 7247,73 грн. річних та 26480,52 грн. процентів, за користування чужими коштами,  витрати по сплаті державного мита в сумі 478,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.

Повний текст рішення складено 11.02.11