Постанова

від 19.01.2011 по справі 16/093-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.01.2011                                                                                           № 16/093-10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Тищенко  О.В.

 суддів:            Алданова  С.О.

          Смірнова Л.Г.

 при секретарі:           Карнафель  О.В.

 За участю представників:

 від позивача - Одноволик І.В. дов. №6 від 19.01.2011 року

                                     Булавка Л.М. – директор, протокол №2 від 31.10.2008 року

від відповідачів:             ОСОБА_4

                                     ОСОБА_5 – дов. №149 від 01.12.2010 року                           

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2010

 у справі № 16/093-10 (Христенко О. О. .....)

 за позовом                               Миронівське районне споживче товариство

 до                                                   Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

 про                                                   зобов'язання повернути майно

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Миронівського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача повернути магазин “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв, що находиться за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1, Миронівському районному споживчому товариству в стані придатному для використання за функціональним призначенням.  

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно Договору про тимчасове безоплатне користування об‘єктом нерухомості від 03.11.2009 р. позивач передав відповідачу у тимчасове безоплатне користування магазин “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв., що находиться за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1, Миронівському району; 19.05.2010 р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією про дострокове розірвання Договору за згодою сторін у зв‘язку з тим, що об‘єкта користування тривалий час не існує; на вимогу позивача повернути  об‘єкт  користування у стані, придатному для використання за функціональним призначенням, відповідач не відреагував.

          Рішенням Господарського суду Київської області 28.09.2010 року у справі №16/093-10 позов задоволено повністю. Зобов‘язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Миронівському районному споживчому товариству магазин “Продовольчі товари”загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1, у стані придатному для використання за функціональним призначенням.  Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Миронівського районного споживчого товариства 980 (дев‘ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Враховуючи, що відповідач запропонував розірвати Договір, а позивач погодився з цим, то відповідач повинен повернути об‘єкт користування у стані, в якому він був відповідачем одержаний за актом приймання-передачі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі №16/093-10, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що  відповідно до ч.2 ст.833 ЦК України, користувач майном зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому стані, в якому вона була на момент її передання, а згідно з приписами ст.779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих ним збитків в розмірі вартості майна, що зіпсоване чи пошкоджене, тобто ч.2 ст.779 ЦК України чітко регламентує та визначає право наймодавця, а в нашому випадку позичкодавця та позивача по справі (Миронівське РСТ) на відшкодування завданих внаслідок псування (чи пошкодження речі) майна - магазину «Продовольчі товари» загальною площею 78,6 кв.м., що знаходиться за адресою : Київська область, Миронівський район с. Гулі вул. Колгоспна, 78, збитків, але в жодному випадку не зобов'язання відповідача повернути зазначене майно у стані придатного для функціонального призначення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4  від 01.12.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №16/093-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Калатай Н.Ф. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року за клопотанням  сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №16/093-10 на п’ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 01.12.2010 року було оголошено перерву до 19.01.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6  від 18.01.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді  Калатай Н.Ф. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №16/093-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі №16/093-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі №16/093-10.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 03.11.2009 року між Мироніським районним споживчим товариством (позичкодавець, надалі - позивач) та Суб‘єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 (користувач, надалі –відповідач) було укладено Договір про тимчасове безоплатне користування об‘єктом нерухомості(надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове безоплатне користування магазин “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі –об‘єкт користування).

Об‘єкт користування використовуються відповідачем для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами та здійснення господарської діяльності (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, ринкова вартість об‘єкта користування на дату укладення Договору становить 98 000,00 грн.

Об‘єкт користування нежитлова будівля, літ “А”78,6 кв.м. за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності та знаходиться на балансі Миронівського районного споживчого товариства (п. 1.5 Договору), що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 17.03.2008 р., видане виконавчим комітетом Владиславської сільської ради.

Відповідно до п. 2.1 Договору об’єкт користування передається користувачеві у термін не пізніше 5 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2 Договору, об‘єкт користування повертається позивачу відповідачем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об‘єкта користування, його стан на момент повернення, протягом 3 днів з моменту закінчення строку дії Договору або в разі дострокового припинення строку дії Договору –з дати припинення строку дії Договору

Обов‘язок з складання акта приймання-передачі повернення об‘єкта користування позичкодавцю (позивачу) покладається на користувача (відповідача) (п. 2.4 Договору).  .

Згідно п. п. 3.3.3 п. 3.3 Договору, користувач (відповідач) зобов‘язаний використовувати об‘єкт користування виключно за призначенням, вказаним в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору користувач (відповідач) зобов‘язаний забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єк: користування, його обладнання, інвентарю та прибудинкових територій та запобіга: його пошкодженню і псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, прави стандартів, а також виконувати вимоги приписів і постанов органів державно: санітарного контролю. Дотримуватись правил експлуатації та ремонту інженерні комунікацій та вимог щодо зберігання і складування матеріальних цінностей.

Користувач несе матеріальну відповідальність перед Позичкодавцем та/чи третіми особами за збитки, заподіяні об'єкту користування та/або нежитловому чи житлової приміщенню,   в   якому   розташований     об'єкт   користування,   пожежею,   аварія інженерних комунікацій, тощо, що сталися з вини Користувача, або за збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) умов цього Договору(п.п. 3.3.6 Договору).

Згідно п. 3.3.7 Договору користувач (відповідач) зобов‘язаний самостійно та за власні - кошти здійснювати заходи щодо підтримання об’єкт користування у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в тимчасове безоплатне користування за цим Договором, з урахуванням нормального фізичного зносу вказаного  об'єкта.

Відповідно до п. 7.6 Договору, відповідач відповідає за зобов‘язаннями по забезпеченню збереження об‘єкта користування та/чи переданих матеріальних цінностей усім своїм майном.

Об‘єкт користування відповідно до п. 2.1 Договору був переданий позивачем відповідачу згідно акту приймання-передачі основних засобів в тимчасове безоплатне користування від 03.11.2009 р.

У акті приймання-передачі зазначено, що приміщення магазину, яке передається в тимчасове безоплатне користування, потребує проведення ремонтних робіт.

Відповідач звернувся до позивача з заявою від 11.05.2010 р., в якій зазначив, що відповідно до Договору йому було передано магазин для організації торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами строком до 01.11.2010 р., але у зв‘язку з тим, що вже тривалий час фактично не існує самого об‘єкта оренди, а саме магазину “Продовольчі товари” та просить достроково, за згодою сторін, припинити (шляхом розірвання) договір позички про тимчасове безоплатне користування об‘єктом нерухомості, укладений між сторонами 03.11.2009 р.

Позивач надав відповідачу відповідь вих. № 122 від 20.05.2010 р., в якій зазначив, що у разі дострокового припинення Договору відповідач повинен повернути об‘єкт користування у стані придатному для використання за функціональним призначенням (магазин продовольчих товарів) за актом приймання-передачі, та призначив відповідачу дату та час для передачі магазину по акту приймання-передачі (докази отримання відповідачем зазначеного листа у матеріалах справи).

У зазначений позивачем час відповідач не з‘явився та не передав об‘єкт користування згідно акту приймання-передачі уповноваженим представникам позивача.

20 травня 2010 року членами правління Миронівського РайСТ за участю члена виконавчого комітету Владиславської сільської ради складено акт про те, що приміщення магазину “Продовольчі товари”, загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: с. Гулі, Миронівського району Київської області повністю демонтовано: розібрано стіни, покрівля, вікна, двері, підлога. Від приміщення магазину залишився лише бетонний фундамент. Всі будівельні матеріали від розбирання магазину вивезені.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. № 124 від 01.06.2010 р. про відновлення магазину “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться  за адресою: с. Гулі, Миронівського району Київської області по вул. Колгоспна, 78, в термін до 01.07.2010 р. (докази отримання відповідачем зазначеної претензії в матеріалах справи).

Дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 “Найм (оренда)”Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 833 Цивільного кодексу України, користувач зобов‘язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Згідно ст. 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов‘язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

В разі неможливості відновлення речі, тобто повернення її до належного стану, наймач зобов'язаний на вимогу наймодавця відшкодувати йому завдані збитки. В даному випадку мова йдеться про збитки в повному обсязі: як реальну шкоду, так і неотриманий прибуток.

Наймач несе відповідальність за погіршення стану речі, за наявності вини. Отже, наймач не може відповідати за погіршення речі, якщо це сталося в результаті упущень наймодавця (наприклад, неповідомлення останнім наймача про певні властивості речі або особливості її експлуатації), а також в інших випадках, якщо має місце відсутність вини наймача (наприклад, наявність обставин непереборної сили).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду про зобов’язання відповідача повернути магазин “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв, що находиться за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1, Миронівському районному споживчому товариству в стані придатному для використання за функціональним призначенням.  

Проте, з акту від 20 травня 2010 року, який складено членами правління Миронівського РайСТ за участю члена виконавчого комітету Владиславської сільської ради, вбачається, що приміщення магазину “Продовольчі товари”, загальною площею 78,6 м.кв, що знаходиться за адресою: с. Гулі, Миронівського району Київської області повністю демонтовано: розібрано стіни, покрівля, вікна, двері, підлога. Від приміщення магазину залишився лише бетонний фундамент. Всі будівельні матеріали від розбирання магазину вивезені, об’єкт оренди (найму) зруйновано. Цей факт підтверджується й самим  відповідачем.

Як вже зазначалось вище, частиною 2 статті 779 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 3.3.6 Договору сторони передбачили, що користувач несе матеріальну відповідальність перед Позичкодавцем та/чи третіми особами за збитки, заподіяні об'єкту користування та/або нежитловому чи житлової приміщенню,   в   якому   розташований     об'єкт   користування,   пожежею,   аварія інженерних комунікацій, тощо, що сталися з вини Користувача, або за збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) умов цього Договору (п.п. 3.3.6 Договору).

Враховуючи вищевикладене, та те, що відновити об’єкт нерухомості  є неможливим, вимоги позивача про зобов’язання відповідача повернути магазин “Продовольчі товари” загальною площею 78,6 м.кв, що находиться за адресою: Київська область, Миронівський район, АДРЕСА_1, Миронівському районному споживчому товариству в стані придатному для використання за функціональним призначенням є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Утім, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що оскільки права позивача порушені відповідачем - об’єкт оренди (найму) зруйновано, позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених та оспорюванних прав та законних інтересівз вимогою про відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 підлягає  задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі №16/093-10 скасуванню.

Оскільки при зверненні з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду відповідачем (апелянтом) було сплачено державне мито в розмірі 98грн. (в меншому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито"), то колегія суддів достягує в дохід Державного бюджету України з відповідача 392 грн. за розгляд апеляційної скарги.  

Разом з тим, зважаючи на задоволення апеляційної, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.

2.  Рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року у справі №16/093-10 скасувати.

3.           Прийняти нове рішення, яким:

      В позові відмовити повністю.

      Достягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 392 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

      Стягнути з Миронівського районного споживчого товариства (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. П.Комуни, 7, ідент код 30349391, р/р 260090020085 в АКБ “Правекс-Банк”м. Київ, МФО 321983) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) 490 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.         

4.     Доручити Господарському суду Київської області  видати наказ.

5.  Матеріали справи №16/093-10 повернути до Господарського суду Київської області  

6.    Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Смірнова Л.Г.