Рішення

від 06.02.2008 по справі 15/352

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/352

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.02.08 р.                                                                               Справа № 15/352                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Система-Інвест” м. Київ (код ЄДРПОУ 33404690)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31129063)

про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання та стягнення пені у сумі 6812,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Самсоненко І.В. за довіреністю № б/н від 05.12.2007 р.

від відповідача: Різниченко Ю.О. за довіреністю від 30.05.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Система-Інвест” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання та стягнення пені у сумі 6812,39 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/352.

У судовому засіданні позивачем та відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Система-Інвест” м. Київ (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 29 від 04.08.2006 р. (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору відповідач (продавець) взяв на себе обов'язок передати у власність покупця продукцію – щебінь гранітний Куйбишевського гранітного кар'єра, в кількості, асортименті, за ціною та у строки, вказані в доданій до цього договору специфікації, що є невід'ємною його частиною, а (позивач) покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вказану у договорі вартість поставленої продукції, не пізніше передбачених цим договором строків.

Згідно п. 2.3 договору відвантаження продукції покупцю здійснюється тільки після надання письмової заявки покупця з визначенням виду продукції, об'єму поставки, повних відвантажних реквізитів. Заявка на загальний плановий об'єм продукції на місяць надається у  строк до 20 числа попереднього місяця.

Згідно п. 2.4 договору після надання заявки покупцем відвантаження продукції здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту виконання покупцем п. 4.2 цього договору, по партіям до 530 м3. По партіям продукції більш 530 м3 відвантаження продукції здійснюється відповідно до графіку відвантаження, який оговорений сторонами у письмовій формі.

Згідно п. 4.2 договору розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються у наступній формі: 100% передплата за заявлену партію продукції. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 4.5 договору загальна сума договору на момент його укладення, виходячи із досягнутих сторонами домовленостей відносно кількості продукції, яка підлягає поставці, та узгодженої вартості за її одиницю, орієнтовно складає 225000,00 грн., у тому числі ПДВ, 37500,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач відповідно до ст. 22  Господарського процесуального кодексу України надав до суду заяву про зміну позовних вимог від 22.01.2008 р., згідно з якою просив стягнути з відповідача 41577,38 грн. – суму основного боргу, 412,62 грн. – інфляційні нарахування; 1216,18 грн. – суму за користування чужими коштами, крім того 5000,00 грн. – витрати по оплаті послуг адвоката, 482,07 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Суд прийняв цю заяву до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Так, у заяві про зміну позовних вимог зазначено, що позивачем у відповідності до п. 4.2 договору було перераховано в якості передплати на рахунок відповідача суму 234476,80 грн. згідно платіжних доручень № 300 від 04.08.2006 р. на суму 97238,40 грн., № 330 від 31.08.2006 р. на суму 97238,40 грн., № 331 від 31.08.2006 р. на суму 40000,00 грн. Копії платіжних документів додані до справи.

Так, відповідачем було поставлено продукції на загальну суму 152899,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № 375 від 14.08.2006 р. на суму 23958,53 грн., № 380 від 17.08.2006 р. на суму 19166,82 грн., № 384 від 19.08.2006 р. на суму 38194,75 грн., № 401 від 30.08.2006 р. на суму 14074,72 грн., № 448 від 19.09.2006 р. на суму 23960,25 грн. № 456 від 20.09.2006 р. на суму 9584,10 грн., № 579 від 15.11.2006 р. на суму 23960,25 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено поставку товару лише на суму 152899,42 грн., залишок передплати, по якому не відбулась поставка склав 81577,38 грн.

Позивачем було направлено письмову вимогу від 18.01.2007 р. до відповідача щодо повернення залишку сплаченої згідно договору попередньої оплати на вказану суму.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” м. Донецьк листом за вих. № 25/01 від 25.01.2007 р. фактично визнав вказану вимогу позивача зазначивши, що грошова сума, отримана відповідачем як передплата за договором № 29 від 04.08.2006 р., буде повернута на розрахунковий рахунок позивача у строк до кінця лютого 2007 р.

Однак, відповідачем було здійснено лише часткове повернення попередньої оплати на суму 40000,00 грн. згідно банківської виписки від 27.03.2007 р., де у графі призначення платежу чітко зазначено „повернення передплати за щебінь згідно листа від 18.01.2007 р.”

Таким чином, сума передплати, яка підлягає поверненню відповідачем, складає 41577,38 грн. (81577,38 грн. – 40000,00 грн. = 41577,38 грн.)

Однак, відповідач у відзиві на змінені позовні вимоги проти повернення попередньої передплати у сумі 41577,38 грн. заперечує, посилаючись на той факт, що поставка продукції має здійснюватися згідно п. 2.3 договору, тобто тільки після надання письмової заявки покупця із визначенням виду продукції, об'єму поставки, повних відвантажних реквізитів.

Як стверджує відповідач, відвантаження продукції на суму 41577,38 грн. не здійснювалось у зв'язку з неотриманням від позивача відповідних письмових заявок.  

Позивачем були надані до суду письмові пояснення за вих. № 5 від 04.02.2008 р., у яких він повідомляє, що згідно комерційної практики, що склалася на ринку та за для прискорення торгових операцій,  письмові заявки покупців направляються постачальникам по факсу із застосуванням аналогічного способу передачі заявок між позивачем та відповідачем. Тобто заявки на поставку продукції фактично передавалися продавцю, але фіксувалися тільки як телефонні переговори між контрагентами по договору та у спосіб факсимільного зв'язку.  

Крім того, у наданих до суду платіжних дорученнях № 300 від 04.08.2006 р. на суму 97238,40 грн., № 330 від 31.08.2006 р. на суму 97238,40 грн., № 331 від 31.08.2006 р. на суму 40000,00 грн. зазначено, що попередня оплата за щебінь здійснюється згідно рахунків № Д-00000124 від 04.08.2006 р., № 132 від 30.08.2006 р., № 30.08.2006 р. Тобто, перерахування позивачем 41577,38 грн. було здійснене згідно виставлених саме відповідачем рахунків.

Факт виставлення продавцем рахунків для сплати покупцю на конкретні суми свідчить про отримання продавцем від покупця заявок на конкретні партії товару. Тобто, конкретні суми в якості попередньої оплати продавець може визначити тільки на підставі інформації покупця про обсяг конкретної партії товару, яка згідно умов договору викладається в письмових заявках.

Крім того, заперечення відповідача про відсутність письмових заявок покупця на партію товару на суму 41577,38 грн. спростовується тим, що раніше у листі № 25/01 від 25.01.2007 р. відповідач про це не заявляв як про причину непоставки ним товару та погодився повернути попередню оплату, отриману за договором, у повному обсязі у конкретно визначений строк у зв'язку з відмовою позивача від цієї продукції. Такі заперечення у відповідача виникли після подачі позову до суду та сприймаються судом як спосіб захисту з метою уникнути майнової відповідальності за порушення прав іншої особи у господарських правовідносинах.

Часткове повернення відповідачем суми у розмірі 40000,00 грн. згідно банківської виписки від 27.03.2007 р., де у графі призначення платежу чітко зазначено „повернення передплати за щебінь згідно листа від 18.01.2007 р.” фактично підтверджує, що інша частина перерахованих позивачем грошей у сумі 41577,38 грн. є також попередньою оплатою за продукцію.  

Умовами договору (п. 4.5) передбачена орієнтована загальна сума поставки товару – 225000 грн. Але сторони досягли згоди щодо збільшення загальної суми договору до 234476,80 грн., що підтверджується наступними діями сторін: відповідач виставляв рахунки на оплату на загальну суму 234476,80 грн., а позивач здійснив попередню оплату на вказану суму.

Згідно статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Тобто, після отримання відповідачем вимоги від позивача про повернення суми передплати та прийняття на себе зобов'язання повернути попередню оплату до кінця лютого 2007 р., у відповідача виникають грошові зобов'язання перед позивачем із строком виконання до 01.03.2007 р.   

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості, що є попередньою оплатою за товар, у сумі 41577,38 грн. відповідають законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджені відповідними доказами, тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляції у сумі 412,62 грн. та  3% річних у сумі  1216,18 грн.  суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5000,00 грн., які він підтверджує копіями договору про надання адвокатських послуг б/н від 23.11.2007 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Таранчук Д.В. № 2111 від 16.12.2004 р., платіжними дорученнями № 539 від 20.12.2007 р. на суму 2500,00 грн., № 0044 від 05.02.2008 р. на суму 2500,00 грн. нібито у підтвердження оплати послуг адвоката.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати у господарській справі складаються зокрема з оплати послуг адвоката.

Але у наданих до суду платіжних дорученнях у графі  призначення платежу зазначено „попередня оплата за юридичні послуги згідно договору б/н від 03.12.2007 р.”

Тобто, у вказаних платіжних дорученнях відсутні будь-які посилання на те, що вказана сума є оплатою саме за адвокатські послуги згідно договору про надання адвокатських послуг б/н від 23.11.2007 р., укладеного між позивачем та адвокатом Таранчук Д.В.

Будь-яких інших доказів оплати послуг адвоката згідно договору про надання адвокатських послуг б/н від 23.11.2007 р. до суду не представлено.

Тому, заявлені позивачем до стягнення судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Позивачем також було заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, на суму 48206,18 грн.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача конкретного майна та коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог  державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що первісна позовна заява була оплачена державним митом у сумі 204,00 грн. згідно платіжних доручень № 513 від 05.12.2007 р., № 512 від 05.12.2007 р., а заява про зміну позовних вимог оплачена у  сумі 363,07 грн. згідно платіжного доручення № 0017 від 18.01.2008 р., всього сума сплаченого державного мита складає 567,07 грн., тому підлягає поверненню з державного бюджету України як надлишково сплачене державне мито у сумі 135,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями  22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Донспецстрой” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Політбійців, б. 9, кв. 23; фактична адреса: м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 74; код ЄДРПОУ 31129063; розрахунковий рахунок 26005301660625 в філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку”, МФО 334914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Система-Інвест” (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 59; код ЄДРПОУ 33404690; розрахунковий рахунок 26008301261961 в Подільському відділенні „Промінвестбанк” у м. Києві, МФО 322197)  суму 43206,18 грн. (а саме: основний борг – 41577,38 грн., 3% річних – 1216,18 грн., інфляційні нарахування – 412,62 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 432,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

У судовому засіданні 06.02.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 11.02.2008 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати позивачу довідку про повернення державного мита з Державного бюджету України у сумі 135,01 грн., як надлишково сплаченого.

Суддя                                                                         Богатир К.В.