Постанова

від 07.02.2008 по справі 26-13/156-07-3775

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26-13/156-07-3775

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 лютого 2008 р.                                                                                    № 26-13/156-07-3775  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиОдеської залізниці

на постановувід 30.10.2007 року Одеського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 26-13/156-07-3775

господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Медиатранс”

доОдеської залізниці

простягнення безпідставно отриманих грошей в сумі 48 149,61 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Кончакова Т.О. (довіреність від 01.10.2007р.)

від відповідача:Слюсар М.М. (довіреність № 27 від 02.01.2008р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 02.08.2007 року у справі № 26-13/156-07-3775 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Михайлов М.В., судді –Тофан В.М., Журавльов О.О.) від 30.10.2007 року у справі № 26-13/156-07-3775 рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2007 року скасовано; позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно стягнені грошові кошти у розмірі 44 337 грн., індекс інфляції в розмірі 3 094,72 грн., три проценти річних в розмірі 717,89 грн., 722,25 грн. витрат на державне мито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Одеська залізниця просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2007 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 5 Закону України “Про транзит вантажів”, ст.26 Закону України “Про залізничний трансопрт”, ст.ст.2-4, 62, 105, 114, 119, 120, 129, 134, 136 Статуту залізниць України, ст.ст.33, 36, 43, 84 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошей в загальній сумі 48 149,61 грн. Зазначав, що Одеською залізницею з накопичувальної картки ТОВ “Медиатранс” безпідставно були списані кошти в сумі 44 337,00 грн. за охорону вагонів вантажовласників, які обслуговувались у період травень-червень 2006 року іншими експедиторами.

Заперечуючи проти позову Одеська залізниця посилалася на пункти 2.2.4., 2.2.5. Договору сторін №452 від 27.06.2006 року, які дають їй право на списання з позивача сум, які він, в свою чергу, зобов'язаний їй компенсувати, зокрема витрати пов'язані із затримкою вагонів вантажовласників по незалежним від залізниці обставинам. Також відповідач зазначав, що позивачем пропущено встановлений ст.136 Статуту залізниць України строк позовної давності –6 місяців з моменту виникнення права на пред'явлення претензії.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із встановлення факту його необґрунтованості а також із факту пропуску позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, який скасувавши рішення першої інстанції та задовольнивши позов виходив із того, що у відповідача не було правових підстав для списання з накопичувальної картки позивача спірної суми; строк позовної давності позивачем не пропущено, з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що TOB “Медиатранс” було зареєстровано 18 травня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видане державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області.

Договір про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг TOB “Медиатранс” уклало з Одеською залізницею 27 червня 2006 року, підтвердженням чого є відмітка юридичної служби Одеської залізниці на першому аркуші договору.

Договорів з вантажоодержувачами TOB “Медиатранс” взагалі не має, а має лише договір на транспортно-експедиційне обслуговування залізничним транспортом з експедиційною компанією Товариством з обмеженою відповідальністю “Медиатранс” (Придністровська Молдавська Республіка) укладений 28 червня 2006 року. З наведеного слідує, що надавати транспортно-експедиційні послуги TOB “Медиатранс” фактично почало з 28 червня 2006 року.

В період з 31 липня 2006 року по 1 серпня 2006 року на станції Кучурган Одеської залізниці відділом ревізій і контролю доходів від вантажів та пасажирських перевезень Служби ревізій та контролю фінансового-господарської діяльності ДТГО проводилася перевірка фінансово-господарської діяльності станції. Зазначеною перевіркою було встановлено, що станція Кучурган не в повній мірі нараховує збір за охорону вантажів при затримці вагонів з вини вантажоодержувачів. Виходячи з цього, ревізією, яка проводила перевірку було видано наказ про стягнення сум за охорону з вантажоодержувачів. Зазначений наказ було виконано 10 жовтня 2006 року, результатом чого стало списання з накопичувальної картки TOB “Медиатранс” за період травень-червень 2006 року 47 968,32 гривень.

З списаних 47 968,32 гривень лише 3 631,32 гривні були списані за охорону вантажів в вагонах, по яким TOB “Медиатранс” надавалися транспортно-експедиційні послуги згідно з договором укладеним 28 червня 2006 року з Товариством з обмеженою відповідальністю “Медиатранс” (Придністровська Молдавська Республіка). При дослідженні накопичувальних карток було встановлено, що 44 337 гривень були списані з накопичувальної картки TOB “Медиатранс” за охорону вагонів наступних вантажоодержувачів: TOB “Шериф”, TOB “Золотий вік”, Вторресурси, СЗАТ “Стоун”, TOB “Грин-Петрол”, TOB “Аллон”, TOB “А-Центр”, TOB “Халоген”, TOB “Век”, TOB “АіФ“, Завод Металолітографії та TOB “Едрем”, з якими у TOB “Медиатранс” не було договірних відносин в період, коли вагони зазначених вантажоодержувачів знаходилися на Станції Кучурган Одеської залізниці. При цьому, слід зазначити, що для списання грошових коштів з накопичувальної картки замовник послуг має подати до станції Кучурган, крім інших документів, також доручення видані вантажоодержувачами на замовника послуг станції, де зазначено, які саме дії доручено здійснити останньому на станції. Як доказ зазначені доручення ні Одеською залізницею, ні TOB “Медиатранс” наданні до суду не були.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний суд не дав оцінки факту наявності доручень вантажовласників спростовуються тим, що наявні в матеріалах справи довіреності не стосуються спірного періоду травень-червень 2006 року, а виписані у серпні 2006 року (а.с.46-53).

Касаційний суд не бере до уваги доводи касаційної скарги стосовно того, що оскільки договір сторін №452 від 27.06.2006 року діє з 01.01.2006 року, то у відповідача були правові підстави для списання спірної суми, тому що сам по собі договір не може бути єдиною підставою для списання, за відсутності доказів його фактичного виконання. До 18.05.2006 року в силу положень ст.87 ЦК України позивач не існував як юридична особа, отже не міг мати цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. За період 18.05.2006 року до 28.06.2006 року відповідачем не надано доказів того, що у позивача існували будь-які правостосунки як у експедитора з вантажовласниками вагонів по яким списані спірні суми.

Правовідносини щодо безпідставно набутого майна регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. До правовідносин стосовно безпідставно набутого майна, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Скаржник безпідставно посилається на договір уступки права вимоги від 07.10.2006 року, оскільки останній відсутній в матеріалах справи. Крім того з викладеної відповідачем в скарзі позиції не вбачається того, що такий договір взагалі стосується правовідносин сторін в даній справі, і відповідач посилався на нього протягом розгляду справи судами попередніх судових інстанцій.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської залізниці на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 26-13/156-07-3775 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 26-13/156-07-3775 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос