7/113-07-3263
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 р. № 7/113-07-3263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання Заступника прокурора Одеської області
на рішеннявід 31.05.2007 року
у справі№ 7/113-07-3263
господарського суду Одеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Пріора”
дотретя особаАкціонерного товариства “Ністру-Лада”Виконавчий комітет Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області
провизнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:не з'явились
від відповідача:від третьої особи:від прокуратури:не з'явилисьне з'явилисьПопенко О.С. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) від 31.05.2007 року по справі № 7/113-07-3263 позов задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Пріора” (65003, Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. 55 км. Автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 9; код ЄДРПОУ 34689192) право власності на: житловий корпус (А)-187,1 кв.м.; їдальня (Б)-95,6 кв.м.; вагончик для обслуговуючого персоналу (В)-99,4 кв. м.; господарський блок (Г)-62,5 кв.м.; кімната відпочинку (Д)-74,8 кв.м.; житловий вагончик (Е)-18,5 кв.м.; житловий вагончик (Є)-18,5 кв.м.; житловий вагончик (Ж)-18,4 кв.м.; житловий вагончик (3)-20,0 кв.м.; житловий вагончик (И)-12,4 кв.м.; житловий вагончик (І)-13,6 кв.м.; житловий вагончик (Ї)-12,4 кв.м.; житловий вагончик (Й)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (К)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (Л)-17,7 кв.м.; житловий вагончик (М)-29,0 кв.м.; житловий вагончик (Н)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (О)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (П)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (Р)-21,6 кв.м.; житловий вагончик (С)-148,1 кв.м.; житловий вагончик (Т)-18,1 кв.м.; житловий вагончик (У)-18,1 кв.м.; житловий вагончик (Ф)-18,1 кв.м.; житловий вагончик (Х)-18,1 кв.м.; туалет (Ц)-10,5 кв.м.; ємності для води (а)-22,0 кв.м.; огорожа металева (1); тверде покриття (І)-5874,5 кв.м., на земельній ділянці загальною площею 6 857,0 кв.м. Комплекс бази знаходиться на вулиці 55-му км. Автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 9, на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційному поданні заступник прокурора Одеської області просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2007 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.28, 43 ГПК України, ст.ст.220, 657, 658 ЦК України.
Відзиву на касаційне подання відповідач не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційному поданню прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ньому доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно спірної бази відпочинку, зазначаючи, що сторонами було укладено договір купівлі-продажу, який відповідач без поважних причин відмовився оформити у нотаріуса.
Суд, притягнувши до участі у справі в якості третьої особи Виконавчий комітет Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, позов задовольнив. Позиція суду мотивована обґрунтованістю позовних вимог.
Прокурор звернувся до суду з поданням щодо оскарження наведеного рішення, посилаючись на те, що рішення прийняте щодо прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі –Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області. Так, прокурор посилається, що земельна ділянка на якій розміщено майно спірного об'єкту перебуває у розпорядженні саме Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, оскільки знаходиться за межами населеного пункту.
Касаційний суд вважає такі доводи прокурора слушними, оскільки таке підтверджується безпосередньо адресою спірної бази, в якій відсутнє посилання на її знаходження в певному населеному пункті.
Згідно п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Відповідно до п.“а” ч.1 ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Оскільки, згідно ст.120 Земельного Кодексу України передбачається перехід права власності або права користування на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду до фізичних або юридичних осіб, рішення, ухвалене місцевим господарським судом, є підставою для набуття позивачем права власності або права користування на земельну ділянку, що перебуває у розпорядженні Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, отже порушує інтереси останньої щодо права розпорядження землями.
Касаційний суд звертає увагу і на те, що місцевий суд, навіть вважаючи, що земля, на якій розташоване майно спірного об'єкту, знаходиться в межах населеного пункту, розглянув справу без участі Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а притягнув до участі у справі її виконавчий комітет (а.с.1), який є окремою юридичною особою.
Крім того, судом не дано оцінки обраному позивачем способу захисту права, яким в даній справі є визнання права власності на майно. Разом з тим, у випадку, коли особа ухилилась від нотаріального посвідчення договору, частина 2 ст.220 ЦК України передбачає в якості єдиного способу захисту права звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Одеської області від 14.12.2007 року №05/1-07 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2007 року у справі № 7/113-07-3263 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2007 року у справі № 7/113-07-3263 –скасувати.
Справу № 7/113-07-3263 направити до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2008 |
Оприлюднено | 20.02.2008 |
Номер документу | 1373072 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Бакуліна С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні