Постанова

від 19.09.2006 по справі 11/179/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/179/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р. Справа № 11/179/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: Малих О. В. –за дорученням   

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат „Алые паруса”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду  Миколаївської області

від  6 липня 2006 року                    

у справі № 11/179/06                                                                                                                                                                                                                                                                                   

за позовом Акціонерного банку „Київська Русь” в особі Миколаївської філії АБ „Київська Русь”, м. Миколаїв

до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат „Алые паруса”, м. Миколаїв

про стягнення 1.747.410 грн. 25 коп.

                                                         В С Т А Н О В И Л А:

   31.03.2006 р. Миколаївська філія Акціонерного банку „Київська Русь” (далі позивач) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат „Алые паруса”  (далі відповідач) про стягнення 1747410 грн. 25 коп. грошових коштів.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами № К/23-03 від 29.12.2003 р. (далі Договір № 1) та № К/5-04 від 09.03.2004 р. (далі Договір № 2) щодо своєчасного повернення позивачеві отриманих кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим повинний сплатити позивачеві:

-          за Договором № 1: 438.531 грн. 03 коп. – основної заборгованості за кредитом, 8710 грн. 55 коп. –заборгованості за процентами за період з 29.12.2003 р. по 31.03.2006 р., 35420 грн. 64 коп. –пені за прострочення повернення кредиту та 1321 грн. 42 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього 483983 грн. 64 коп.

-          за Договором № 2: 1.000.000 грн. –основної заборгованості, 190.410 грн. 99 коп. –заборгованості за процентами за період з 09.03.2004 р. по 31.03.2006 р., 65798 грн. 83 коп. –пені за прострочення повернення кредиту та 7216 грн. 79 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього 1.263.426 грн. 61 коп.

   Всього, за двома зазначеними договорами, відповідач повинний сплатити позивачеві 1.747.410 грн. 25 коп. грошових коштів, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 17474 грн. 10 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

   Заявою від 09.06.2006 р. позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та здійснив донарахування відсотків за користування кредитом станом на 13.06.2006 р. та просив суд стягнути з відповідача:

-          за Договором № 1: 438531 грн. 03 коп. –основної заборгованості за кредитом, 30937 грн. 47 коп. –заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 35420 грн. 64 коп. –пені за прострочення повернення кредиту та 1321 грн. 42 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього 506210 грн. 56 коп.

-          за Договором № 2: 1.000.000 грн. –основної заборгованості, 241.095 грн. 92 коп. –заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 65798 грн. 83 коп. –пені за прострочення повернення кредиту та 7216 грн. 79 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього 1.314.111 грн. 54 коп.

   Всього, за двома зазначеними договорами, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1.820.322 грн. 10 коп.

   Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 205.267 грн. 73 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з березня 2005 року по травень 2006 року, в тому числі: за Договором № 1 –в сумі 56336 грн. 22 коп. та за Договором № 2 –в сумі 148931 грн. 51 коп., а також 3% річних за період з 07.03.2005 р. по 13.06.2006 р. в сумі 63267 грн. 45 коп., в тому числі: за Договором № 1 –в сумі 17363 грн. 90 коп. та за Договором № 2 –в сумі 45903 грн. 55 коп.

   Пунктом 6.3 кожного із Договорів передбачено, що за невиконання прийнятих на себе зобов'язань позичальник повинний сплатити штраф у розмірі 500 грн., у зв'язку з чим відповідач, за двома зазначеними договорами, повинний сплатити позивачеві 1000 грн. штрафу, а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2.089.857 грн. 28 коп.

   У відзиві на позов відповідач позов визнав частково: в частині основної заборгованості за кредитними договорами та заборгованості по процентам по цими договорами –повністю, в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредитним договорам не визнає, оскільки вважає, що сплата пені в розмірах вказаних позивачем розруйнує підприємство, а тому просить суд зменшити розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. В частині стягнення 3%, індексу інфляції та штрафу позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.   

   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.07.2006 р. (суддя Василяка К. Л.)  позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 1438531 грн. 03 коп. –заборгованості по кредиту, 272033 грн. 39 коп. –заборгованості по відсотках за користування кредитом, 72406 грн. 96 коп. –збитків від інфляції, 1012 грн. 19 коп. –пені за прострочення повернення кредиту, 85 грн. 38 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а також 18927 грн. 06 коп. –понесених витрат на оплату держмита та 106 грн. 87 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову –відмовлено.

   З позивача в доход Держбюджету стягнуто 3082 грн. 02 коп. недоплаченого, при зверненні до суду з позовом, державного мита.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами № К/23-03 від 29.12.2003 р. і № К/5-04 від 09.03.2004 р. та додаткових угод до них щодо своєчасного повернення позивачеві отриманих кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим повинний сплатити позивачеві 1438531 грн. 03 коп. боргу за отримані кредити, 272033 грн. 39 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також сплатити пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 101219 грн. 47 коп. та за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 8538 грн. 21 коп.

   Але, враховуючи виключні обставини справи, відсутність негативних наслідків, матеріальний стан сторін та інші обставини справи суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені за прострочення повернення кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1012 грн. 19 коп., а пеню за несвоєчасну сплату відсотків –до 85 грн. 38 коп.   

   Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то він повинний сплатити позивачеві збитки від інфляції за Договором № 1 за період з жовтня 2005 р. по травень 2006 р. в сумі 32106 грн. 96 коп. та за Договором № 2 за період з січня 2006 р. по травень 2006 р. в сумі 40300 грн., а всього в сумі 72406 грн. 96 коп.

   Так як, в зазначених кредитних договорах сторони визначили інший ніж 3% розмір відсотків за користування грошовими коштами та їх нарахування продовжується і після закінчення строку, на який було надано кредит, то суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 63267 грн. 45 коп., у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

   Згідно п. 6.3 вказаних договорів за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.2.3 договорів встановлена сплата штрафу в розмірі 500 грн. Але, в п. 5.2.3 договорів зазначено про обов'язок позичальника сплачувати банку пеню за порушення строків повернення кредиту та відсотків. Однак порядок самостійного нарахування відповідачем пені та її сплати, на виконання вказаного пункту договору, сторонами не визначено. Доказів направлення на адресу відповідача вимог щодо сплати пені позивачем суду не надано, а тому обов'язку самостійно сплачувати пеню у відповідача не виникло, внаслідок чого підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу –відсутні.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладені судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з позивача в доход Держбюджету стягнуто 3082 грн. 02 коп. недоплаченого, при зверненні до суду з позовом, державного мита.    

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача збитків від інфляції в розмірі 72406 грн. 96 коп. скасувати, оскільки вважає, що рішення суду, в цій частині, прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального права.

   У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

   Про час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте 18.09.2006р. до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про перенесення судового засідання, у зв'язку з зайнятістю одного його представника в іншому судовому процесі та звільненням з роботи іншого, а також хворобою бухгалтера, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості надати нові докази, що мають дуже важливе значення для вирішення апеляційної скарги.  

   Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що відповідачем до клопотання не надано доказів зайнятості одного його представника в іншому судовому процесі та звільнення з роботи іншого, а також хвороби бухгалтера. Крім того, вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів останнього може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає. Також, відповідно до вимог ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а такі причини відсутні та взагалі відповідачем не зазначені.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.  

   В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 29.12.2003 р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір № К/23-03 за умовами якого відповідачеві було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 500000 грн. строком з 29.12.2003 р. по 28.09 2004 р. зі сплатою 24 % річних. На виконання умов договору в період з 29.12.2003 р. по 14.01.2004 р. з позичкового рахунку відповідача було перераховано 502814 грн. 68 коп. кредитних коштів шляхом сплати платіжних документів.

   29.09.2004 р. сторонами укладена додаткова угода № 1 якою строк кредитного договору продовжений до 07.03.2005 р.

   01.12.2004 р. сторонами укладена додаткова угода № 2 якою встановлена плата за користування кредитними ресурсами в розмірі 25 % річних.

   07.03.2005 р. сторонами укладена додаткова угода № 3 якою строк дії кредитного договору продовжений до 30.09.2005 р.

   01.08.2005 р. сторонами укладена додаткова угода № 4 якою передбачена можливість виконання зобов'язання за договором іншою особою.

   09.03.2004 р. між сторонами укладений кредитний договір № К/5-04 за умовами якого відповідачеві відкрито кредитну лінію з лімітом 1000000 грн. строком з 09.03.2004 р. по 07.03.2005 р. зі сплатою 23 % річних.

   01.12.2004 р. сторонами укладена додаткова угода № 1 якою плата за користування кредитними ресурсами встановлена в розмірі 25 % річних.

   07.03.2005 р. сторонами укладена додаткова угода № 2 якою строк дії договору продовжений до 31.12.2005 р. та встановлений графік погашення кредитної заборгованості.

   29.04.2005 р. сторонами укладена додаткова угода № 3 якою змінений предмет забезпечення виконання зобов'язань.

   01.08.2005 р. сторонами укладена додаткова угода № 4 якою передбачена можливість виконання зобов'язання за договором іншою особою.

   Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за укладеними договорами виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 13.06.2006 р. має заборгованість перед позивачем:

-          за Договором № 1: 438531 грн. 03 коп. –по поверненню отриманого кредиту та 30937 грн. 47 коп. –по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами.

-          за Договором № 2: 1000000 –по поверненню отриманого кредиту та 241095 грн. 92 коп. –по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами.  

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1438531 грн. 03 коп. боргу по поверненню отриманих кредитів та 272033 грн. 39 коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами.

   Пунктом 5.2.3 укладених договорів сторонами передбачено, що за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в цей період, за кожен день прострочення платежу.

   Оскільки відповідач порушив строки повернення як кредитних коштів, так і відсотків по ним, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 101219 грн. 47 коп. (35420 грн. 64 коп. за Договором № 1 та 65798 грн. 83 коп. за Договором № 2) та 8538 грн. 21 коп. –пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (1321 грн. 42 коп. за Договором № 1 та 7216 грн. 79 коп. за Договором № 2).

   Враховуючи виключні обставини справи, відсутність негативних наслідків, матеріальний стан сторін, всі інші обставини справи суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом та підставне, відповідно до вимог ч. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені за прострочення повернення кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача – до 1012 грн. 19 коп. та пені за несвоєчасну сплату відсотків – до 85 грн. 38 коп.   

   Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

   Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

   Розмір процентів за користування кредитними коштами визначений сторонами у договорах. При цьому, в п. 3.4 договорів сторонами погоджено, що у випадку прострочення погашення кредитної лінії відсотки на суму кредитної лінії нараховуються за період прострочення до моменту погашення кредитної лінії.

   Стаття 1050 ЦК України передбачає застосування наслідків порушення кредитного договору відповідно до ст. 625 ЦК України у разі несвоєчасного повернення позики.

   Так як, в укладених кредитних договорах сторони визначили інший ніж 3% розмір відсотків за користування грошовими коштами та їх нарахування продовжується і після закінчення строку, на який було надано кредит, то місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 63267 грн. 45 коп. задоволенню не підлягають.

   Правильними є висновки суду першої інстанції і про те, що не підлягають задоволенню  позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. штрафу (по 500 грн. за кожним із договорів) оскільки, згідно п. 6.3 кредитних договорів за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.2.3 договорів встановлена сплата штрафу в розмірі 500 грн. Але, в п. 5.2.3 договорів зазначено про обов'язок позичальника сплачувати банку пеню за порушення строків повернення кредиту та відсотків. Однак, порядок самостійного нарахування відповідачем пені та її сплати, на виконання вказаного пункту договору, сторонами не визначено. Доказів направлення на адресу відповідача вимог щодо сплати пені позивачем суду не надано, а тому обов'язок самостійної сплати пені у відповідача не виникнув, внаслідок чого підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу –відсутні.

   Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

   За умовами укладених договорів, відповідач повинний був повернути позивачеві кредит та відсотки за користування ним за Договором № 1 в строк до 30.09.2005 р., а за Договором № 2 в строк до 31.12.2005 р. Свої зобов'язання за укладеними договорами відповідач не виконав, борг та відсотки позивачеві не сплатив, а тому місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення визначивши збитки від інфляції за Договором № 1 за період з жовтня 2005 р. по травень 2006 р. в сумі 32106 грн. 96 коп. та за Договором № 2 за період з січня 2006 р. по травень 2006 р. в сумі 40300 грн., а всього в сумі 72406 грн. 96 коп.  

   Протилежні доводи апелянта колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на чинному, вищевказаному законодавстві України, а тому до уваги прийнятими бути не можуть.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладені судом першої інстанції на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з позивача в доход Держбюджету стягнуто 3082 грн. 02 коп. недоплаченого, при зверненні до суду з позовом, державного мита.    

   Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                           Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                         П О С Т А Н О В И Л А:     

   Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.07.2006 року у справі № 11/179/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат „Алые паруса”, м. Миколаїв –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко