Рішення

від 06.07.2006 по справі 11/179/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/179/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2006 р.Справа №  11/179/06

м. Миколаїв

 За позовом:  АБ “Київська Русь” в особі Миколаївської філії АБ “Київська Русь”

(54050, м.Миколаїв, вул.Металургів, 36)

До відповідача: ВАТ “Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат “Алые паруса”

(54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, 106)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Малих О.В.  –дов. №31 від 05.04.2006р.

Від відповідача:

Суть спору:  стягнення 1747410,25 грн.

09.06.2006р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, які в остаточному вигляді становлять:

-          1438531,03 грн. –заборгованості по кредитах;

-          272033,39 грн. –заборгованості по відсотках;

-          101219,47 грн. пені за прострочення повернення кредиту;

-          8538,21 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту;

-          205267,73 грн. збитків від інфляції;

-          63267,45 грн. –3% річних;

-          1000,0 грн. штрафу.

Відповідач у узагальненому відзиві позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми заборгованості по кредитах та заборгованості по відсотках. Проти стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції відповідач заперечує, посилаючись на наступне:

-          згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Оскільки за умовами кредитних договорів позивачем нараховуються відповідачу інший розмір процентів за користування кредитом, а саме 25% річних, то нарахування 3% річних є неправомірним;

-          необхідною умовою настання відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань є наявність вини боржника. Особа вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання. Вини відповідача в невиконанні умов договорів не має, оскільки прострочення було зумовлено виною позивача.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки у попередніх судових засіданнях були з'ясовані всі спірні питання, жодних додаткових пояснень відповідач не надав і заперечень не висловив.

На підставі ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.06.2006р. у відповідності до ст.77 ГПК України було оголошено перерву.

          Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали  справи,  суд –

в с т а н о в и в:

29.12.2004р. між сторонами було укладено кредитний договір №К/23-03, за умовами якого позивачем було відкрито відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 500000,0 грн. з терміном погашення 29.09.2004р. Плата за кредит була встановлена в розмірі 24% річних (п.2 Договору).

На виконання умов договору, в період з 29.12.2003р. по 14.01.2004р. з позичкового рахунку відповідача було перераховано 502814,68 грн. кредитних коштів шляхом сплати платіжних документів, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками по особову рахунку відповідача.

29.09.2004р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою сторони домовились продовжити строк кредитного договору до 07.03.2005р.

01.12.2004р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2, в якій встановлено плату за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних.

07.03.2005р. сторони уклали Додаткову угоду №3, п.5.2.1 якої домовились продовжити строк кредитного договору до 30.09.2005р.

09.03.2004р. між сторонами було укладено кредитний договір №К/5-05, за умовами якого позивачем було відкрито відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 1000000,0 грн. з терміном погашення 07.03.2005р. Плата за кредит була встановлена в розмірі 23% річних (п.2 Договору).

На виконання умов договору, в період з 09.03.2004р. по 22.03.2004р. з позичкового рахунку відповідача було перераховано 1000000,0 грн. кредитних коштів шляхом сплати платіжних документів, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками по особову рахунку відповідача.

01.12.2004р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1, в якій встановлено плату за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних.

07.03.2005р. сторони уклали Додаткову угоду №2, п.5.2.1 якої домовились продовжити строк кредитного договору до 30.12.2005р.

Відповідно до п.3.3 вказаних кредитних договорів відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку передбаченому договором, а саме: не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та одночасно з повним поверненням кредиту.

Відповідач свої зобов'язання по кредитних договорах виконував не належним чином. Згідно розрахунку позивача станом на 13.06.2006р. його заборгованість перед банком склала:

- по договору Договору №К/23-03 від 29.12.2004р.: 438531,03 грн. –заборгованість по кредиту та 30937,47 грн. –заборгованість по відсотках;

- по договору Договору №К/5-04 від 07.03.2005р.: 1000000,0 грн. –заборгованість по кредиту та 241095,92 грн. –заборгованість по відсотках.

Оскільки у добровільному порядку відповідач заборгованість не сплачує, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності новим Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки після набрання чинності ЦК України (№435-IV від 16.01.2003р.) правовідносини між сторонами по Договору №К/23-03 від 29.12.2004р. продовжують існувати, до них, як і до правовідносин сторін по Договору №К/5-04 від 07.03.2005р. судом застосовуються положення саме цього Кодексу.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших акті цивільного законодавства.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до умов п.3.4 кредитних договорів, у випадку прострочення погашення кредитної лінії відсотки на суму кредитної лінії нараховуються за період прострочення до моменту погашення кредитної лінії.

Строк дії договорів сторони визначили у п.7.1, а саме: з дати підписання і до повного погашення кредитної лінії та сплати нарахованих відсотків за користування нею, а також інших боргових зобов'язань позивальника за договором.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем відсотків за користування кредитом після закінчення строку, на який його було надано.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу, наявність якого не заперечує.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягають 1438531,03 грн. (438531,03 грн. + 1000000,0 грн.) заборгованості по кредиту та 272033,39 грн. (30937,47 грн. + 241095,92 грн.)  заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Окрім стягнення суми боргу та процентів, позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України, збитки від інфляції (за період з березня 2005р. по травень 2006р.), що складає 205267,73 грн., з яких 56336,22 грн. по Договору №К/23-03 від 29.12.2004р. та 148931,51 грн. по Договору №К/5-04 від 07.03.2005р.

При цьому, в якості бази обчислення збитків від інфляції позивачем прийнята заборгованість відповідача по кредиту та процентах станом на 13.06.2006р.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно п.5.2.1 Додаткової угоди №3 від 07.03.2005р. до Договору №К/23-03 та п.5.2.1 Додаткової угоди №2 від 07.03.2005р. до Договору №К/5-04, строк повернення кредиту встановлено сторонами, не пізніше  30.09.2005р. та 31.12.2005р., відповідно.

Згідно  ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, необхідною умовою для стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції є  прострочення виконання грошового зобов'язання.

          При цьому, грошовим борговим зобов'язанням буде, як заборгованість відповідача по кредиту, так несплачені відсотки за користування кредитом.

          По Договору №К/23-03 простроченим слід вважати грошове зобов'язання, яке не було погашено у строк визначений для повернення кредиту, а саме 30.09.2005р., а по Договору №К/5-04 –у строк до  31.12.2005р.

          За таких обставин, суд вважає безпідставним нарахування позивачем збитків від інфляції за період березня 2005 року,  без врахування щомісячного нарахування банком процентів та  погашення основного боргу та процентів, які здійснювались відповідачем у зазначений період.

Розрахунок збитків від інфляції уточнений судом та визначено, виходячи з наступного розрахунку:

по Договору №К/23-03 від 29.12.2004р. (за період з жовтня 2005р. по травень 2006р.)

-          жовтень 2005р. (індекс інфляції 1,009)

499326,28 грн. (кредит) + 28332,43 грн. (проценти) = 527658,71 грн. х 1,009 - 527658,71 грн. = 4748,93 грн.

-          листопад 2005р. (індекс інфляції 1,012)

499326,28 грн. (кредит) + 13704,57 грн. (проценти) = 513030,85 грн. х 1,012 - 513030,85 грн. = 6155,51 грн.

-          грудень 2005р. (індекс інфляції 1,009)

499326,28 грн. (кредит) + 13324,7 грн. (проценти) = 512650,98 грн. х 1,009 - 512650,98 грн. = 4613,86 грн.

-          січень 2006р. (індекс інфляції 1,012), заборгованість по відсотках відсутня

499326,28 грн. (кредит) х 1,012 - 499326,28 грн. = 5991,92 грн.

-          лютий 2006р. (індекс інфляції 1,018), заборгованість по відсотках відсутня

461971,04 грн. (кредит) х 1,018 - 461971,04 грн. = 8315,48 грн.

-          за даними Держкомстату у березні 2005р. індекс інфляції становив 99,7%, а у квітні 2005р. –99,6%;

-          травень 2006р. (індекс інфляції 1,005)

438531,03 грн. (кредит) + 17721,46 грн. (проценти) = 456252,49 грн. х 1,005 - 456252,49 грн. = 2281,26 грн.

Всього збитки від інфляції по №К/23-03 складають 32106,96 грн.

по Договору №К/5-04 від 07.03.2005р. (за період з січня 2006р. по травень 2006р.)

-          січень 2006р. (індекс інфляції 1,012)

1000000,0 грн. (кредит) + 128767,15 грн. (проценти) = 1128767,15 грн. х 1,012 - 1128767,15 грн. = 13545,21 грн.

-          лютий 2006р. (індекс інфляції 1,018)

1000000,0 грн. (кредит) + 150000,0 грн. (проценти) = 1150000,0 грн. х 1,018 - 1150000,0 грн. = 20700,0 грн.

-          за даними Держкомстату у березні 2005р. індекс інфляції становив 99,7%, а у квітні 2005р. –99,6%;

-          травень 2006р. (індекс інфляції 1,005)

1000000,0 грн. (кредит) + 210858,94 грн. (проценти) = 1210858,94 грн. х 1,005 - 1210858,94 грн. = 6054,79 грн.

Всього збитки від інфляції по №К/5-04 складають 40300,0 грн.

Загальна суму збитків від інфляції, яка підлягає стягненню становить 72406,96 грн.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані відповідача 3% річних (за період з 07.03.2005р. по 13.06.2006р.) у розмірі 63267,45 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами було визначено у договорах.

При цьому сторони домовились, що у випадку прострочення погашення кредитної лінії відсотки на суму кредитної лінії нараховуються за період прострочення до моменту погашення кредитної лінії (п.3.4 договорів).

Стаття 1050 ЦК України передбачає застосування наслідків порушення кредитного договору відповідно до ст.625 ЦК України, у разі несвоєчасного повернення позики.

Оскільки у договорі сторони визначили інший ніж 3% розмір процентів за користування грошовими коштами, і його нарахування продовжується після закінчення строку, на який було надано кредит, суд вважає безпідставним стягнення позивачем 3% у сумі 63267,45 грн.

Згідно п.5.2.3 договорів, за порушення строків повернення кревних коштів та відсотків позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем пеня нарахована  за період з 01.07.2005р. по 31.12.2005р. (по Договору №К/23-03) та за період  з 01.10.2005р. по 31.03.2006р. . (по Договору №К/5-04) у наступному розмірі:

-  101219,47 грн. за прострочення повернення кредиту;

    - 8538,21 грн. за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту;

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.  

Однак, враховуючи відсутність негативних наслідків, викликаних прострочкою виконання у вигляді заподіяної шкоди, низьку платоспроможність відповідача, нестабільний фінансовий стан  відповідача пов'язаний з наявністю великої заборгованості відповідача перед бюджетом та іншими кредиторами, сезонність збільшення обсягів та реалізації продукції, специфіку ліквідності товару, що виробляється, керуючись ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені за прострочення повернення кредиту до 1012,19 грн., а. пені  за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту до 85,38 грн.

          Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1000,0 грн. штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт 6.3 договорів передбачає стягнення штрафу за невиконання зобов'язань, передбачених п.5.2.3 договорів.

У п.5.2.3 договорів йдеться про обов'язок позичальника сплачувати банку пеню за порушення строків повернення кредиту та відсотків. Однак порядок самостійного нарахування відповідачем пені та її сплати, на виконання вказаного пункту договорів, сторонами не визначено. Доказів направлення на адресу відповідача вимог про сплату пені позивачем не надано. Таким чином, і обов'язку самостійно сплачувати пеню у відповідача не виникло.

            За таких обставин, в частині стягнення штрафу позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки сплачене позивачем державне мито із заявлених позовних вимог повинно становити 20898,57 грн., а позивачем по пл.. дорученнях № 15130 від 30.03.2006р. та №5381 від 13.06.2006р. сплачено лише 17816,55 грн., то різниця у сумі 3082,02 грн. підлягає стягненню в доход державного бюджету.

          З відповідача судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

                    Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ “Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат “Алые паруса”, 54002, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, 106 (р/р 26001301520 в МФ АБ “Київська Русь”, МФО 326331, код ЄДРПОУ 00333902) на користь АБ “Київська Русь” в особі Миколаївської філії АБ “Київська Русь”, 54050, м.Миколаїв, вул.Металургів, 36 (р/р 373949003 в МФ АБ “Київська Русь”, МФО 326331, код ЄДРПОУ 26233204) 1438531,03 грн. заборгованості по кредиту, 272033,39 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 72406,96 грн. збитків від інфляції, 1012,19 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 85,38 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 18927,06 грн. держмита та 106,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з АБ “Київська Русь” в особі Миколаївської філії АБ “Київська Русь”, 54050, м.Миколаїв, вул.Металургів, 36 (р/р 373949003 в МФ АБ “Київська Русь”, МФО 326331, код ЄДРПОУ 26233204) в доход Державного бюджету України в особі ВДК Центрального р-ну м.Миколаєва (р/р №31111095600006 в УДК у Миколаївській області, КБК 22090200, МФО  826013, код ЄДРПОУ  - 23626096) 3082,02 грн. держмита.

Наказ направити на адресу ДПІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка

12.07.2006р.