Постанова

від 01.02.2008 по справі 20-5/444

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

28 січня 2008 року  

Справа № 20-5/444

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової

Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря

В.І.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

довіреність №20-2073 від 04.08.07;

відповідача:

Колодій В.Г., довіреність б/н 01.10.07; ОСОБА_4., директор;

розглянувши апеляційну скаргу

малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма

"Антант" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя

Євдокимов І.В.) від 11 грудня 2007 року у справі № 20-5/444

за позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99024)

АДРЕСА_2, Севастополь, 99024)

(АДРЕСА_3, Севастополь, 99008)

до           малого приватного підприємства

"Виробничо-комерційна фірма "Антант" (вул. Гер. Бреста, 25-81,

Севастополь, 99058)

про стягнення заборгованості в

розмірі 108500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 11 грудня 2007 року у справі № 20-5/444 (суддя І.В. Євдокимов)

задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до малого приватного

підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Антант" про стягнення

заборгованості. З малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна

фірма "Антант" на користь фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у сумі

122500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1225,00 грн., а також

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00

грн.

Не погодившись з рішенням суду,

мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Антант"

звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції

й прийняти у справі нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим,

що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме не прийняв

до уваги той факт, що закінчився строк для подання позовної заяви, встановлений

статтею 257 Цивільного кодексу України, а також порушив і неправильно

застосував норми матеріального законодавства.

Повторно розглянувши матеріали

справи в порядку й на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу

України, вислухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду,

перевіривши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами, судова

колегія визнала необхідним задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати

судове рішення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи,

суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з

позовом до юридичної особи - малого приватного підприємства

"Виробничо-комерційна фірма "Антант" - про стягнення боргу.

Уточнивши позовні вимоги, позивач визначив суму позову в розмірі 122500,00  грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідачем

не виконані умови договору оренди з поступовою купівлею-продажем бару, але

грошові кошти за бар отримані в повному обсязі; у зв'язку з невиконанням відповідачем

обов'язків за договором, позивач фактично був позбавлений можливості

здійснювати підприємницьку діяльність в барі, що встановлено судовим рішенням в

іншій справі; договір оренди судом був визнаний неукладеним, що є підставою для

стягнення сплаченої відповідачу суми орендної плати.

Під час судового розгляду

встановлено, що 12 червня 2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1 та малим  приватним підприємством

"Виробничо-комерційна фірма "Антант" в особі його власника

ОСОБА_3 в простій письмовій формі укладений договір б/н оренди нерухомого майна

- бару "Антант", розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Бухта

Козача, буд. 6 А, з наступним його викупом орендарем. Строк дії договору

сторонами встановлено 8 місяців, до 20 січня 2005 року.

За договором, орендар (позивач у

справі) був зобов'язаний сплатити власнику - малому приватному  підприємству "ВКФ "Антант"

суму в розмірі 15000,00 доларів США у наступні строки: 3000, 00 доларів США в

строк до 15 червня 2004 року, 2000, 00 доларів США в строк до 20 червня 2004

року, 5000, 00 доларів США в строк до 20 липня 2004 року, останню частку суми

позивач зобов'язаний був сплатити в строк до 20 січня 2005 року.

У свою чергу, директор малого

приватного підприємства "ВКФ "Антант"  ОСОБА_3 зобов'язувався не підвищувати

вартість приміщення і не здійснювати дій, направлених  на відчуження об'єкту оренди в період його

оренди.

Також, за договором, директор

малого приватного підприємства "ВКФ "Антант" зобов'язався  продати об'єкт оренди протягом 10 днів після

повної оплати вартості об'єкту за ціною, не вище обумовленої.

В якості доказів виконання умов

договору оренди нерухомого майна суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

представив суду розписки, підписані директором малого приватного підприємства

“ВКФ “Антант” ОСОБА_3, згідно з якими ним 12 червня 2004 року було сплачено

ОСОБА_3 2000,00 доларів США, 05 жовтня 2004 року -13500, 00 доларів США.

Крім того, за твердженням

представника ОСОБА_1, ним були передані директору малого приватного підприємства

“ВКФ “Антант” ОСОБА_3 1300 доларів США згідно з розписками від 25 вересня 2004

року, 27 вересня 2004 року, 29 вересня 2004 року, 01 жовтня 2004 року, 04

жовтня 2004 року 30100,00 грн. і 1300 доларів США, а всього грошова сума в

розмірі 37250,00 грн. в якості орендної плати.

Встановлено, що позивач у 2005 році

звертався до суду з позовом до відповідача про визнання дійсною угоди

купівлі-продажу бару „Антант” та просив визнати за ним право власності на

зазначене нерухоме майно. Рішенням господарського суду міста Севастополя від

19.01.2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено, договір сторін б/н від 12.06.04

оренди майна визнано неукладеним (а.с.22-25).

Також судом встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Заявою від 16.10.2004, засвідченою нотаріально,

ОСОБА_3, власник малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми

„Антант”, передав корпоративні права на це підприємство на користь ОСОБА_4, яка

28.10.2004 року зареєструвала юридичну особу на своє ім'я на праві приватної

власності. Керівником підприємства стала також ОСОБА_4.

З пояснень представника відповідача

-ОСОБА_4, вона була дружиною ОСОБА_3, після смерті якого є інші спадкоємці

першої черги за законом, заповіту покійний не лишив.

Крім того, з пояснень вказаного

представника слідує, що судовий спір стосовно грошової суми, визначеної

позивачем до стягнення в дійсній справі, розглядається також за позовом ОСОБА_1

до спадкоємців ОСОБА_3 в Гагарінському районному суді міста Севастополя.

Ухвалою суду провадження у вказаній справі зупинено до розгляду позову ОСОБА_1

й набрання законної сили рішенням суду у дійсній справі. Дані обставини

представником ОСОБА_1 не заперечувались.

Проаналізувавши виниклі між

сторонами дійсного спору правовідносини в частині боргових зобов'язань, судова

колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає їх виниклими

не з договірних відносин суб'єктів підприємницької діяльності, а з відносин між

фізичними особами, що є підставою для відмови в частині позову до приватного

підприємства „ВКФ „Антант” про стягнення суми заборгованості, як до неналежного

відповідача.

Цей висновок грунтується на

обставинах визнання неукладеним договору оренди від 12.06.2004 та встановлених

судовим рішенням від 19.01.2006 у справі № 20-9/285 фактах, які в силу вимог

частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться

знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що розписки, на

підставі яких заявлено позов, написані фізичною особою ОСОБА_3, до речі,  його підпис на деяких розписках

представниками відповідача заперечується, а також те, що вказані в них суми на

розрахункові рахунки „ВКФ „Антант” не надходили, для юридичної особи такі дії

директора ОСОБА_3 ніяких наслідків не мали, судова колегія вважає позов ОСОБА_1

в частині стягнення з відповідача суми заборгованості необгрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині

стягнення з відповідача суми орендних платежів, судова колегія визнає їх також

безпідставними з огляду на те, що позивачем фактично здійснювалась

підприємницька діяльність в зазначеному вище барі „Антант” весь період дії між

сторонами Договору оренди, про що позивач стверджував під час судового розгляду

вимог щодо визнання права власності на бар, й про що зазначено в рішенні

господарського суду міста Севастополя від 19.01.2006 року у справі № 20-9/285.

Хоча судом і встановлено, що

відповідні дозволи на здійснення підприємницької діяльності в барі „Антант”

суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не отримував, ці факти не свідчать

про фактичне позбавлення позивача користуватися баром та здійснювати там

відповідну діяльність, як вказано ним у позові.

За таких обставин, висновки

господарського суду першої інстанції щодо визнання позову таким, що підлягає

задоволенню, є невірними, такими, що не ґрунтуються на певних обставинах у

справі й не підтверджені відповідними доказами, тому судова колегія суду

апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення з прийняттям у

справі нового, задовольнивши вимоги апеляційної скарги.

За правилами статті 49

Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову,

судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт

2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

         ПОСТАНОВИВ:         

                    Апеляційну скаргу малого

приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Антант"

задовольнити.

                    Рішення господарського суду

міста Севастополя від 11 грудня 2007 року у справі № 20-5/444 скасувати.

                    Прийняти нове рішення.

                    У позові фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1 до малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна

фірма "Антант" про стягнення заборгованості в розмірі 108500,00 грн.

- відмовити.

Головуючий суддя                                                 

Ю.В. Борисова

Судді                                                                               

В.І. Гонтар

                                                            В.М.

Плут