Рішення

від 07.02.2011 по справі 7/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/261

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.02.11 р.                                                                                    Справа № 7/261                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгари,

при секретарі судового засіданні Х.Р.Тайлієвій,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка” с.Малинівка

До відповідача: Приватного підприємства „Агростиль-ВП” с. Боєвоє

Предмет спору: стягнення боргу – 94290,00грн., пені – 3443,50грн., суму інфляційних – 3205,86грн.,3% річних – 666,49 грн.

За участю представників:

від позивача: Плавська І.М. -дов.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:                            

Відкрите акціонерне товариств „Племінний завод „Малинівка” с.Малинівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ПП „Агростиль-ВП” с. Боєвоє про стягнення боргу – 94290,00грн., пені – 3443,50грн., суму інфляційних – 3205,86грн.,3% річних – 666,49 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №46 від 28.03.2006р., додаток від 01.10.06р., додаткову угоду №1 від 12.08.2009р., реєстр внутрішньогосподарських накладних.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, жодних документів та відзиву не надав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру, направленого до господарського суду за запитом, відповідач на момент розгляду справи значиться в ЄДРПОУ як юридична особа.

Враховуючи наведене, справа розглянута за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товару №46 від 28.03.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.5.1 Договору, строк дії договору встановлений до 01.10.2006р., а додатком від 01.10.06р. строк дії договору був продовжений до 31.12.2010р. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірний відносин, Договір був чинним.

Відповідно до п.1 Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що строк оплати встановлений до 01.10.2006р. або покупець повертає продавцю паливно-мастильні матеріали в тій же кількості та тієї ж якості.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу протягом 2006р. продукцію на загальну суму у кількості: дизельне паливо – 15443л. та дизельне масло – 340 л. на загальну суму 94290,00 грн. Зазначене підтверджено матеріалами справи, у тому числі відповідними накладними, підписаними обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, продукцію не оплатив та/або не повернув зворотно, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з викладеним, сторони підписали Додаткову угоду №1 від 12.08.2009р. якою узгодили, що до 01.09.2009р. покупець (відповідач по справі) зобов'язується повернути продавцю (позивачу по справі) товар (дизельне паливо та дизельне масло)  або перерахувати грошову суму еквівалентну вартості товару в розмірі 94290,00 грн.

На момент розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені вищевказаною Додаткову угоду №1 від 12.08.2009р. і іншого відповідачем не доведено.  

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість в сумі 94290,00 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.09.2010р. по 25.11.2010р. 3% річних в сумі 666,49 грн. та інфляційні за вересень - жовтень 2010р. в сумі 3205,86 грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та складають:

3% річних – 658,74 грн. і підлягають стягнення саме в цьому розмірі.

інфляційні – 3219,53грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення - 3205,86 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних в розмірі - 3205,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Вимога щодо стягнення 3% річних підлягє задоволенню частково у сумі – 658,74 грн. Вимоги щодо стягнення 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3443,50 грн. за період з 01.09.2010р. по 25.11.2010р.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, складає 3403,48 грн. та підлягає стягненню у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка” с.Малинівка  до Приватного підприємства „Агростиль-ВП” с. Боєвоє про стягнення боргу – 94290,00грн., пені – 3443,50грн., суму інфляційних – 3205,86грн.,3% річних – 666,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Агростиль-ВП” (87060 Донецька обл., с.Бойове, вул. Молодіжна, 27 ЗКПО 33491469) на користь Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка” (87062 Донецька обл., с.Малинівка, вул. Леніна,5а, ЗКПО 00483501) – заборгованість у сумі 94290,00 грн.; 3% річних у сумі 658,74 грн., інфляційні у сумі 3205,86 грн., пеню у сумі 3403,48 грн., державне мито у сумі 1015, 52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,88 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до діючого  законодавства.

Повний текст рішення підписаний 11.02.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.