Рішення

від 02.02.2011 по справі 14/105-1981

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/105-1981

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2011 р.Справа № 14/105-1981

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" проспект Науки, 54-б,офіс 7а, м.Київ 83,03083           

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" с. Лисівці,Заліщицький район, Тернопільська область,48600            

про  cтягнення заборгованості 353590,14 грн.

За участю представника позивача: Підгорна О. В., довіреність від 11.01.2011р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" про повернення в натурі товару: цукру - піску,  кількістю 40 тон., загальною вартістю 280000.00 грн. та стягнення із відповідача 73590.14 грн. неустойки, із яких: 3590.14 пеня, 70000.00 грн. штраф.     

Заявлені  вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання, у зв'язку із чим просить зобов'язати останнього повернути позивачу цукор -пісок та стягнути суму неустойки за порушення зобов'язань.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення).

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

28 грудня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем"  (далі Замоник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Галичина"  (далі Виконавець) був укладений Договір на відповідальне зберігання  (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере під охорону та тимчасове зберігання цукор -пісок в кількості 40 тон. (далі Товар) загальною оціночною договірною вартістю 280000, 00 грн.

П.1.3 Договору сторони передбачили, що товар передається на зберігання Виконавцю шляхом підписання останнім з Замовником Акту приймання, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.2 Договору Виконавець зобов'язаний забезпечити зберігання, охорону товару від розкрадання  та не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється, а також приймати всі міри по запобіганню пошкодження прийнятого на тимчасове зберігання тавру, а також збереження його якості в термін до 28.01.2010 р.

На виконання п.1.3 Договору 28.12.2009 р. його контрагентами  був підписаний Акт приймання-передачі, згідно якого ТОВ "Агросем" передало, а сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина" прийняло під охорону та тимчасове зберігання цукор - пісок в кількості 40 тон.  загальною оціночною договірною вартістю 280000, 00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення  ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору зберігання, згідно якого та в силу ст. 936 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання (ст. ст.526, 527  ЦК України).

Термін зберігання товару за умовами п.п. 1.3, 2.1. Договору становить: з 28.12.2009 р. по 28.01.2010 р.

Із  матеріалів справи слідує що позивач, на виконання п.2.2. Договору, направив відповідачу лист № 227 від 05.05.2010 р. з вимогою негайно, на протязі одного дня після отримання письмової вимоги, повернути останньому товар, прийнятий на тимчасове зберігання: а саме цукор -пісок в кількості 40 тон. (далі Товар) загальною оціночною договірною вартістю 280000, 00 грн.

Відповідачем лист-вимогу отримано 27.05.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак останнім лист залишений без відповіді, а  товар, станом на 06.12.2010 р., позивачу неповернутий.  

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення Виконавцем п.2.1. та 2.2. даного Договору останній сплачує пеню в розмірі 1,5% від вартості отриманого на зберігання товару за кожний день прострочки повернення, а також сплачує штраф у розмірі 25 % від вартості неповернутого Товару.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну повернення товару  становить 3590,14 грн., сума штрафу –70000,00 грн.

Розглянувши представлений розрахунок  пені, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими, а відтак такими що не  підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом цивільного законодавства ( ч.3 ст.549 ЦК України) пенею  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У той же час за  укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало. За вказаним правочином на нього  були покладені обов'язки,  які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для нарахування своєму контрагенту  пені за прострочення   у поверненні товару, що знаходився у нього  на зберіганні.

Що стосується нарахованого відповідачу штрафу суд констатує наступне

За приписами  ч.2.ст.549 ЦК України, штрафом  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З наведеними положеннями кореспондуються приписи процесуального законодавства , які містяться у п. 3 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин,  зважаючи на те, що штраф є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання  і має бути співрозмірним по відношенню до нього, суд вважає за необхідне  обмежити  розмір штрафу до його  розумної  необхідності по відношенню до спірних правовідносин, з огляду на що  відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає штраф в розмірі 50000, 00 грн. гривень.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросем" цукор -пісок в кількості 40 тон. (далі Товар) загальною оціночною договірною вартістю 280000, 00 грн., а також про стягнення  50000 (п'ятдесят тисяч) грн. штрафу підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина" (с. Лисівці, Заліщицький район, Тернопільська область,48600, код ЄДРПОУ 30910585, р/р 2600430093 в Заліщицькому відділенні "Ощадбанк", МФО 398091) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросем" (юридична адреса: проспект Науки, 54-б,офіс 7а, м.Київ 83,03083 (поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9-Е, офіс 16) код ЄДРПОУ 30967207, р/р 26006260000759 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 380537)  цукор - пісок в кількості 40 тон. загальною оціночною договірною вартістю 280000, 00 грн.

3. Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина" (с. Лисівці, Заліщицький район, Тернопільська область,48600, код ЄДРПОУ 30910585, р/р 2600430093 в Заліщицькому відділенні "Ощадбанк", МФО 398091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (юридична адреса: проспект Науки, 54-б,офіс 7а, м.Київ 83,03083 (поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9-Е, офіс 16) код ЄДРПОУ 30967207, р/р 26006260000759 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 380537):

- 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. штрафу;

 - 3500 (три тисячі п"ятсот ) грн.00 коп. державного мита;

 - 233 (двісті тридцять три) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

5.  В решті позову відмовити.  

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 11.02.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          О.В. Руденко