Постанова

від 03.02.2011 по справі 4/169/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/169/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р. Справа № 4/169/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

за участю представників сторін:

від прокуратури — К.Я. Будзул-Лавренюк

від позивача та відповідача — не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.12.2010 р.

у справі № 4/169/10

за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області

до Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області

про стягнення збитків в сумі 16204,2 грн.

ВСТАНОВИВ:

          У листопаді 2010 р. Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області з позовом про стягнення з Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області збитків в сумі 16204,2 грн.

          В обґрунтування позову прокурор послався на те, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України здійснював  спеціальне водокористування без відповідного дозволу, чим заподіяв державі зазначені збитки.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2010 р. (суддя Т.М. Дубова), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України   23.12.2010 р., позов задоволено з підстав обґрунтованості позовних вимог.

          Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема,  непідвідомчість даної справи господарським судам у зв'язку з тим, що сторони у справі є суб'єктами владних повноважень, а спір між ними виник з публічно-правових відносин.

          Заслухавши доводи представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          Перевіркою вимог природоохоронного законодавства, проведеною Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області, встановлено, що Новомиколаївська сільська рада Новобузького району в період з 08.03.2010 р. до 20.08.2010 р., не маючи дозволу на спеціальне водокористування, здійснила забір води з 2 артезіанських свердловин № 2000-3 РЄ (2) та № 3006а (1), глибиною 56,0 м та 120,8 м, в обсязі 1130 куб. м, про що складено акт від 20.08.2010 р.

          За самовільне водокористування на голову Новомиколаївської сільради Овчаренко О.М. 02.09.2010 р. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн.

          Частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

          Ст. 10 Водного кодексу України передбачено, що до відання сільських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

          Відповідно до вимог п. 9 ст. 44 вказаного Кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

          Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що завдана майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до ч. 3 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

          Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (в редакції, що діяла на час вчинення сільрадою правопорушення та прийняття рішення місцевим господарським судом) шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

          Матеріали справи свідчать про те, що Новомиколаївською сільською радою з артезіанських свердловин, які знаходяться на її балансі, в період з 08.03.2010 р. до 20.08.2010 р. для потреб громади добуто 1130 куб. м води без дозволу на спецводокористування, що підтведжується довідкою сільради від 09.09.2010 р.

          В результаті вказаного порушення державі заподіяно збитки в розмірі 16204,2 грн. відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, який виконано на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

          Отже, оскільки сільрадою внаслідок порушення водного законодавства державі заподіяно збитки, місцевий господарський суд підставно стягнув з відповідача 16204,2 грн.

          Доводи скаржника щодо необґрунтованості та недоцільності вилучення коштів з місцевого бюджету у зв'язку з притягненням голови сільради до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, а також ускладненням фінансового становища ради, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

          Частиною 1 статті 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

          Згідно ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

          Отже, накладення на голову сільради адміністративного стягнення не виключає притягнення до цивільно-правової відповідальності.

          Крім того, грошові кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, на підставі ст.ст. 6, 47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” стягуються до спеціальних фондів Державного бюджету України –30 %, місцевого бюджету - 70 %.

          Посилання скаржника на безпідставне відхилення місцевим господарським судом клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з її непідвідомчістю господарському суду, оскільки сторони у справі є суб'єктами владних повноважень, також не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

          Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

          Проте даний спір виник не у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій, а пов'язаний із здійсненням господарської діяльності.

          Крім того, скаржник всупереч власним доводам в апеляційній скарзі просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, а не припинити провадження у справі.

          З урахуванням викладеного, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.12.2010 р. у справі № 4/169/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко

          Повний текст постанови підписано 07.02.2011 р.